№ справи: 0107/4965/2012 Головуючий суду першої інстанції:Злотніков В.Я.
№ провадження: 22-ц/190/1774/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сінані О. М.
"07" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Сінані О.М.,
Суддів:Рошка М.В., Хмарук Н.С.,
При секретарі:Кутелія Я.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, Сімферопольської міської ради про встановлення сервітуту, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 28 вересня 2012 року,
рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 28 вересня 2012 року позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволений частково. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 встановлений сервітут на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться у користуванні ОСОБА_8, для встановлення двічі на рік будівельних риштувань з метою ремонту та обслуговування задньої стіни житлового будинку, що належить ОСОБА_9, ОСОБА_7 під літером «А» шириною 1 м від стіни зазначеного будинку.
Додатковим рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 30.01.2013 року в іншій частині позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 залишений без задоволення.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_8, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовити. Зазначає, що факт неможливості господарського або містобудівного використання належного позивачам об'єкта нерухомості без обтяження сервітутом земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні відповідачки, недоведений належним чином у судовому засіданні, а в рішенні суду відсутнє мотивування щодо наявності чи відсутності задоволення потреб позивачів іншим шляхом. Не звернув уваги суд, що у порушення ст. 100 ЗК України та ст. 402 ЦК України, позивачі не зверталися до відповідачки з питання укладення договору про встановлення земельного сервітуту, а тому звернення їх до суду є передчасним. У рішенні суду не зазначений обсяг прав позивачів щодо обмеженого користування земельною ділянкою, не розглянуто питання про встановлення плати за користування земельною ділянкою, не вказані конкретні межі та розмір ділянки, щодо якої встановлений сервітут, не визначений період часу, на протязі якого позивачам надано право для проведення робіт з обслуговування задньої стіни будинку та залишено без уваги Положення про організацію та проведення реконструкції, ремонту і технічного обслуговування житлових будинків, об'єктів комунального та соціально-культурно призначення, затверджених Наказом Держкомархітектури при Держбуді СРСР від 23.11.1988 року № 312.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідачки, яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення позивачки, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачам на праві спільної часткової власності в рівних частках належить домоволодіння АДРЕСА_2, зокрема житловий будинок літер «А», сарай літ. «Б», туалет літ. «В», споруди на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2002 року. Земельна ділянка належить позивачам на підставі державного акту про права власності на земельну ділянку.
Задня стіна будинку позивачів розташована на межі із сусідньою ділянкою НОМЕР_1, користувачем якої є ОСОБА_8 - власник будинку за адресою: АДРЕСА_1. Обслуговування цієї стіни будинку позивачів можливо лише з земельної ділянки ОСОБА_8
Між сторонами у справі виник спір з приводу користування земельною ділянкою ОСОБА_8, яка необхідна позивачам для обслуговування задньої стіни їх житлового будинку (проведення поточного ремонту, усунення пошкоджень).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що на правовідносини, які виникли між сторонами, розповсюджується дія ст. 402 ч. 3 ЦК України, ст. 99 ч. 1 п. «ж» ЗК України, відповідно до яких: у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту; власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення і такого земельного сервітуту, як право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.
Окрім того, місцевий суд виходив з того, що обслуговування задньої стіни будинку позивачів, інший спосіб проведення ремонту стіни є неможливим.
З такими висновками місцевого суду погоджується колегія суддів та вважає, що вони відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія не приймає доводи апеляційної скарги, оскільки неможливість обслуговування позивачами об'єкту нерухомості без обтяження сервітутом земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні відповідачки, незгода позивачки на врегулювання спору у добровільному порядку та позасудове встановлення земельного сервітуту підтверджені у судовому засіданні самою відповідачкою, а доказі зворотного в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ст. 60 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Довід апеляційної скарги про відсутність у рішенні суду посилання на обсяг прав позивачів щодо обмеженого користування земельною ділянкою не відповідає дійсності, оскільки в рішенні зазначені як розмір так і межі ділянки щодо якої встановлений сервітут, а питання про плату за користування земельною ділянкою не розглядалося у зв'язку з відсутністю відповідних вимог, що не позбавляє ОСОБА_8 звернутися з позовом в порядку ст. 101 ч. 3 ЗК України, про що і зазначено у рішенні суду.
Окрім того Положення про організацію та проведення реконструкції, ремонту і технічного обслуговування житлових будинків, об'єктів комунального та соціально-культурно призначення, затверджене Наказом Держкомархітектури при Держбуді СРСР від 23.11.1988 року № 312 не розповсюджується на правовідносини, що виникли між сторонами.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 28 вересня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: