Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/501/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Драний В.В.
Спори про спадкове право Доповідач Чельник О. І.
іменем України
05.03.2013 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого: Чельник О.І.
суддів: Авраменко Т.М., Письменного О.А.,
при секретареві: Кечкіні А.С.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 грудня 2012 року по цивільній справі за його позовом до ОСОБА_3, Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та витребування майна, -
Представник позивача ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та витребування майна з чужого незаконного володіння, обґрунтовуючи позов тим, що відповідно до договору дарування від 29.12.1992 року, зареєстрованого у реєстрі за №1-5680, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, набув у власність 12/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_2. З цього часу відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_2, якому Кіровоградське ООБТІ 30.12.2010 року відмовило у видачі витягу з реєстру прав власності на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_6, оскільки спадкове майно прийнято іншим спадкоємцем, а саме ОСОБА_3, яка спадкове майно - 12/25 частин будинку продала ОСОБА_4 Зі змісту свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.12.2010 року за реєстровим номером 1-1403 убачається, що ОСОБА_3 є спадкоємцем після померлого ОСОБА_6, 1958 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Тобто, ОСОБА_3 є спадкоємцем після померлого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4, до складу спадщини якого 12/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у м. Кіровограді АДРЕСА_1 не входило. Отже, свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.12.2010 року за реєстровим номером 1-1403 видано ОСОБА_3, яка не мала права на спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, чим порушено право ОСОБА_2 на оформлення спадщини. ОСОБА_7 набув у власність 12/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у м. Кіровограді АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.12.2010 року №1760. Оскільки ОСОБА_4 придбав у особи, яка не мала право відчужувати за відплатним договором 12/25 частин житлового будинку, що вибули з володіння ОСОБА_2 не з його волі, тому ця частина будинку підлягає витребуванню із володіння ОСОБА_4 у власність ОСОБА_2 Просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4, на 12/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1, видане державним нотаріусом Першої Кіровоградської нотаріальної контори 10.12.2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №1-1403, а також витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 у власність ОСОБА_2 12/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 грудня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням суду 27 грудня 2012 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказав, що встановлена судом першої інстанції обставина про те, що до складу спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, входило право власності на 12/25 частин будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1, яке у порядку спадкування перейшло до ОСОБА_3, є недоведеною та спростовується письмовими доказами по справі. Також вказав, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про недоведеність факту родинних відносин ОСОБА_2 з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлим ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки такий факт підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_2, з якого вбачається, що його матір'ю є ОСОБА_10, копією свідоцтва про шлюб, з якої вбачається, що ОСОБА_10 змінила прізвище з ОСОБА_10 на ОСОБА_10, копією витягу, з якої вбачається, що ОСОБА_10 є матір'ю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, показаннями свідка ОСОБА_11, який показав, що він є троюрідним братом ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, які у свою чергу є рідними братами по матері.
Перша Кіровоградська державна нотаріальна контора у судове засідання свого представника не направила, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином. Просила розглянути справу без її участі. Колегія суддів визнала за можливе розгляд справи у відсутності належним чином повідомленого відповідача.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах, встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Оспорюване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що спадкодавцем спірного майна, а саме 12/25 будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується актовим записом про смерть №1 від 09.08.2010 року та свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (т.1 а.с.80, 106). Після його смерті спадкоємцем за законом є його дружина - ОСОБА_3, яка на момент смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, постійно проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_2. Після його смерті 10 грудня 2010 року звернулася до Олександрівської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 12/25 частини будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 (т.1 а.с.98, 109-110). Суд першої інстанції послався на дублікат договору дарування від 29 грудня 1992 року, який має силу оригіналу, виданого ОСОБА_3 в.о. державного нотаріуса Державного нотаріального архіву Кіровоградської області державним нотаріусом Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори ОСОБА_12 20 листопада 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №2-1667, замість втраченого договору дарування, посвідченого нотаріусом Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори ОСОБА_13 29 грудня 1992 року і зареєстрованого за №1-5680, де зазначено, що факт смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4, перевірено (т.1 а.с.115). Крім того, вказав, що представники позивача не довели та не надали доказів, що у даному випадку порушуються права та інтереси ОСОБА_2 на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на 12/25 частин будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1, не конкретизували яке саме спадкове майно прийняв у спадщину ОСОБА_2 У позовній заяві не викладали обставин, якими вони обґрунтовують позовні вимоги стосовно родинного зв'язку ОСОБА_2 з ОСОБА_6
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 грудня 2010 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори ОСОБА_14, зареєстрованого в реєстрі за №1-1403, спадкоємцем майна ОСОБА_6, 1958 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, є його дружина - ОСОБА_3. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 12/25 частин житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташованого в АДРЕСА_1, що належав спадкодавцю на підставі дублікату, виданого Кіровоградським обласним державним нотаріальним архівом 12 листопада 2010 року за реєстровим № 2-1667 договору дарування від 29 грудня 1992 року за реєстровим №1-5680, зареєстрованого ОКП «Кіровоградське ООБТІ» 19.11.2010 року №4228 (т.1 а.с.9, 120).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_3 правомірно отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 12/25 частини будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 після смерті свого чоловіка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження. Особа, якій воно видане, мала право на спадкування і порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб не встановлено.
Жодним чином не заперечуючи права ОСОБА_3 на спадкування за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, суд першої інстанції повинен був з'ясувати належність спірного майна спадкодавцю, тобто кому - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_4, чи ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2, належить спірне майно та до складу спадщини кого з них воно входить.
Суд належним чином не з'ясував цієї обставини, всупереч ст.57-59 ЦПК України не звернув уваги на належність та допустимість доказам, всупереч ст.212 ЦПК України не дав оцінку доказам, які містять матеріали справи, та дійшов невірного висновку про те, що спірне майно належить спадкодавцю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_4.
З письмових доказів по справі убачається, що відповідно до договору дарування від 29 грудня 1992 року ОСОБА_6 прийняв в дар від ОСОБА_15 12/25 частини будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 (т.1 а.с.5, 6, 65, 66).
Дійшовши висновку про те, що спірне домоволодіння належить ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_4, суд не звернув уваги на витяг з реєстру реєстрації нотаріальних дій Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори за 1992 рік (з №1-5281 по №1-5727), копію якого надано завідувачем Державного нотаріального архіву в Кіровоградській області, згідно якого 29.12.1992 року було вчинено нотаріальну дію за №1-5680, де зазначено найменування і місце проживання осіб, для яких вчинено нотаріальну дію, а саме ОСОБА_16, АДРЕСА_3, та ОСОБА_6, АДРЕСА_1, та зазначено документ, що встановлює особу, яка звернулася для вчинення нотаріальної дії. Зокрема, особа ОСОБА_6 встановлена згідно паспорту НОМЕР_2, виданого Снігурівським РВВС Миколаївської області 03.04.1985 року. Також зазначено дату народження осіб, а саме ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.135-137).
Як убачається з письмових доказів по справі після смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т.1 а.с.48, 128), ОСОБА_2 звернувся до Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області з заявою про прийняття спадщини. Снігурівською державною нотаріальною конторою Миколаївської області була заведена спадкова справа №117/2010 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. ОСОБА_17 звернулася із заявою про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_6 на користь рідного брата померлого - ОСОБА_2 (т.1 а.с.157-162).
Відмовляючи у задоволенні позову суд вказав про те, що у даній спадковій справі відсутні відомості про спірне майно, а саме 12/25 частини будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1, та відсутні відомості про відмову нотаріуса у видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом.
При цьому судом не прийнято до уваги того факту, що згідно поданої заяви ОСОБА_2 прийняв усе спадкове майно за законом, яке залишилося після смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, та просив видати свідоцтво про право на спадщину за законом після представлення необхідних документів (т.1 а.с.159).
Відмовляючи у позові та посилаючись на дублікат договору дарування 12/25 частин будинку по АДРЕСА_1 у м. Кіровограді, виданого Кіровоградським обласним державним нотаріальним архівом 12 листопада 2010 року за реєстровим №2-1667 договору дарування від 29 грудня 1992 року за реєстровим №1-5680, зареєстрованого ОКП «Кіровоградське ООБТІ» 19.11.2010 року № 4228, який має силу оригіналу (т.1 а.с.115), суд не прийняв до уваги того факту, що позивач мав оригінал цього договору, копія якого додана до позовної заяви, оглянутого у судовому засіданні апеляційного суду (т.1 а.с.5-6, 65-68), з чого випливає, що оригінал договору дарування втрачено не було, і він зберігався у позивача. Даний договір було зареєстровано у Кіровоградському ООБТІ 17.05.1994 року (т.1 а.с.6 зв.).
На підтвердження проживання у спірному будинку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, позивач надав будинкову книгу прописки громадян, що проживають у будинку АДРЕСА_1, оригінал якої оглянуто у судовому засіданні апеляційного суду, з якої убачається, що ОСОБА_6, 1961 року народження, прописаний за даною адресою, а також зазначено відношення до військової служби, про що свідчить штамп Кіровоградського міського військового комісаріату від 24.01.1994 року (т.1 а.с.147). Згідно копії облікової картки на ОСОБА_6, 1961 року народження, завіреної Кіровоградським ОМВК, адресою місця проживання ОСОБА_6, 1961 року народження, зазначено АДРЕСА_1 (а.с.143).
Після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини 06.05.2010 року завідувач Снігурівської державної нотаріальної контори надав запит начальнику Бюро технічної інвентаризації м. Кіровограда за №435/02-14 про видачу на ім'я ОСОБА_2 витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Нерухоме майно складається з 12/25 частин житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та зазначив, що витяг необхідно надати у зв'язку з оформленням спадкоємців у спадкових справах (т.1 а.с.7).
ОСОБА_2 звернувся до ОКП «КООБТІ» із замовленням про надання витягу з Реєстру прав власності на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_6 та 30.12.2010 року отримав відповідь начальника ОКП «КООБТІ» за №2448-7 про відмову у видачі витягу з Реєстру прав власності у зв'язку з тим, що спадкове майно прийнято іншим спадкоємцем, а саме ОСОБА_3 (т.1 а.с.8).
Як свідчать матеріали іншої спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3 10.12.2010 року звернулася до Олександрівської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 її чоловіка - ОСОБА_6, 1958 року народження, який на день смерті постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2 з 2006 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.82-121).
Оскільки у суді першої інстанції ОСОБА_3 участі не приймала, її явка була визнана обов'язковою у судове засідання апеляційного суду.
ОСОБА_3 12.02.2013 року з'явилася у судове засідання та надала суперечливі пояснення з приводу належності спірного майна її чоловікові - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. Вказала, що він неодноразово був засуджений до позбавлення волі на тривалі строки, відбував покарання, проте періоду відбування покарання вказати не могла. Також вказала, що її чоловік - ОСОБА_6 якось зауважив про те, що у м. Кіровограді у нього є нерухоме майно, яке він отримав у спадщину.
У зв'язку з цим апеляційний суд звернувся з запитом до Управління інформаційно-технічного забезпечення МВС України у Кіровоградській області з приводу надання інформації про кількість судимостей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Івківці Чигиринського району Черкаської області, починаючи з 1985 року. Управлінням інформаційно-технічного забезпечення МВС України у Кіровоградській області надано відповідь, з якої убачається, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, 10.01.1991 року засуджено Кежемським районним судом Красноярського краю за ч.2 ст.108, ст.41 КК Російської Федерації до 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, згідно ст.24-1 КК Російської Федерації його визнано особливо небезпечним рецидивістом. 10.03.2000 року був звільнений по відбуттю терміну покарання (т.2 а.с.87).
З вказаного доказу колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, померлий ІНФОРМАЦІЯ_4, фізично не міг бути присутнім при укладенні договору дарування 29.12.1992 року у м. Кіровограді з ОСОБА_15, оскільки відбував покарання у місцях позбавлення волі у цей період, а тому спірне майно не могло йому належати на праві власності. З письмових доказів по справі убачається належність спірного майна ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (про що зазначено і у витягу з реєстру реєстрації нотаріальних дій Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори за 1992 рік (№1-5281 - №1-5727) (т.1 а.с.135-137).
Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Зважаючи на те, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_4, спірне майно, а саме 12/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 у м. Кіровограді, на час смерті не належало, колегія суддів дійшла висновку про те, що свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4, на 12/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1, видане державним нотаріусом Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори 10.12.2010 року, зареєстрованого у реєстрі за №1-1403, має бути визнано недійсним.
У свою чергу твердження суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не довів родинного зв'язку з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, є помилковим та спростовується письмовими доказами по справі.
Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, його батьками є ОСОБА_19 та ОСОБА_10 (т.1 а.с.234).
Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу 14.08.1976 року між ОСОБА_19 та ОСОБА_10 укладено шлюб, який зареєстровано Нововасилівською сільською радою Снігурівського району Миколаївської області. Після укладення шлюбу обом присвоєно прізвища - ОСОБА_19 (т.1 а.с.235).
Згідно Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, наданим на запит ОСОБА_2 №158/3.32 від 04.12.2012 року органом РАЦС, батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_20 та ОСОБА_10 (т.1 а.с.236-237).
Зважаючи на це у колегії суддів відсутні підстави для піддання сумніву показанням ОСОБА_11, представника ОСОБА_2, допитаного у судовому засіданні у суді першої інстанції у якості свідка, про те, що він є троюрідним братом ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, та позивача ОСОБА_2, а ОСОБА_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, у свою чергу є рідними братами по матері.
ОСОБА_2 вчасно прийняв спадщину після брата ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом подачі 15.04.2010 року заяви про її прийняття до нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний строк, про що свідчать матеріали спадкової справи. ОСОБА_21 відмовилась від спадщини після смерті ОСОБА_6 на користь рідного брата померлого ОСОБА_2 Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, у судовому засіданні не встановлено (т.1 а.с.157-162).
Відповідно до ст.1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Згідно положень ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Частиною 5 вказаної статті зазначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Як убачається з матеріалів справи позивач здійснив усі передбачені законодавством, що регулює дані правовідносини, дії, а тому висновок суду про те, що позивач та його представники не довели та не надали доказів, що у даному випадку порушуються права та інтереси ОСОБА_2 на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на 12/25 частин будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1, та не конкретизували, яке саме спадкове майно прийняв у спадщину ОСОБА_2, є помилковим.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_2 має право на спірне майно у порядку спадкування.
Що стосується вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння суд першої інстанції відмовив у її задоволенні, оскільки позивач пов'язує недійсність свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.12.2010 року з витребуванням майна з незаконного володіння з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК, і ця вимога є похідною від попередньої.
Колегія суддів погоджується з тим, що дана вимога є похідною, проте дійшла висновку про можливість її задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 16 грудня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_4 прийняв 12/25 частин житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташованого за адресою: м. Кіровоград, АДРЕСА_1, та сплатив за нього обговорену грошову суму продавцю (т.1 а.с.181, 182).
Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним.
Відповідно до вимог ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Пленум Верховного Суду України постановою №9 від ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України (п.10 постанови).
Відповідно до вимог ст.396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення позовної вимоги щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, видане ОСОБА_3, визнання наступного договору купівлі-продажу спірного майна, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 16 грудня 2010 року, недійсним не потребується. Також колегією суддів встановлено право позивача на спадкування після померлого брата - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, та належність спірного майна саме цьому ОСОБА_6, тому позивач вірно звернувся з вимогою про витребування майна у порядку ч.1 ст.388 ЦК України, оскільки спірне майно вибуло з його володіння поза його волею.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у справі за №6-164цс12 від 23.01.2013 року.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4, на 12/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1, видане державним нотаріусом Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори 10.12.2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №1-1403.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 12/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1, у власність ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: