Номер провадження №22-ц/791/600/2013 Головуючий в І інстанції Булах Є.М.
Категорія 20 Доповідач: Базіль Л.В.
2013 року лютого місяця 27 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Базіль Л.В.
Суддів: Прокопчук Л.П., Полікарпової О.М.
При секретарі: Мироненко І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 12 грудня 2012 року ухваленого у справі за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 до державного підприємства «Одеська залізниця» в особі Херсонського будівельно - монтажного експлуатаційного управління №4 служби будівельно монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці, державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Дежавної податкової служби, ОСОБА_3, виконавчого комітету Херсонської міської ради, треті особи: відділ державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні, орган опіки та піклування виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради про визнання свідоцтва про право власності на приватизовану квартиру частково недійсним, визнання права власності на 2/3 частини квартири та виключення майна з акту опису та арешту,
В лютому 2012 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом.
На обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що на момент приватизації квартири АДРЕСА_1 вона та неповнолітня донька постійно проживали в цій квартирі, як члени сім'ї наймача, оскільки після укладення 27.08.1994 року шлюбу з ОСОБА_3 вона вселилася до квартири та проживала разом з ним однією сім'єю, де 09.07.1996 року в них народилась донька ОСОБА_2, яка з народження до теперішнього часу проживає в зазначеній квартирі.
Позивач зареєструвала своє місце проживання в зазначеній квартирі11.10.2006 року.
26.11.1999 року ОСОБА_3 таємно приватизував квартиру та отримав свідоцтво про право власності, що на думку позивача суттєво порушує її житлові права та права неповнолітньої доньки.
Вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 25.12.2007 року ОСОБА_3 засуджений до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Постановою державного виконавця від 04.02.2008 року відкрито виконавче провадження з конфіскації майна ОСОБА_3,12.02.2009 року складений акт опису та арешту зазначеної квартири.
Посилаючись на викладене позивач просила суд задовольнити її позовні вимоги.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 12 грудня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог вказує, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного і всебічного з'ясування обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач на час приватизації спірного приміщення разом з дитиною була зареєстрована за іншою адресою де проживали її батьки, оскільки спірне житлове приміщення не мало умов для проживання, а тим більше для проживання у цій квартирі малолітньої дитини, а тому відділ приватизації правомірно прийняв рішення про передачу спірної квартири у власність відповідача з урахуванням наданої довідки про склад сім'ї.
Проте погодитися з таким висновком суду не можна.
Відповідно до п.2 статті 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.
Відповідно до статті 64 Житлового Кодексу члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27.08.1994 року (а.с. 10)
Від цього шлюбу вони мають спільну дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12)
26 листопада 1999 року відділом приватизації Херсонського відділення Одеської залізниці було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3 і проведено реєстрацію права власності.
За вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 25.12.2007 року ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст.307 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому. (а.с.96)
11.01.2008 року Комсомольським районним судом м. Херсона за даним вироком в частині конфіскації всього особистого майна засудженого ОСОБА_3 видано виконавчий лист, на підставі якого 04.02.2008 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції в м. Херсоні відкрито виконавче провадження з примусового виконання та 04.02.2008 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 12.02.2009 року складено акт опису й арешту майна (а.с.5 - 8)
Допитані судом першої інстанції свідки, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 пояснили, що знають сім'ю ОСОБА_3 з 1994 року як таку, що постійно проживала у спірній квартирі, як і до народження дитини так і після.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції безпідставно не прийняв дані свідчення свідків до уваги, зважаючи на те, що вони носять суперечливий характер, оскільки позивачка та малолітня дитина на час приватизації були прописані за іншою адресою.
При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.15 постанови від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» в яких говориться про те, що наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскільки на час видачі розпорядження про передачу квартири у власність відповідача у порядку приватизації, позивач та неповнолітня ОСОБА_2 мали право користування у квартирі, яка належала до державного житлового фонду, їх житлові права при приватизації були порушені, які підлягають відновленню, шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, видане 26.11.1999 року відділом приватизації Херсонського відділення Одеської залізниці на спірну квартиру в частині 2/3.
З викладених вище підстав позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення, що вона з 1994 року проживала в АДРЕСА_1 на правах члена сім'ї наймача ОСОБА_3 та неповнолітня донька ОСОБА_2 проживала в цій же квартирі з 1996 року з дня свого народження підлягають задоволенню.
Позовні вимоги про визнання права власності по 1/3 частині спірної квартири за позивачем та її неповнолітньою донькою, ОСОБА_7, не підлягають задоволенню, оскільки згідно зі ст. 8 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється уповноваженими на це органами за письмовою заявою всіх повнолітніх членів сім'ї наймача, до яких суд не відноситься.
Інші вимоги є похідними від визнання права власності на спірне житло, а тому задоволенню не підлягають.
Ураховуючи вище наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування і ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та ст..ст.303,307,309 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 12 грудня 2012 року скасувати і ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити, що ОСОБА_1 з 1994 року та ОСОБА_2 з 1996 року з часу свого народження проживали в квартирі АДРЕСА_1 на правах членів сім"ї наймача ОСОБА_3.
Визнати свідоцтво про право власності на житло, видане 26 листопада 1999 рокувідділом приватизації Херсонського відділення Одеської залізниці відповідно до розпорядження від 03 листопада 1999 року № 2804 на АДРЕСА_1 загальною площею 34,3 кв.м. на ім'я ОСОБА_3 в частині 2/3 недійсним.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: