Справа №22-ц/791/441/2013 Головуючий в І інстанції Булах Є.М.
Категорія:42 Доповідач: Радченко С.В.
2013 року березня місяця 01 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Радченка С.В.
Суддів: Вербицької Л.І.,
Слюсаренко О.В.
при секретарі: Сікорі О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Суворовського району м. Херсона, який діє в інтересах держави в особі Херсонської міської ради, на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 27 листопада 2012 року в справі за позовом Херсонської міської ради до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження комунальним майном шляхом виселення з незаконно займаного житлового приміщення,
У вересні 2012 року Херсонська міська рада звернулась до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2 посилаючись на те, що відповідно до акту приймання-передачі, затвердженого рішенням виконкому Херсонської міської ради №295 від 18 травня 2010 року, будинок АДРЕСА_1 переданий до комунальної власності територіальної громади м. Херсона на баланс управління житлового господарства, рішенням апеляційного суду Херсонської області від 5 липня 2012 року, яке набрало чинності, визнано недійсним ордер №23, виданий ЗАТ «Красень» 18 серпня 2009 року на ім'я ОСОБА_2 на житлову площу гуртожитку кімнати №3 у даному будинку, однак, за відсутністю правових підстав, ОСОБА_2 користується житловою кімнатою і відмовляється її звільняти, чим перешкоджає позивачу розпоряджатися на свій розсуд комунальним майном. Просили усунути перешкоди у здійсненні права розпорядження комунальним майном шляхом виселення ОСОБА_2 з незаконно займаного житлового приміщення кімнати АДРЕСА_1 та зобов'язати звільнити самовільно займане житлове приміщення.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 27 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі прокурор Суворовського району м. Херсона, який діє в інтересах держави в особі Херсонської міської ради, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У письмових запереченнях, які надійшли на адресу суду, ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, посилається на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з тих підстав, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та таким, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доказів на підтвердження, що винними діями відповідача порушено її права, Херсонська міська рада не надала, а обраний позивачем спосіб захисту шляхом пред'явлення вимоги про зобов'язання відповідача звільнити самовільно займане житлове приміщення не відповідає встановленому законом способу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання ОСОБА_2 звільнити самовільно займане житлове приміщення.
Так, відповідно до положень ст.ст. 3,4 ЦПК України, ст.ст. 11,15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів і передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтереси іншим способом, що встановлений договором або законом. Конкретний спосіб захисту права, яким може скористатися власник порушеного права, частіше всього прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Оскільки такий спосіб захисту порушених прав як зобов'язання відповідача звільнити самовільно займане житлове приміщення не передбачений діючим законодавством, колегія суддів вважає, що рішення у вищезазначеній частині є законним і підстав для його скасування не вбачає.
Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині відмови у задоволенні позову про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження комунальним майном шляхом виселення ОСОБА_2 з незаконно займаного житлового приміщення кімнати АДРЕСА_1 і вважає, що такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення в цій частині нового рішення.
Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Херсонської області від 5 липня 2012 року, яке набрало чинності, визнано недійсним ордер №23 від 18.09.2009 року, виданий адміністрацією закритого акціонерного товариства «Красень» ОСОБА_2 на зайняття кімнати АДРЕСА_1 /а.с.8-9/.
Підставами для визнання ордеру недійсним зазначено видачу ордеру в порушення вимог чинного законодавства, за одноособовим рішенням керівника ЗАТ «Красень» при відсутності відповідного рішення профспілкового органу, а також - за відсутністю відомостей про те, що ОСОБА_2, як співробітник вказаного підприємства, перебувала в черзі осіб, що потребують житла.
Даним рішенням встановлено, що під'їзд вказаного будинку, в якому розташована кімната №3, перебував на балансі ЗАТ «Красень» і використовувався останнім для забезпечення житлом працівників підприємства як гуртожиток, з наданням йому відповідного статусу гуртожитку на підставі рішення виконкому Херсонської міської ради №241 від 15 листопада 1988 року.
За актом прийняття - передачі, затвердженим рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради №295 від 18 травня 2010 року, багатоквартирний будинок по АДРЕСА_1 передано до комунальної власності територіальної громади м. Херсона на баланс департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради і має статус житлового /а.с.5-7/.
Згідно довідки КП «Таврійський» №1875 від 16 листопада 2010 року ОСОБА_2 проживає і зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 /а.с.31/.
Відповідно до ст. 127 ЖК Української РСР, п.2 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 року №208 (далі - Примірне положення) гуртожитки призначаються лише для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання.
Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», указав, що, вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, крім інших питань, і питання щодо видачі відповідно до Примірного положення ордера на зайняття жилої площі в гуртожитку.
Згідно із ч. 2 ст. 128, ст. 129 ЖК Української РСР, ч. 1 п. 10 Примірного положення на підставі спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Отже, законом встановлено, що єдиною підставою для вселення працівника підприємства на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного з профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі в гуртожитку.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2, не перебуваючи у трудових відносинах із ЗАТ «Красень», була вселена у житлове приміщення на підставі ордеру, який видано з порушенням вимог діючого законодавства і за рішенням суду визнано недійсним, права на проживання в кімнаті гуртожитку вона не має і будь-які правові підстави для законного зайняття ОСОБА_2 даного житлового приміщення відсутні.
Враховуючи, що Херсонська міська рада є власником зазначеного житлового фонду і відповідно до положень ст.ст. 15,18 ЖК України здійснює функцію по розпорядженню житловими приміщеннями комунальної власності та управлінню житловим фондом, а при відсутності законних підстав, ОСОБА_2 продовжує займати зазначене житлове приміщення, чим перешкоджає позивачу здійснювати функції по управлінню та розпорядженню цим приміщенням, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Херсонської міської ради про виселення ОСОБА_2 із житлового приміщення-кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 391 ЦК України, ст.ст. 127-129 ЖК Української РСР, ст.ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Суворовського району м. Херсона, який діє в інтересах держави в особі Херсонської міської ради, задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 27 листопада 2012 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги Херсонської міської ради до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження комунальним майном шляхом виселення з незаконно займаного житлового приміщення скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким вищезазначені позовні вимоги задовольнити.
Усунути Херсонській міській раді перешкоди у здійсненні права розпорядження комунальним майном.
Виселити ОСОБА_2 із житлового приміщення кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: