Провадження № 22-ц/774/2026/13 Справа № 422/9151/12 Головуючий у 1 й інстанції - Скрипник К.О. Доповідач - Осіян О.М.
Категорія 05
"06" березня 2013 року. м. Дніпропетровськ.
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Осіяна О.М.,
суддів - Глущенко Н.Г., Колодяжної Н.Є.,
при секретарі - Надтока А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2012 року про відмову у забезпеченні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності, визнання частково недійсною довіреності, зобов'язання вчинити певні дії, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, -
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2012 року відмовлено у забезпеченні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності, визнання частково недійсною довіреності, зобов'язання вчинити певні дії.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування вказаної ухвали, посилаючись на те, що суд не врахував, обставини у справі та наявність підстав для забезпечення позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції скасувати із наступних підстав.
Приймаючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що позивач просив накласти арешт на мале плавуче судно «НОМЕР_1», «ІНФОРМАЦІЯ_1» із двигуном «Yamaha-30», НОМЕР_2 та двигун TOHATSU M5BSS НОМЕР_3 та заборонити їх відчуження.
Із наданих позивачем документів вбачається, що мале плавуче судно «ДНІ-1390 К», «ІНФОРМАЦІЯ_1» зареєстроване за ОСОБА_4 В зв'язку із тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а тому посилаючись на вимоги ст.ст.151-153 ЦПК України суд відмовив у задоволенні клопотання у зв'язку із його безпідставністю та незаконністю.
Але із такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони зроблені без врахування обставин у справі та заявлених позовних вимог.
Предметом спору є рухоме майно, на яке заявлені позовні вимоги про визнання права власності двох осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Обидві сторони вказують на порушення їх прав. ОСОБА_2 вказує на те, що ОСОБА_3 переховує спірне майно, яке зареєстроване за ОСОБА_4, а ОСОБА_3 також вимагає витребування документів у ОСОБА_2 на спірне майно.
Таким чином, суд не врахував положення ст.151 ЦПК України щодо підстав забезпечення позову та можливості виконання рішення суду у наступному, у зв'язку із заявленими вимогами на спірне майно двох сторін у справі.
За таких обставин ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 307,312,315 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2012 року скасувати та направити питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: