Справа № 524/1744/13-к р.
07 березня 2013 року року Автозаводський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі:
Головуючої судді - Обревко Л.О.
при секретарі - Лобко А.О.
за участю прокурора - Хасаєва К.Н.
обвинуваченого - ОСОБА_1
потерпілої - ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці кримінальне провадження № 12013180100000047 про обвинувачення:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кременчука, українця, громадянина України, освіта неповна вища, не одруженого, працюючого ПАТ «АвтоКрАЗ», слюсар, прож АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин. 06.01.2013 року, близько 10-00 години підозрюваний ОСОБА_1 зайшов до магазину "Мачо", що знаходиться на першому поверсі будинку АДРЕСА_2 у м.Кременчуці, де почав вибирати одяг. Взявши зі стелажів магазину спортивні брюки розміру 2XL вартістю 200грн, ватник чорного кольору 3XL вартістю 190грн, кросівки 44 розміру вартістю 320грн, куртку розміру L вартістю 370грн, зайшов до примірочної, де перевдягнувся у вказаний одяг, а свій залишив в примірочній. На вимогу продавця магазину гр.ОСОБА_3 оплатити одяг відмовився, мотивуючи тим, що зараз гроші йому привезуть на таксі, з собою грошей не має. Маючи прямий умисел на відкрите викрадення чужого майна, підозрюваний ОСОБА_1 декілька разів виходив з приміщення магазину та повертався назад. З метою заспокоїти продавця, останній залишив особисті документи на прилавку магазину. Через деякий час, до приміщення магазину зайшов гр. ОСОБА_4 , який запропонував ОСОБА_1 розрахуватися за одяг або роздягнутися та вдягнути свій. Реалізуючи свій злочинний намір, підозрюваний ОСОБА_1, скориставшись можливістю втекти, близько 12-00 години вибіг з приміщення магазину "Мачо", одягнений у вище вказані речі, що на праві власності належать ОСОБА_2, ігноруючи вимогу ОСОБА_5 зупинитися та повернути речі. З викраденим з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Дії підозрюваного суд кваліфікує за ч.1 ст.186 КК України, як таємне викрадення чужого майна.
14 лютого 2013 року в даному кримінальному провадженні між потерпілою ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 укладено угоду про примирення відповідно до вимог ч.1 ст.468 КПК України.
Відповідно до угоди про примирення потерпіла ОСОБА_2 та підозрюваний ОСОБА_1 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій за ч.1 ст.186 КК України, щодо розміру заподіяної матеріальної шкоди, яка становить 990 грн., збитки відшкодовані в ході досудового розслідування, щодо узгодженого покарання в виді 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 1020грн, та згоди сторін на його призначення, щодо наслідків укладення та затвердження угоди,передбачених ст.473 КПК України та щодо наслідків невиконання угоди, передбачених ст.476 КПК України та щодо умисного невиконання угоди про примирення.
Прокурор в судовому засіданні вважає, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про примирення затвердити і призначити підозрюваному узгоджене в угоді покарання.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні просила затвердити укладену угоду про примирення від 14 лютого 2013 року та призначити узгоджене сторонами покарання. Також потерпіла пояснила, що заподіяна шкода відшкодована повністю, претензій матеріального та морального характеру до підозрюваного, вона не має.
Підозрюваний ОСОБА_1. визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст186 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди та заявив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов»язання. Просив угоду про примирення затвердити та призначити узгоджене покарання.
Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, переконався, що укладення сторонами угоди про примирення є добровільним, з наданих суду матеріалів кримінального провадження, суд з»ясував, що скарги підозрюваний ОСОБА_1 під час кримінального провадження не подавав.
Суд,перевіривши угоду про примирення на відповідність вимогам КПК та КК України, встановив, що кваліфікація дій підозрюваного за ч.1 ст.186 КК України є правильною. Злочин у вчиненні якого підозрюваний ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості і відповідно до вимог ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні.
Умови угоди про примирення відповідають інтереса суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.
Судом встановлені обгрунтовані підстави вважати, що сторони примирились і укладення угоди є добровільним. Взяті обвинуваченим на себе за угодою про примирення зобов»язання очевидно можливі для виконання.
За таких обставин, суд вбачає наявність фактичних підстав для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України.
За вчинене кримінальне правопорушення підозрюваний ОСОБА_1 підлягає покаранню, яке узгоджене сторонами в угоді про примирення.
Цивільний позов по справі не заявлений, судові витрати по справі відсутні. Викрадені речі повернути потерпілій ОСОБА_2
Керуючись ст.ст.314,370,373,374,475 КПК України, суд-
Затвердити угоду про примирення від 14 лютого 2013 року, укладену між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1
Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України і призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення від 14 лютого 2013 року покарання за цією статтею- штраф в розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн. в прибуток держави.
Викрадені речі повернути потерпілій ОСОБА_2
Роз»яснити ОСОБА_1 наслідки невиконання угоди про примирення, передбачені ч.1, ч.5 ст.476 КПК України.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів через Автозаводський районний суд м.Кременчука.
Суддя: Л.О.Обревко