0520/5599/2012
2/264/5/2013
"25" лютого 2013 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т. В., при секретарі Налча М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його розподіл, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно та ремонтні роботи, -
У квітні 2012 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та його розподіл між подружжя, де зазначив, що 07.07.2007р. уклав шлюб з відповідачкою, сумісних дітей не мають, під час перебування у шлюбі проживали та вели сумісне господарство в квартирі АДРЕСА_1, яка належить відповідачці, придбали холодильник «LG» вартістю 3400грн., мікрохвильова піч вартістю 800грн., витяжка 286грн., газова плита вартістю 2120грн., дзеркало для ванної кімнати 250грн., водонагрівач вартістю 800грн., кухонна мийка вартістю 180грн., кухонний гарнітур «Сильвія» вартістю 8500грн., ванна вартістю 1650грн., тумба під телевізор вартістю 400грн., унітаз вартістю 410грн., сушка для рушників вартістю 230грн., вмивальник вартістю 350грн., всього на суму 19 376грн. також в період шлюбу подружжям за сумісні кошти було здійснено ремонт квартири, в зв,язку з чим придбались матеріали, обладнання та проведено монтажні роботи, а саме перепланування квартири вартістю 500грн., документація на перепланування - 300грн., встановлення комунікацій під холодну, гарячу воду та опалення (монтаж і матеріали) - 7120грн., встановлення опалення: батареї - 1967грн., монтаж - 1600грн., гіпсокартон, профілі, кріплення, саморізи - 1000грн., пісок - 100грн., штукатурка (матеріал і монтаж) - 1200грн., електрична проводка, вимикачі, розетки та монтаж - 100грн., вхідні металеві двері та замок - 820грн., демонтаж унітазу, ванної, батарей - 100грн., кахель - 1300грн., укладання кахлю - 700грн., церезит - 100грн., змішувач - 200грн., багет для штори - 100грн., карнизи - 200грн., плінтус (матеріал, заглушки, монтаж) - 450грн., поріжки металеві міжкімнатні - 100грн., пластик стельовий (матеріал, монтаж) - 500грн., вивіз будівельного сміття та старої побутової техніки - 300грн., ДВП (матеріал, монтаж, доставка) - 400грн., двері в ванну кімнату (матеріал, монтаж) - 350грн., лінолеум - 500грн., укладання лінолеуму - 300грн., шпалери - 1340грн., а всього на загальну суму 21 647грн. Все майно залишилось і в теперішній момент знаходиться в квартирі відповідачки. 18.05.2009р. за рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя шлюб між сторонами розірвано, однак згоди щодо розподілу сумісного майна не досягнуто, в зв,язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просив визнати зазначене майно, ремонт та покращення квартири сумісною власністю подружжя, визнавши за ним право власності на холодильник «LG», мікрохвильову піч, витяжку, газову плиту, дзеркало для ванної кімнати, ванну, тумбу під телевізор, унітаз, вмивальник, загальною сумою 9666грн.
Відповідачці пропонував виділити кухонний гарнітур «Сильвія» , кухонну мийку, сушку для рушників, водонагрівач, загальною вартістю 9710грн.
Крім того, в якості компенсації стягнути з відповідачки ? частки вартості вказаних матеріалів та монтажних робіт в сумі 10 823,50грн., стягнути судові витрати.
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати за ним право власності на кухонний гарнітур «Сильвія», вхідні металеві двері, загальною сумою 9320грн., а відповідачці залишити холодильник «LG», мікрохвильову піч, витяжку, газову плиту «Indesit», дзеркало для ванної кімнати, водонагрівач, кухонну мийку, ванну, тумбу під телевізор, унітаз, сушку для рушників, вмивальник, загальною вартістю 10 876грн. Інші вимоги залишив без змін. Пояснив, що з 24 грудня 2006 року однією сім,єю почав проживати з відповідачкою, 25 грудня 2006 року перевіз до неї свої речі, 27-28 грудня 2006 року оформили кредит в ПАТ КБ «ПриватБанк» на придбання холодильника та мікрохвильової пічки, а також на проведення ремонтних робіт. До Нового року встановили вхідні металеві двері та купили тумбу під телевізор. У квітні-травні 2007 року вивозили речі з квартири для підготовки до ремонту, який почали проводити в червні місяці. Купували ремонтні матеріали, домовлялись з фірмою, яка проводила ремонтні роботи, за індивідуальним замовленням було встановлено кухонний гарнітур «Сильвія». 07 липня 2007 року зареєстрували шлюб, 09 жовтня 2007 року вселилися в квартиру після закінчення ремонту, а 20 квітня 2009 року він пішов з квартири. У задоволенні позову ОСОБА_3 просив відмовити вважаючи його безпідставним.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково та вказала, що до реєстрації шлюбу з позивачем разом не проживала, у фактичних шлюбних відносинах не перебувала. Квартира на праві власності крім неї належить її матері та неповнолітньому сину. До проведення ремонтних робіт вони готувались заздалегідь, купували будівельні матеріали, деякі речі, що зберігались на дачі. Не заперечує проти того, що позивачу відомі обставини щодо проведення ремонту, оскільки він привозив робітників, іноді розраховувався за роботу коштами, які вона надавала. Що стосується заявлених позивачем речей, вказала, що за час шлюбу сумісно були придбані тільки витяжка та сушка для рушників, інші речі не визнає. Холодильник та мікрохвильову піч позивач представив їй в якості подарунка до укладання шлюбу, з цих підстав їй не відома вартість даних речей. В теперішній час холодильника не має, оскільки він прийшов в непридатність. Просила у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити за недоведеністю крім вказаних нею речей, зокрема витяжка та сушка для рушників, які вона не заперечує передати позивачу після сплати ним половини вартості в рахунок компенсації. Позов ОСОБА_3 визнала та просила його задовольнити.
Представник відповідачки ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позицію ОСОБА_2 та доповнила, що позивач не надав доказів щодо сумісного проживання з відповідачкою до реєстрації шлюбу. Навпаки, в матеріалах цивільної справи, яка розглядалась в Іллічівському районному суді м.Маріуполя за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про розподіл житлового будинку, маються відомості зі слів позивача щодо його реєстрації по АДРЕСА_3 та фактичного проживання по АДРЕСА_4 в м.Маріуполі в період з січня по липень 2007 року. Також звернула увагу на витрати понесені ОСОБА_1 в зв,язку з розглядом зазначеної справи, який тривав з січня 2007 року до грудня 2008 року, тобто частину сумісного проживання подружжя ОСОБА_1. Оплата правової допомоги адвокатів, судові витрати, в тому числі проведення судових експертиз за ініціативи ОСОБА_1 свідчать про значні витрати з сімейного бюджету за час проживання з відповідачкою, в той час як документи щодо заробітної плати позивача, які маються в матеріалах справи, вказують на вкрай обмежені фінансові можливості останнього.
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що ОСОБА_2, є її дочкою, а ОСОБА_1 колишнім зятем. Разом з дочкою вони зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 з моменту вселення, 1983 року, також з ними проживає її неповнолітній онук ОСОБА_6. Вважає, що частина майна вказана в позові ОСОБА_1 і кошти витрачені на ремонтні роботи квартири, співвласником якої вона є і постійно проживає, належать особисто їй, а вимоги ОСОБА_1 безпідставні та не підтверджені доказами, оскільки деякі речі, а саме дзеркало для ванної кімнати (придбано на ринку, чек не надавався) вартістю 220грн., ванну (придбана на ринку, чек не зберігся) вартістю 1350грн., вмивальник (придбаний на ринку, чек не зберігся) вартістю 300грн., змішувач - 120грн., кухонна мийка - 150грн., унітаз (чек додається) вартістю 410грн., тумба під телевізор (чек додається) вартістю 395грн., всього на суму 2945грн., придбано нею за особисті кошти до того як ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали шлюб. 15 серпня 2007 року вона придбала в кредит кухонний гарнітур «Сильвія» вартістю 5531,00грн., кредит було оформлено на дочку, оскільки їй як пенсіонеру було відмовлено в наданні коштів. На момент укладання договору - 15.08.2007р. нею було сплачено 1000грн., вересень і жовтень по 270грн., а 15.11. 2007р. з особистого рахунку зняті гроші та сплачена вся сума у розмірі 4395,39грн., таким чином вартість кухонного гарнітуру склала 5935грн. Ремонтні роботи в квартирі проведені за її з дочкою гроші, оскільки в неї мались особисті заощадження, а дочка оформлювала кредит за місцем роботи, також залишились грошові кошти у спадщину після смерті батька. Крім того, дочці на праві власності належить квартира АДРЕСА_2, яку вона в той час надавала в оренду за 800грн. щомісячно. В зв,язку з ремонтом в квартирі вона, дочка та онук проживали на дачі, яка розташована в садовод чому товаристві «Лаванда» та складається з однієї кімнати площею біля 10м2, проживання в якій чотирьох різностатевих осіб неможливе й суперечить морально-етичним нормам. На підставі викладеного просить визнати за нею право власності на дзеркало для ванної кімнати вартістю 220грн., ванну вартістю 1350грн., вмивальник вартістю 300грн., змішувач - 120грн., кухонна мийка - 150грн., унітаз вартістю 410грн., тумба під телевізор вартістю 395грн., кухонний гарнітур «Сильвія» вартістю 5935грн., всього на суму 8880грн., а також ремонтні роботи: встановлення комунікацій під холодну, гарячу воду та опалення (монтаж і матеріали) - 3500грн., встановлення опалення: батареї - 840грн., монтаж - 200грн., гіпсокартон, профілі, кріплення, саморізи - 658грн., штукатурка (матеріал і монтаж) - 600грн., електрична проводка, вимикачі, розетки та монтаж - 100грн., вхідні металеві двері та замок - 820грн., демонтаж унітазу, ванної, батарей - 100грн., кахель - 950грн., церезит - 50грн., змішувач - 150грн., багет для штори - 100грн., карнизи - 160грн., плінтус (матеріал, заглушки, монтаж) - 250грн., поріжки металеві міжкімнатні - 95грн., пластик стельовий (матеріал, монтаж) - 250грн., вивіз будівельного сміття та старої побутової техніки - 200грн., ДВП (матеріал, монтаж, доставка) - 400грн., двері в ванну кімнату (матеріал, монтаж) - 350грн., лінолеум - 430грн., шпалери - 840грн., всього на суму 10633грн., в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, стягнути з відповідача понесені нею судові витрати на праву допомогу в сумі 3000грн., та судовий збір у розмірі 214грн.
Ухвалою суду від 19.10.2012р. цивільні позови об'єднані в одне провадження.
Представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 підтримала позов та просила його задовольнити.
Суд, вислухавши сторони, представника, свідків, дослідивши матеріали справи вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а у задоволенні позову ОСОБА_3 треба відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 міським РАЦС м.Маріуполя Донецької області зареєстровано шлюб, актовий запис №320. 08 травня 2009 року рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя шлюб між сторонами було розірвано.
Як встановлено в судовому засіданні в квартирі АДРЕСА_1 в період з квітня 2007 року проведено ремонтні роботи, а саме встановлені комунікації під холодну, гарячу воду та опалення, встановлено опалення, здійснено демонтаж унітазу, ванної, батарей, штукатурка, вивіз будівельного сміття та старої побутової техніки. Крім того були придбані будівельні матеріали:гіпсокартон, профілі, кріплення, саморізи, електрична проводка, вимикачі, розетки, вхідні металеві двері та замок, кахель, церезит, змішувач, багет для штори, карнизи, плінтус, поріжки металеві міжкімнатні, пластик стельовий, ДВП, двері в ванну кімнату, лінолеум, шпалери.
Відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно вимог ст.57 ЦПК Укоаїни доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів.
Позивачем ОСОБА_1 не надано суду переконливих доказів тому, що вказані ремонтні роботи було здійснено під час сумісного проживання з відповідачкою та за сумісні кошти.
Дані обставини спростовуються і поясненнями свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які вказали, що ОСОБА_2 є їхньою подругою. Відомо, що вона здійснювала ремонтні роботи в квартирі, з цією метою збирала гроші. На Новий рік познайомила з ОСОБА_1 та казала, що він подарував холодильник та мікрохвильову піч. Про факт сумісного проживання з позивачем до весілля подруга не казала, особистих його речей в той час в квартирі не бачили.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, яка розглядалась в Іллічівському районному суді м.Маріуполя за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про розподіл житлового будинку, маються відомості зі слів позивача щодо його реєстрації по АДРЕСА_3 та фактичного проживання по АДРЕСА_4 в м.Маріуполі в період з січня по липень 2007 року.
До наданої позивачем довідки КСН «Центральний ІІ» щодо його проживання по АДРЕСА_1, суд відноситься критично, оскільки не надано законних доказів та підстав щодо видачі даного документу.
Представлений позивачем свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні також не підтвердив факт сумісного проживання позивача та відповідачки до укладання шлюбу та вказав, що ОСОБА_1 оформлював кредит на 25000грн. для проведення весілля.
В матеріалах справи міститься повідомлення ПАТ «Промінвестбанк» про укладання 20 червня 2007р. кредитного договору між установою банку та ОСОБА_1 на суму 12000грн., заборгованість за яким погашена 07.05.2009р.
Відповідно до відомостей наданих розрахунковим відділом ПАТ «ММК ім..Ілліча» щодо заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., вона складала: квітень - 696,28грн., травень - 1062,79грн., червень - 1351,98грн., липень - 2008,08грн., серпень - 778,3грн., жовтень - 60,81грн., листопад 215,13грн., грудень 629,46грн.
Аналізуючи зазначені обставини, а також беручи до уваги пояснення представника відповідачки щодо витрат позивача пов,язаних з розглядом вищевказаної цивільної справи, суд вважає, що останній обмежений був у фінансовій можливості нести витрати по ремонту квартири.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що працює разом з ОСОБА_1, підтримує робочі стосунки. У його власності мається автомобіль «ГАЗель» і на початку 2007 року позивач просив вивезти старий холодильник, а влітку допомагав йому перевозити речі з вул.Покришкіна на дачу, а також газову пліту. В його присутності дружина ОСОБА_1 давала гроші для розрахування з ним за надані послуги.
Згідно ч.1 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ст.ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об,єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного ст.74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім,ї. Тоді як ст.60 СК презюмує, що майно, набуте під час шлюбу, належить чоловікові і жінці на праві спільної сумісної власності.
Отже суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 ? частки вартості вказаних матеріалів та монтажних робіт в сумі 10 823,50грн. в якості компенсації треба відмовити.
Статтями 68,69,70 СК України передбачається, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до положень ст.71 СК майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставили, що мають істотне значення.
Статтею 61 ЦПК встановлено, зокрема, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
До предмету доказування при вирішенні спорів про поділ спільного сумісного майна подружжя відносяться, зокрема, такі факти як наявність майна у власності сторін (однієї з них), час його придбання, вартість та походження коштів, витрачених на придбання кожної окремої речі.
Сторонами по справі визнається, а відтак є встановленим як такий, що в силу ст.61 ЦПК України не вимагає доведення факт спільного придбання і вартість витяжки та сушки для рушників, які повинні бути розділені між подружжям оскільки різниця у їх вартості є незначною.
Суд виключає зі складу спільного майна подружжя: холодильник «LG», газову плиту «Indesit», водонагрівач, оскільки їх наявності не було надано відповідних доказів.
Мікрохвильову піч суд також не визнає сумісним майном, оскільки в судовому засіданні знайшли своє підтвердження обставини щодо передачі даної речі позивачем в якості подарунка до укладання шлюбу.
Стосовно кухонного гарнітуру «Сильвія» відповідачка пояснила, що він був придбаний її матір,ю за кредитні кошти, яки вона самостійно сплачувала.
Разом з тим, суд вважає, що вказана позиція відповідачки спростовується тим що в матеріалах справи мається замовлення кухні «Сильвія» на ім,я ОСОБА_1, а також кредитний договір №25133/07-Ф2 від 15.08.2007р. укладений між КС «Азовська кредитна компанія» та ОСОБА_11 за яким остання отримала кредит в сумі 5531грн., та згідно розрахунку платежів сплачувала в період з серпня по листопад 2007 року, про що свідчать її особисті підписи.
Твердження відповідачки проте що фактично кредит брала для себе і сплачувала її мати, ОСОБА_3, суду не доведені і можуть розцінюватись як безоплатна допомога батьків.
Таким чином, суд приходить до висновку, що кухонний гарнітур «Сильвія» повинно визнати спільним майном подружжя, який підлягає розподілу. Проте сторони не дійшли згоди щодо вартості даного майна, а позивач, на якого за законом покладено обов,язок доводити свої вимоги, буд-яких доказів, що свідчили б про його дійсну вартість суду не надав, з клопотанням про одержання таких доказів до суду не звертався, в зв,язку з чим суд, не виходячи за межі заявлених вимог, вважає можливим розділити зазначене майно в рівних частках.
Позов ОСОБА_3 про визнання права власності на майно не підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності є співвласником квартири АДРЕСА_1 в м.Маріуполі, де проживає постійно з моменту вселення.
В якості підстави для визнання права власності на майно ремонтні роботи позивачка посилається на ст. 392 ЦК України.
В той час як, згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, позов з підстав передбачених ст.392 ЦК України може заявити лише власник майна і тільки тоді, коли його право на належне йому майно оспорюється або не визнається іншою особою, а також у випадку втрати ним правовстановлюючого документу на це майно.
Відповідно до ст.3 ЦПК України, статей 12, 13, 15, 20 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, яке особа здійснює на свій розсуд у спосіб, передбачений законом або договором (ст. 16 ЦК України), залежно від змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідків, що спричинені цим порушенням. Способи можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.
Стаття 4 ЦПК України передбачає, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси, зокрема фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
У той же час, згідно до частин 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
З огляду на викладене, позивачкою не було надано доказів та не доведено того у чому саме полягає порушення її прав як власника квартири а також майна яке знаходиться в цьому жилому приміщенні, в зв,язку з чим суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно та ремонтні роботи треба відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні на користь якої прийнято рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідачки на користь позивача слід частково стягнути судовий збір у розмірі 51,25грн.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214, 215-218 ЦПК України, ст.ст. 57, 60, 61, 69, 70,71,74 СК України, 16, 392 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його розподіл - задовольнити частково.
Провести поділ сумісного майна подружжя та виділити ОСОБА_1 на праві власності ? частки кухонного гарнітуру «Сильвія» та витяжку.
Виділити ОСОБА_2 на праві власності ? частки кухонного гарнітуру «Сильвія» та сушку для рушників.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 51,25грн. судового збору.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно та ремонтні роботи - відмовити.
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецькоїобласті. Апеляційнаскарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня йогопроголошення. Особи, які брали участь у справі, але не булиприсутні у судовому засіданніпід час проголошеннярішення, можуть подати апеляційнускаргупротягом десяти днів з дня отриманнякопіїцьогорішення.
З повним текстом рішення можна буде ознайомитися після 29.02.2013 р.
Суддя: Т. В. Пустовойт