Копія
Іменем України
Справа № 2а-12777/12/0170/15
25.02.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Цикуренка А.С. ,
Дудкіної Т.М.
секретар судового засідання Бондаренко К.С.
за участю сторін:
представник позивача, Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра"- Белоусова Олена Петрівна, довіреність № 412/5 від 21.02.13
представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив, представник позивача, Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра"- Чмарова Людмила Олександрівна, довіреність № 412/1 від 21.01.13
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 12.12.12 у справі № 2а-12777/12/0170/15
за позовом Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" (вул. Миру, 6, Масандра, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98650)
до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2012 адміністративний позов Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0005122301 від 29.10.2012 та № 0005112301 від 29.10.2012,вирішено питання про судові витрати.
На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи Державний концерн "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" (далі - позивач) звернулося ( з урахуванням уточнень) до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2012: №0005122301 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 91242,00 грн. та №0005112301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 23705,00 грн., у тому числі за основним платежем - 21596,00 грн. та за штрафними санкціями - 2109,00 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", «;Про податок на додану вартість» та Податкового Кодексу України. Висновки відповідача щодо невірного формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що господарські операції з придбання товарів, робіт (послуг) у: ПП «Сіті Буд», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія» мають реальний характер, рух товарів від продавця до покупця, доставка та оприбуткування товару на складі позивача та подальше його використання у господарській діяльності позивача, а також отримання робіт та їх використання в оподаткованих операціях підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем 29.10.2012 прийняти податкові повідомлення-рішення № 0005112301 від 29.10.2012 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 23705,00 грн., у тому числі за основним платежем 21596,00 грн. та за штрафними санкціями 2109 грн.;
- №0005122301 від 29.10.2012р. про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 91242,00грн.
Передумовою збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість став акт від 11.10.2012 №1954/22-03/0411890/21 документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з: ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» за період з 01.09.2009 по 31.03.2012.
Перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 138.4, пункту 138.6 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139, пункту 144. 1 статті 144 Податкового кодексу України: у зв'язку з завищенням валових витрат позивачем за період з 01.09.2009 по 31.03.2012на суму 88080,00 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів, робіт у контрагентів: ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» за період з 01.09.2009 по 31.03.2012; підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту198.1, пунукту198.3., пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України по операціям з придбання товарів, робіт (послуг) у контрагентів: ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» за період з 01.09.2009 по 31.03.2012, в результаті чого позивачем завищений залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 91242,00 грн.
Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо правомірності збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 23705,00 грн., у тому числі за основним платежем 21596,00 грн. та за штрафними санкціями - 2109,00 грн., через наступне.
Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.
Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг. Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.
Обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
З 01.04.2011 порядок формування валових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, встановлений ІІІ розділом Податкового кодексу України.
Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно пунктам 1,2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як свідчать матеріали справи витрати у сумі 88080,00 грн. по операціям з придбанням товарів, робіт від: ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» включені позивачем до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток за перевіряємий період.
Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що завищення валових витрат пов'язане з тим, що позивач необґрунтовано включив до їх складу витрати на придбання товарів, робіт у контрагентів: ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки товарів, робіт через наступне.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що між позивачем було укладено ряд договорів: з ТОВ «БК «Акрополь» договір №216 від 25.05.2009( ремонтні роботи були виконані ТОВ «БК «Акрополь» у сумі 21350,47грн. (без податку на додану вартість) були віднесені позивачем на збільшення балансової вартості об'єктів, що підтверджується відомістю обліку ремонту основних засобів за вересень 2009року, а в подальшому, з жовтня 2009року через амортизаційні відрахування на валові витрати у сумі 7904,00 грн.); договір з ТОВ «Кримстройиндустрія» №83 від 14.04.2009(за датою оприбуткування/оплати вказаних робіт, відповідно до пункту 5.1. статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 та підпункту 11.2.1 пункту.11.2 статті 11 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» позивач обґрунтовано включив до складу валових витрат за 2 квартал 2010 року вартість отриманих робіт у сумі 1458,33грн.).
Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Бренд строй» були сформовані валові витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 41965,00грн. Витрати, які були понесені позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Сіті Буд», були віднесені ним на поліпшення основних засобів, які використовуються в виробництві, а саме у сумі 125799,00грн. на збільшення балансової вартості приміщення центрального складу та у сумі 123788,00 грн. на збільшення балансової вартості адміністративного корпусу головного заводу. Від контрагента ТОВ БВП «Строитель-Плюс» були отримані товарно-матеріальні цінності та послуги на загальну суму 153310,80грн. у тому числі податок на додану вартість - 25551,83 грн. Вказані витрати по обслуговуванню вантажопідйомної техніки та придбання матеріалів для ремонту зазначеної техніки (акумулятори, запчастини до вантажопідйомної техніки), яка знаходиться на балансі підприємства, були віднесені до валових витрат по операціям з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» у сумі 32593,00 грн. у зв'язку з поліпшенням основних засобів.
З акту перевірки вбачається, що податковим органом по контрагенту ТОВ БВП «Строитель-Плюс» були зняті витрати на загальну 36364,99 грн., проте ані в акті перевірки, ані представником податкового органу під час розгляду справи не було надано будь-яких пояснень або обґрунтувань с приводу виключення саме суми у розмірі 36364,99 грн. зі складу валових витрат позивача по взаємовідносинам з контрагентам ТОВ БВП «Строитель-Плюс». Слід зазначити, що водночас на сторінки акту перевірки 32 зазначена сума у розмірі 88080,00 грн., яка виключена податковим органом зі складу валових витрат позивача за вказаний період, та саме на підтвердження правомірності формування валових витрат у сумі 88080,00 грн. позивачем надані первинні бухгалтерські документи.
Заявником апеляційної скарги не враховано, що господарські операції з контрагентами позивача були спрямовані на отримання товарно-матеріальних цінностей та робіт, які використані та отримані позивачем для поліпшення основних засобів, які знаходяться на балансі підприємства та використовуються у виробничій діяльності, отже понесені витрати на суму 88080,00 грн. використані в оподаткованих операціях платника податків-позивача у справі та призвели до зміни в структурі активів підприємства, отже, отримання товарів та робіт пов'язано з господарською діяльністю позивача.
Не заслуговують на увагу твердження в апеляційній скарзі про те, що витрати за вказаними господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності у зв'язку з недоведеністю, оскільки позивачем виконані усі умови, передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковим кодексом України для віднесення до валових витрат, витрат, пов'язаних з придбанням товарів, робіт у: ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» на суму 88080,00 грн., тому позивачем обґрунтовано до складу валових витрат було віднесено суму у розмірі 88080,00 грн., у зв'язку з чим, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 23705,00грн., у тому числі за основним платежем 21596,00грн. та за штрафними санкціями-2109,00грн.-протиправне.
Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.
За пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит- сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, отже, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що діяльність контрагентів позивача, а саме: ПП «Сіті Буд», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить, на думку заявника апеляційної скарги про про нікчемність укладених позивачем з: ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс», оскільки доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту та неправомірного віднесення суми від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі 91242,00 грн.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Судом першої інстанції безперечно встановлено, що по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Акрополь» позивач мав право на віднесення до податкового кредиту у вересні 2009року суми податку на додану вартість - 4270,09 грн. у зв'язку з поліпшенням основних засобів, як це передбачено підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; по взаємовідносинах з ТОВ «Кримстройиндустрія» відповідно до підпункту 7.5.1. пункту7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у позивача виникло право на податковий кредит у квітні 2010 р. в сумі 291,67 грн.; по взаємовідносинах з ТОВ «Бренд строй» у перевіряємому періоді було віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість- 11169,09 грн. ; по взаємовідносинах з ТОВ «Сіті Буд» по операціям з придбання робіт у ТОВ «Сіті Буд» у відповідні звітні періоди було віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість - 49958,70 грн.; по взаємовідносинах з БВП «Строитель плюс» відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на податковий кредит в сумі 25551,83 грн.
Заявником апеляційної скарги не враховано, що позивачем суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були перераховані грошові кошті в оплату виконаних робіт/отримані роботи, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що контрагенти-постачальники згідно вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України мали право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як були зареєстровані платниками податку на додану вартість за даними офіційного сайту Державної податкової служби України. Більш того, постачальники позивача є зареєстрованими суб'єктами господарювання-юридичними особами згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр».
Отже, вказані податкові накладні, які оформлені у відповідності до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та статті 201 Податкового кодексу України, є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами, тобто документами, які підтверджують витрати позивача та надають право на формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям.
Судом першої інстанції безперечно встановлено, що господарські операції з контрагентами позивача здійснені у зв'язку з обслуговуванням вантажопідйомної техніки та придбанням матеріалів для ремонту зазначеної техніки (акумулятори, запчастини до вантажопідйомної техніки), яка знаходиться на балансі підприємства, та у зв'язку з поліпшенням основних засобів, отже вчинені господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, вчинені в межах оподаткованих операціях платника податків - позивача у справі.
А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товарів, робіт від: ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс».
Помилковими вважаються посилання в апеляційній скарзі на нікчемність укладених позивачем з: ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» правочинів, оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України «про оподаткування прибутку підприємств».
У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Колегія суддів зазначає, що ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» та позивачем були вчинені господарські операції щодо придбання товарів, робіт, оплата за договорами була здійсненна позивачем повністю. Вказані господарські операції призвела до зміни в структурі активів, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку.
А відтак, зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.Норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.
Відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з: ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.
Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Проте, жодною нормою законодавства органи державної податкової інспекції не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.
Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.
Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарів, робіт від ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до від'ємного значення на суму 91242 грн. та включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.
Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на матеріали кримінальної справи, оскільки матеріали кримінальної справи, використані податковим органом під час перевірки, не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України. За відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем та: ПП «Сіті Буд», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», визначених актом перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання товару, робіт від: ПП «Сіті Буд», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія» (зокрема доказів отримання вказаного товару від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання товару, робіт саме від: ПП «Сіті Буд», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія» та його використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.
Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 91242,00 грн. та збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 23705,00 грн., у тому числі за основним платежем - 21596,00 грн. та за штрафними санкціями - 2109,00 грн. по операціям з: ПП «Сіті Буд», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія» знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутком підприємств» та Податкового кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
У порушенні вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували податок на додану вартість до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо, податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди, не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі), а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства.
Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2012 у справі № 2а-12777/12/0170/15 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення виготовлений 04 березня 2013 р.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис А.С. Цикуренко
підпис Т.М. Дудкіна
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко