Запорізької області
06.03.13 Справа № 908/846/13-г
Суддя Місюра Людмила Сергіївна, розглянувши
За позовом Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 39-Б)
До Благодійної організації „Суспільна служба Запорізької області" (69071, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, кв. 202)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління комунальної власності Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 206)
Про стягнення заборгованості в сумі 19 418 грн. 30 коп.
Позовна заява вих. № 01.01-17/249 від 22.01.2013 року, підлягає поверненню відповідно до п. п. 3 та 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у зв'язку з тим, що у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не вказано доказів, які підтверджують викладені в заяві обставини, а також не надано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до положень п. 5 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, …, законодавство, на підставі якого подається позов …
В наданій до суду позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по договору оренди нежитлового приміщення № 1176 від 01.07.2004 року в сумі 19 418 грн. 30 коп., яка складається з суми орендної плати в розмірі 4 772 грн. 76 коп., вартості комунальних послуг в сумі 12 691 грн. 32 коп., земельного податку у розмірі 523 грн. 63 коп., пені в сумі 911 грн. 07 коп., 3 % річних в сумі 519 грн. 53 коп.
Однак, у позовній заяві не вказаний конкретний пункт договору оренди, згідно якого відповідач взяв на себе обов'язок сплачувати позивачу комунальні платежі.
При цьому, в п. 5.13 договору оренди вказано, що відповідач зобов'язаний укласти договори з постачальниками комунальних послуг або з балансоутримувачем на компенсацію зазначених витрат.
Крім того, позивачем до матеріалів позову була надана ксерокопія договору про надання комунальних послуг та компенсації витрат № 1176 від 01.07.2004р., в п. 1.1 якого вказано про обов'язок відповідача сплачувати комунальні послуги згідно укладених з комунальними підприємствами договорів.
В тексті позовної заяви відсутні посилання на будь-який з цих договорів стосовно стягнення з відповідача вартості комунальних послуг.
Також, у позові не вказана конкретна норма чинного законодавства, на підставі якого позивач просить стягнути з відповідача суму комунальних платежів.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача на свою користь земельний податок. Підставою для стягнення земельного податку позивач зазначає в тексті позовної заяви пункт 5.4 договору оренди нежитлового приміщення № 1176 від 01.07.2004 року.
Однак, в п. 5.4 договору оренди нежитлового приміщення № 1176 від 01.07.2004 року зазначено, що орендар (відповідач) зобов'язаний сплачувати у встановленому законом порядку плату за землю.
Відповідно до п. 14.1.147 Податкового кодексу України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
При цьому, орендна плата сплачується орендарем на користь орендодавця, а земельний податок сплачується на користь бюджету.
В п. 5.4 договору оренди нежитлового приміщення № 1176 від 01.07.2004 року вказано, що орендатор (відповідач) зобов'язаний сплачувати плату за землю у встановленому законом порядку.
Як вже зазначалося вище, земельний податок сплачується на користь бюджету.
Позивач у позовній заяві не вказав конкретний пункт договору оренди нежитлового приміщення № 1176 від 01.07.2004 року, в якому вказано, що відповідач взяв на себе обов'язок сплачувати земельний податок, у т.ч. на користь позивача, а також не вказано в позові конкретної норми законодавства, яка передбачає обов'язок орендаря сплачувати земельний податок на користь орендодавця, а не на користь бюджету.
Крім того, в позовній заяві не вказаний пункт договору оренди нежитлового приміщення № 1176 від 01.07.2004 року, який передбачає всі істотні умови для договору платі за землю.
Відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, подання позовної заяви, що не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви, є підставою для повернення позовної заяви.
Вказана правова позиція викладена в п. 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.
Крім того, позивачем не було надано належних доказів направлення позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу.
Статтями 54 та 57 ГПК України встановлено вимоги щодо форми і змісту позовної заяви та комплектності документів, які повинні додаватися до неї. Зокрема, пунктом 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви, що подається до господарського суду, мають бути додані документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Статтею 56 ГПК України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Позивачем в якості доказів направлення відповідачу позовної заяви з додатками, яка надійшла до господарського суду05.03.2013 року, були надані суду оригінали фіскального чеку № 9314 від 31.01.2013 року та опису вкладення у цінний лист від 31.01.2013 року.
Однак, позивач вже звертався до господарського суду із позовною заявою за вихідним номером № 01.01-17/249 датованою 22.01.2013 року, зокрема, позовна заява з цими вихідними реквізитами та аналогічним же текстом була подана позивачем 06.02.2013 року за вх. № 556/09-05/13.
Ухвалою від 07.02.2013 року позовна заява позивача вих. № 01.01-17/249 від 22.01.2013 року та додані до позову документи були повернуті позивачу без розгляду на підставі п. п. 1 та 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, оскільки позовна заява була взагалі не підписана, а також не містила повний виклад обставин справи.
При цьому, при зверненні з даним позовом до суду 06.02.2013 року в якості доказу направлення позовної заяви відповідачу були надані оригінали фіскального чеку № 9314 від 31.01.2013 року та опису вкладення у цінний лист від 31.01.2013 року.
Повертаючи позовну заяву ухвалою від 07.02.2013 року суд зазначив, що з позовними матеріалами позивачу повертаються і оригінали фіскального чеку № 9314 від 31.01.2013р. та опису вкладення у цінний лист від 31.01.2013р.
Ксерокопія позовної заяви № 01.01-17/249 від 22.01.2013 року, що була подана 06.02.2013 року, платіжного доручення про сплату судового збору та фіскального чеку і опису вкладення щодо направлення позову відповідачу - наявні у господарського суду.
05.03.2013 року позивач повторно звернувся до господарського суду з допрацьованою позовною заявою № 01.01-17/249 від 22.01.2013 року (позовна заява була надана до суду повторно вже підписана представником позивача, але виконана на іншому бланку), але як доказ направлення цього варіанту позову позивач теж надав оригінали фіскального чеку № 9314 від 31.01.2013р. та опису вкладення у цінний лист від 31.01.2013 року.
Вказані оригінал фіскального чеку та опису вкладення суд не може прийняти як доказ направлення нового варіанту позовної заяви вих. № 01.01-17/249 від 22.01.2013 року, оскільки доопрацьований варіант позовної заяви позивач відповідачу після 06.02.2013р. не направляв.
Повернення позовної заяви на підставі статті 63 ГПК України не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду у загальному порядку після усунення допущених порушень.
При цьому, суд звертає увагу позивача на невідповідності в тексті позовної заяви в частині визначення ціни позову.
Так, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 4 772 грн. 76 коп., вартість комунальних послуг в сумі 12 691 грн. 32 коп., земельний податок у розмірі 523 грн. 63 коп., пеню в сумі 911 грн. 07 коп. та 3 % річних в сумі 519 грн. 53 коп., що разом становить суму 19 418 грн. 31 коп.
У той же час, на першій сторінці позову в зазначенні ціни позову та в резолютивній частині позову вказано суму 19 418 грн. 30 коп.
У випадку повторного звернення до суду вам необхідно врахувати викладені вище обставини, визначитися із спірною сумою та підставами її виникнення, а також зазначити, на чиїй стороні виступає третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (позивача або відповідача).
Суд вважає за необхідне вказати позивачу на те, що у випадку заявлення вимоги про стягнення з відповідача вартості комунальних послуг - позивач має вказати конкретний пункт конкретного договору, на підставі якого заявлена така вимога.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення, наприклад одним договором, одним рішенням та ін., або поданими доказами.
У випадку заявлення позову про стягнення з відповідач заборгованості, що виникла на підставі різних договорів, то матиме місце порушення правила поєднання позовних вимог, що, в свою чергу, є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Керуючись п. п. 3 та 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву повернути позивачу.
Додаток: позовні матеріали на 41 (сорока одному) аркуші, у т.ч. оригінали: позовної заяви вих. № 01.01-17/249 від 22.01.2013 року на чотирьох аркушах (за вх. № 887/09-05/13 від 05.03.2013р.), платіжного доручення № 45 від 25.01.2013 року на суму 1 720 грн. 50 коп. /судовий збір/, фіскального чеку № 9314 від 31.01.2013 року, опису вкладення у цінний лист від 31.01.2013 року
Суддя Л.С. Місюра