4
Справа № 0124/9474/2012
2а/0124/672/2012
17 грудня 2012 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Цалко А.А., при секретарі Сьомченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення,
встановив:
ОСОБА_3 адміністративного суду АР Крим надійшла до Ялтинського міського суду адміністративна справа, яка виділена ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12 березня 2012 року в окреме провадження за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення.
Позивач ОСОБА_1 надала суду заяву про уточнення позовних вимог та просить суд визнати незаконним та скасувати п. 15 Додатку № 1 та п. 2 Додатку № 2 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 124 від 12 лютого 2004 року «Про затвердження рішень міжвідомчої комісії по реєстрації будівель та внутрішніх перепланувань, списків приміщень придатних та непридатних для постійного проживання».
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним рішенням виконком Ялтинської міської ради порушує право позивача як співвласника житлового будинку № 2 по вулиці Виноградній у смт. Гурзуф, та перевищив свої повноваження, які врегульовані Законом.
Позивач ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні з позовом не погодився, надав суду письмові пояснення та просив в задоволені позову відмовити.
Третя особа ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 в судовому засіданні також просили в задоволені позову відмовити, надав суду письмові заперечення.
Заслухавши сторін та їх представників, третю особу та її представника, дослідивши матеріали інвентарної справи БТІ №2869/5042, матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь - якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Згідно ст. 55 Конституції України права свободи громадян захищаються судом.
Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушаються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Положення Конвенції та Конституції України з цього питання відтворені в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України про завдання адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та інше.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом встановлено, що рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 05 грудня 2012 року при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до директора Комунального підприємства Гурзуфської селищної ради «Ремонтно-експлуатаційна організація» ОСОБА_8, треті особи: Гурзуфська селищна рада, Комунальне підприємство Гурзуфської селищної ради «Ремонтно-експлуатаційна організація», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_2, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 про визнання права спільної сумісної власності на господарські споруди та визнання права спільної часткової власності на житловий будинок були встановлені наступні факти:
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 0522-Г від 30 червня 2000 року.
Власниками інших шести квартир цього будинку є треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9 (квартира № 2), ОСОБА_17І, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_22, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_23І - (квартира № 7), ОСОБА_12Г.( квартира № 6), ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_14 - (квартира № 3), в квартирі № 5 на підставі договору найма проживає ОСОБА_13.
Крім того, згідно акту користування приміщеннями будинку № 2 по вул. Виноградній смт. Гурзуф м. Ялта між мешканцями будинку визначений певний порядок користування господарськими приміщеннями, що входять до його складу, зокрема, до квартири позивачки відносяться вбиральня літер «Г» та 1/4 сараю літер «Б», господарські споруди літер «Р», 1/4 літер «Б» віднесені до квартири № 6; літери «О», «Н», «М», «Л», 1/4 літер «Б» - до квартири № 5; літер «С», «Т», 1/4 літер «Б» - до квартири № 3; 1/2 літер «В», літери «К» «И», «Ж» «З», «Ш» - до квартири № 7; 1/2 літер «В», літери «X», «Ч», «Ц», «Ф» - до квартири № 2.
Також встановлено цім рішенням суду, що вказаний будинок у цілому перебуває у комунальної власності Гурзуфської селищної ради відповідно до рішення 22 сесії 23 скликання Ялтинської міської ради № 3 від 31 січня 2000 року та листів Комунального підприємства Гурзуфської селищної ради «Гурзуфське бюро технічної інвентаризації» від 14 листопада 2008 року № 17487 і № 1165 від 22 жовтня 2012 року і зареєстрований за Гурзуфською селищною радою, господарські приміщення будинку не оформлені у приватну власність і перебувають у користуванні згідно акту користування. Тому ці встановлені факти не потребують додаткового доказування.
Крім того, постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 03 квітня 2012 року по справі № 2а-2314/12/0124 був задоволений позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради, третя особа: ОСОБА_2 та визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради № 212 від 29 липня 2004 року «Про виділ житлового будинку літ. «Ш» із складу домоволодіння № 2 по вул. Виноградної в смт. Гурзуф та видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок ОСОБА_24В.».
Постанова набрала чинності 15 жовтня 2012 року згідно до ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим (а.с.198-200). Підставою для скасування рішення було порушення з боку виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради процедури прийняття рішення відповідно до Інструкції про порядок виділу жилих будинків із складу домоволодіння в містах та селищах міського типу Української ОСР, затвердженою Мінжитлокомунгоспом УРСР від 27 вересня 1968 року, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення. Факти, встановлені цією постановою також не підлягають додаткового доказування.
При розгляді справи, яка розглядається зараз, судом встановлено, що у зв'язку з тим, що в двокімнатній квартирі № 7 було зареєстровано та мешкало дев'ятеро осіб на загальній площі 36,8 кв.м.. ОСОБА_2 звернулась 03 лютого 2004 року до Голови МВК з заявою про обстеження підсобних приміщень в літ. «Ш» (де була розташована кухня) на відповідність їх до жилих приміщень та реєстрації їх (а.с.79).
Також клопотання подав виконавчий комітет Гурзуфської селищної ради (а.с.80), який є власником цього будинку в цілому. До цих документів були надані відповідні висновки служб, плани та довідки (а.с.81-96).
МВК виконавчого комітету Ялтинської міської рад з виїздом на місце обстежила вказаний об'єкт та винесла рішення дозволити реєстрацію кімнат - житлових кімнат 1-3 площею 8,1 кв.м., 1-4 площею 15,3 кв.м., 1-5 площею 10,9 кв.м., коридор 1-1 площею 3,7 кв.м., 1-7 кв.м. площею 5,9 кв.м., санвузла 1-6 площею 3,5 кв.м., кухня 1-2 площею 6,5 кв..м. за адресою: смт Гурзуф, вул. Виноградна, б. 2АДРЕСА_2 літ. «Ш» (а.с.78).
На підставі цього рішення та наданих документів виконавчий комітет Ялтинської міської ради прийняв рішення № 124 від 12 лютого 2012 року, де затвердив рішення, прийняті міжвідомчою комісією Ялтинського виконкому з реєстрації будівель та внутрішніх перепланувань приміщень (а.с.69).
Пунктом 15 Додатку № 1 до цього рішення ОСОБА_2 дозволено реєстрацію будівель та внутрішніх перепланувань коридор 1-1 площею 3,3 кв.м., кухня 1-2 площею 6,5 кв.м., жила кімната 1-3 площею 8,1 кв.м., 1-4 площею 15,3 кв.м., 1-5 площею 10,9 кв.м., санвузла 1-6 площею 3,5 кв.м., коридор 1-7 кв.м. площею 5,9 кв.м. (а.с.70-75) за адресою: смт. Гурзуф, вул. Виноградна, б. 2АДРЕСА_2 літ. «Ш».
Згідно з Додатком № 2 до цього ж рішення, затверджено список приміщень, віднесених рішенням МВК до категорії житлових, придатних для постійного проживання, відповідно до пункту 2: приміщення 1-3 площею 8,1 кв.м., 1-4 площею 15,3 кв.м., 1-5 площею 10,9 кв.м. за адресою: смт. Гурзуф, вул. Виноградна, б. 2АДРЕСА_2 літ. «Ш» віднесено до категорії житлових та придатних для постійного проживання (а.с.76).
Проаналізувавши це рішення, суд вважає, що вказане рішення відповідає вимогам Закону, діючому на час прийняття рішення та прийнято до встановлених на той час повноважень виконкому.
При цьому, суд враховує, що Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 (яка втратила чинності з 01.01.2009 року) - ще не діяв на час прийняття оскаржуваного рішення.
Положення про МВК при виконавчому комітету Ялтинської міської ради, на порушення якого посилається позивач було затверджено рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 121 (л) від 26 квітня 2002 року та на момент прийняття оскаржуваного рішення не було скасовано та не визнано протиправним.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування України», - сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.
Повноваження виконавчих органів ради встановлені статтями 27-39 та частиною 2 статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема з положень статті 40 цього Закону, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.
Вимогами статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів в порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, суд вважає, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради є законним та обґрунтованим.
Крім того, згідно до ст. 6 КАС України, - підлягає судовому захисту тільки порушене законне право.
Суд вважає, що позивач не довела суду те, що цим рішенням її право як власника квартири № 4 порушено. Суд не може погодитися з доводами позивача, що вона вважає себе співвласником і квартири № 4, а також всіх підсобних приміщень на прибудинковій території, зокрема і приміщення літ. «Ш». Судом вже вище вказано, що літ. «Ш» знаходиться у користуванні - як господарські приміщення до квартири № 7 та окремо від цієї квартири, як об'єкт власності розглядатися не може. (Про це вже вказували суди - про наведене вище).
До квартири № 4 - де мешкає ОСОБА_1 належать та знаходяться у користуванні інші господарські приміщення. Це підтвердження знайшло і в матеріалах інвентарної справи № 2869/5042, яка була оглянута судом.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 14, 55 Конституції України, ст.ст. 20, 116 ЗК України, ст. ст. 26, 27-39, 40, 52 Закону України «Про місцеве самоврядування України», п. 2,3,4,6,7,8,12,13,14,15 Інструкції про порядок виділу жилих будинків із складу домоволодіння в містах та селищах міського типу Української РСР, затвердженою Мінжитлокомунгоспом УРСР від 27 вересня 1968 року, ст. ст. 2, 6, 9, 10, 17, 71, 72,159-163 КАС України,
В адміністративному позові ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування п. 15 Додатку № 1 та п. 2 Додатку № 2 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 124 від 12 лютого 2004 року «Про затвердження рішень міжвідомчої комісії по реєстрації будівель та внутрішніх перепланувань, списків приміщень придатних та непридатних для постійного проживання» - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського Адміністративного Апеляційного суду АР Крим через Ялтинський міський суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 184, 186 КАС України.
Суддя: