05 березня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровскої області у складі:
головуючого: Бровченко Л.В.
суддів: Коваленко В.Д., Дрибаса Л.І.
за участю прокурора: Брусенцової І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали по апеляції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2012 року, згідно з якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр.України, раніше не судимий,
звільнений від кримінальної відповідальності за скоєння злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.366 КК україни, ч.5 ст.27, ч.2 ст.364-1 КК України, ч.1 ст.366 КК України, ч.2 та ч.3 ст. 358 КК України. Провадження закрито на підставі п."в", п."є" ст.1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року.
Органами досудового слідства, ОСОБА_1 звинувачувався в тому, що він підписав офіційні документи, що містили завідомо неправдиві свідчення, а також в дачі вказівок на складення офіційних завідомо неправдивих та підроблених документів, які кваліфікуються як пособництво у зловживанні службовими повноваженнями з метою отримання неправомірної вигоди для себе та інших осіб, службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, що з врахуванням суми спричиненого матеріального збитку потягли тяжкі наслідки, а також в пособництві у складенні та видачі посадовою особою завідомо неправдивих документів, що потягли тяжкі наслідки. Його дії органами досудового слідства кваліфіковані за ч.5 ст.27, ч.2 ст.364-1; ч.5 ст.27, ч.2 ст.366, ч.1 ст.366 КК України.
Умисні дії ОСОБА_1, що виразились у наданні та використанні підроблених документів при отриманні кредитів, що надавались як громадянами так і підприємствами, які кваліфікуються за ознаками підробки документів за попередньою змовою, групою осіб, що надають права з метою їх подальшого використання та використання підробленого документу, кваліфіковані за ст.ст. 358 ч.2; ч.3 ст. 358 КК України.
Суд, звільнюючи ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності вказав, що згідно ст.12 КК України злочини, передбачені ч.5 ст.27, ч.2 ст.366 КК україни, ч.5 ст.27, ч.2 ст.364-1 КК України, ч.1 ст.366 КК України, ч.2 та ч.3 ст. 358 КК України не являються тяжкими, за них передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Тому задовільнив клопотання ОСОБА_1, звільнив від кримінальної відповідальності, а провадження по кримінальній справі закрив на підставі п."в", п."є" ст.1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року.
В апеляції прокурор, який затвердив обвинувальний висновок вважає постанову суду незаконною в зв'язку з тим, що судом не взято до уваги те, що один із скоєних злочинів є тяжким, а тому застосування до ОСОБА_1 положень Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року є недопустимим.
Просить постанову суду скасувати, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію, просив задовольнити, постанову суду скасувати, як незаконну, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Застосовуючи щодо ОСОБА_1 п."в", п.»є» ст.1 Закону України "Про амністію" та звільняючи його від кримінальної відповідальності, суд виходив із того, що ОСОБА_1 звинувачується в скоєні злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше пяти років, має неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також матір похилого віку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у якої інших дітей не має, на час набрання чинності Законом України і підпадає під дію ст.1 п. "в", п.»є» Закону України від 12 грудня 2008 року.
Свій висновок суд в постанові обгрунтував та дослідив інші обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Закриття справи на підставах, зазначених у пункті 4 ст.6 КПК України 1960 року, внаслідок акта амністії, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує.
Із протоколу судового засідання видно, що питання про можливість застосування амністії вирішували прокурор, який не заперечував, сам обвинувачений, який звернувся до суду із клопотанням про ії застосування.
За таких обставин апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, п.11 та п.15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2012 року щодо ОСОБА_1, про звільнення його від кримінальної відповідальності залишити без змін.
Суддя: