Іменем України
28 лютого 2013 р. м. Чернівці Справа № 824/352/13-а
15 год. 20 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Огородника А.П. при секретарі судового засідання Григорійчуку Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідача 1 - Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області; відповідача 2 - Герцаївського сектору ДМС України в Чернівецькій області
про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії
за участю:
представника позивача ОСОБА_2,
представників відповідачів Муляр Т.В., Албулесу Ю.М., Лупул М.О.,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області та незаконним висновку щодо перевірки належності до громадянства України ОСОБА_1; зобов'язання Герцаївського сектору ДМС України в Чернівецькій області видати паспорт громадянина України.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем 1 прийнято необгрунтований висновок про те, що позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не є громадянином України. Вказане підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3, виданим Герцаївським РВ УМВС України в Чернівецькій області, паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 та іншими доказами, наданими позивачем разом з позовною заявою.
Позивач також звертає увагу на те, що в момент звернення до відповідних органів для отримання паспорту громадянина України працівниками СГІРФО Герцаївського РВ УМВС України в Чернівецькій області від нього не вимагалось жодних додаткових документів чи виконання інших вимог цих органів.
Відповідач 1 позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення на позовну заяву, в обгрунтування якого зазначив, що правовідносини щодо набуття особами громадянства України, оформлення та припинення громадянства врегульовані Конституцією України, Законом України "Про громадянство" від 18.01.2001р. №2235-ІІІ, Указом Президента України "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство" від 27.03.2001р. №215/2001 та іншими нормативними актами.
Відповідач 1 зазначив, що вказані законодавчі акти передбачають чітку процедуру встановлення належності, прийняття або оформлення набуття громадянства України, за якою особа проходить певний порядок дій для отримання позитивного рішення щодо оформлення громадянства України.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 виданий паспорт громадянина України без оформлення набуття, прийняття чи належності до громадянства України в порядку, передбаченому законами України,, відповідач 1 вважає висновок від 13.02.2013р. правомірним та обгрунтованим.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити адміністративний позов на підставі обставин, викладених у позовній заяві.
Представники відповідачів адміністративний позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву.
З врахуванням вимог ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Про час складення постанови у повному обсязі повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ст. 167 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач 31.08.1997р. одружився з громадянкою України ОСОБА_6, жителькою АДРЕСА_1. В червні 1998 року в зв'язку з необхідністю змінити місце проживання прибув в с.Куліківка. З метою реєстрації місця проживання та отримання громадянства України звернувся в СГІРФО Герцаївського РВ УМВС, при цьому надав адресний листок прибуття форми №19 та паспорт громадянина СРСР XVI-БМ, виданий 19.05.1987р. Теленештським РВМВ Молдови. Працівники вказаного відділу вказали позивачу, що для отримання громадянства України необхідно проживати на території України 5 років. З цією метою звернувся в сільську раду с.Куліківка Герцаївського району, де позивача прописали в господарстві батьків дружини.
24.04.2002р. ОСОБА_1 звернувся в СГІРФО Герцаївського РВ УМВС із заявою про видачу паспорта громадянина України, надавши при цьому паспорт громадянина СРСР серії XVI-БМ. У зв'язку з цим 05.07.2002р. Герцаївським РВ УМВС йому був виданий паспорт громадянина України серії НОМЕР_3.
27.07.2009р. СГІРФО Герцаївського РВ УМВС України ОСОБА_1 видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2, завдяки якому позивач отримав закордонну візу та як водій протягом 2010-2011 роках їздив до Республіки Італія.
05.12.2012р. працівниками Управління карного розшуку УМВС України в Чернівецькій області затримано ОСОБА_1 з метою подальшої екстрадиції в Італію, за ініціативою Генерального прокурора Республіки Італія Апеляційного суду міста Канзаро. З вказаного приводу його було поміщено в ІТТ при УМВС в Чернівецькій області.
Судом встановлено, що ординарним судом міста Катанзаро, відділу судді з попереднього слідства видано європейський ордер на арешт ОСОБА_1 за вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ст.416 абзац 1, 2, 3, 4, 5, 8 Кримінального кодексу Італії та ст.ст.11, 81, ст.12 абзац 3 Законодавчого декрету Італії.
13.12.2012р. провідним спеціалістом УДМС України в Чернівецькій області Петрович Р.Д. здійснено перевірку належності до громадянства України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Республіки Молдова. Згідно висновку від 13.12.2012р., затвердженого в.о. начальником УДМС України в Чернівецькій області Стадлером В.В., відповідно до Закону України "Про громадянство України" ОСОБА_1 не є громадянином України; оформлення та видача паспорта громадянина України ОСОБА_1 здійснена з порушенням вимог ст.6 ІІ наказу МВС України №316-1994р.
01.02.2013р. за клопотанням заступника прокурора Чернівецької області на підставі Європейського ордеру на арешт та інформації ДМСУ в Чернівецькій області №8-53 від 03.01.2013р., згідно якої позивача визнано таким, що не є громадянином України, в зв'язку з чим щодо нього Герцаївським районним судом ухвалено рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видання особи до Республіки Італія.
Суд, розглянувши справу, застосовує законодавство, чинне на момент виникнення вказаних спірних правовідносин, та робить наступні висновки по справі.
Згідно преамбули Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001р. №2235-ІІІ (далі - Закон №2235) цей Закон відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 даного Закону громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України
Перелік документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України передбачені в Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, що затверджений Указом Президента України від 27.03.2001 року №215/2001 (далі - Порядок).
Згідно п.2 Порядку заяви з питань громадянства оформлюються:
- про прийняття до громадянства України та про вихід з громадянства України - на ім'я Президента України;
- про оформлення набуття громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім'я начальника Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління МВС України в області, місті Севастополі за місцем проживання особи;
- про оформлення набуття громадянства України особою, яка постійно проживає за кордоном, - на ім'я керівника дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи.
Станом на24 серпня 1991 року та на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) в паспорті громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 була дійсна прописка в АДРЕСА_2. Даний факт унеможлював встановлення позивачу належності до громадянства України на підставі пунктів 1, 2 ст.3 Закону №2235, згідно яких громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Процедура провадження за заявами про встановлення належності до громадянства України передбачений ч.1 розділу IV Порядку, яким передбачено, що районне, районне у місті, міське управління або відділ МВС України, до якого подано документи щодо встановлення належності до громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України. Подані заявником документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління МВС України в області, місті Севастополі.
Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України, начальник головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління МВС України в області, місті Севастополі або його заступник приймає рішення про встановлення належності особи до громадянства України.
Жодних рішень про встановлення належності ОСОБА_1 до громадянства України суду не надано. Поряд з тим належність позивача до громадянства Молдови підтверджується копіями Свідоцтва про одруження, виданого 26.07.2000р. НОМЕР_5, та Свідоцтва про народження дитини НОМЕР_6, виданого 16.04.1999р.
Умови прийняття до громадянства України, а також підстави за якими особа не може бути прийнята до громадянства України, передбачені ст.9 Закону №2235. Згідно вказаної статті іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. Вищивикладене підтверджує наявність такої обов'язкової умови для прийняття особи до громадяства як її волевиявлення. Позивачем суду не надано жодних доказів того, що він звертався до уповноважених органів із клопотанням про прийняття до громадянства України.
Відповідно до ч.7 розділу IV Порядку рішення про прийняття особи до громадянства України або припинення особою громадянства України приймає Президент України. Рішенню Президента України передує певна процедура, яка передбачає перевірку відповідності оформлення поданих документів вимогам законодавства України районним, районним у місті, міським управлінням або відділом МВС України; далі - головним управлінням МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управлінням МВС України в області, місті Севастополі; Міністерством внутрішніх справ України; на кінцевій стадії - за результатами розгляду вказаних документів Комісія при Президентові України з питань громадянства вносить Президентові України пропозиції щодо задоволення заяв і подань з питань прийняття до громадянства України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не проходив вищевказаної процедури і, як наслідок, рішення Президента України про прийняття до громадянства України ОСОБА_1 відсутнє.
Під час звернення до СГІРФО Герцаївського РВ УМВС України для видачі паспорту громадянина України позивачу було відомо, що він є громадянином іншої країни, і що він не звертався згідно з установленою процедурою з метою оформлення набуття громадянства, належності чи прийняття його до громадянства України. Будь-які рішення компетентних органів з даного питання відсутні.
Відповідно до п.101 розділу V Порядку у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України головне управління МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління МВС України в області, місті Севастополі, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України.
Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновком Відповідача 1, що позивач в порушення Закону №2235 та Указу Президента України №215/2001 отримав паспортний документ, проте громадянство України не оформлював, а тому ОСОБА_1 не є громадянином України.
Суд критично ставиться до твердження позивача, що згідно висновку відповідача 1 від 13.12.2012р. його залишено без громадянства та реєстрації по місцю проживання, оскільки цей висновок УДМС України в Чернівецькій області не позбавляє позивача громадянства, що заборонено Конституцією України, а лише фіксує результат перевірки належності ОСОБА_1 до громадянства України.
Суд вважає безпідставним твердження позивача про те, що СГІРФО Герцаївського РВ УМВС України в Чернівецькій області за його заявою видало паспорт громадянина України без обов'язку виконання будь-яких додаткових вимог, що є підтвердженням його належності до громадянства України. На підставі службової перевірки 24.12.2012р. паспорт громадянина України НОМЕР_3 та закордонний паспорт НОМЕР_2 ОСОБА_1 визнані безпідставно виданими та такими, що підлягають знищенню згідно з чинним законодавством України.
Стаття 68 Конституції України передбачає обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Посилання позивача про незнання ним порядку отримання громадянства України під час звернення до відповідних органів є не обгрунтованим і не може бути підставою для визнання його громадянином України та задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що ця вимога КАС України виконана відповідачами в повній мірі відповідно до його повноважень.
Згідно ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Зважаючи на відсутність документально підтверджених витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, відсутністю клопотань з цього питання, судові витрати присудженню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69-72, 76,79, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд,-
постановив:
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Відповідно до частини першої статті 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.
Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова у повному обсязі складена 05 березня 2013 р.
Суддя А.П.Огородник