11 лютого 2013 року м. Київ В/800/549/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Вербицької О.В.,
Муравйова О.В.,
Рибченка О.А.,
перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.10.2012
у справі № 2а-14898/11/2670 (№ К/9991/42186/12 -номер справи у Вищому адміністративному суді України)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Інструмент»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.10.2012 у названій справі.
Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Згідно з приписами статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.10.2012 Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби посилається не неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.06.2011 у справі № 24/180/07-АП (№ К-14105/08 - номер справи у Вищому адміністративному суді України), ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.05.2011 у справі № 2а-41025/09/2070 (№ К-20764/10 -номер справи у Вищому адміністративному суді України), ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.05.2011 у справі № 15/258/06 (№ К-13380/07 -номер справи у Вищому адміністративному суді України), ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.02.2011 у справі № 2-22/1085-2007А (№ К-16280/07 -номер справи у Вищому адміністративному суді України), у яких, на його думку, згадані норми матеріального права застосовано інакше, ніж у даній справі.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України»подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
Між тим, як вбачається зі змісту заяви Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби та приєднаних до неї додатків фактичні обставини справи, що розглядаються, відмінні від тих, на які посилається заявник в обґрунтування наявності підстав для перегляду справи.
Зокрема, ухвалюючи рішення від 23.10.2012 Вищий адміністративний суд України зазначив про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій, які визнали законним формування податкового кредиту за грудень 2010 року за договором комісії від 22.02.2010 № КМ-38/10 та договором підряду від 23.07.2010 № 143/2010, зважаючи на наявні у матеріалах справи документальні підтвердження фінансово-господарських операцій та правильність формування позивачем податкового кредиту за вказаними договорами.
Аналогічні висновки суду касаційної інстанції, викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.06.2011 у справі № 24/180/07-АП (№ К-14105/08 -номер справи у Вищому адміністративному суді України), на яку посилається заявник, як приклад різного застосування норм матеріального права.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.05.2011 у справі № 2а-41025/09/2070 (№ К-20764/10 - номер справи у Вищому адміністративному суді України), на яку посилається заявник, як приклад різного застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який визнав безпідставним віднесення до складу податкового кредиту за квітень 2009 року 367 810,97 грн. податку на додану вартість за податковими накладними, виданими контрагентом, який не був платником податку на додану вартість.
Що стосується ухвал Вищого адміністративного суду України від 04.05.2011 у справі № 15/258/06 (№ К-13380/07 -номер справи у Вищому адміністративному суді України) та від 23.02.2011 у справі № 2-22/1085-2007А (№ К-16280/07 -номер справи у Вищому адміністративному суді України), на які також посилається заявник, як приклад різного застосування норм матеріального права, то у вказаних справах суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що сама пособі несплата податкових зобов'язань контрагентами позивача не ставить у залежність право позивача на формування податково кредиту.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що у викладених випадках відсутня подібність правовідносин, оскільки обставини кожної конкретної справи різні.
Приписи статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції саме одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.
Керуючись ст.ст. 236 -240 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби у допуску справи № 2а-14898/11/2670 (№ К/9991/42186/12 -номер справи у Вищому адміністративному суді України) до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.10.2012.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис)Вербицька О.В.
(підпис)Муравйов О.В.
(підпис)Рибченко О.А.
З оригіналом згідно
помічник судді А.Р. Окунський