"22" квітня 2011 р. справа № 2-391/2010
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області
на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
23 липня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, відповідно до якої просила суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; визнати дії відповідача неправомірними; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області провести перерахунок її пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2006 року по день розгляду справи і виплатити на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу (а.с.3).
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 23 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року, з 01 січня по 01 липня 2010 року включно суми пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», розрахованої з урахуванням вимог ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати у період липня-грудня 2007 року, травня -грудня 2008 року, січня -грудня 2009 року, січня-липня 2010 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період з 23 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 01 липня 2010 року включно. В решті позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2010 року. Обґрунтовував свої вимоги тим, що механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не визначений на законодавчому рівні, не вказано, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку він здійснюється. Посилались на неможливість застосування до даних правовідносин положень ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачка заперечень на апеляційну скаргу до суду не подавала, рішення суду не оскаржувала.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Апеляційний перегляд даної справи проводиться за нормами КАС України з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18 лютого 2010 року, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин, Рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, положень, викладених у листі Вищого адміністративного суду України № 1425/11\13-10 від 13.10.2010 року та відповідно до Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами, який набрав чинності 30.12.2010 року та з урахуванням дати надходження справи до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і відкриття апеляційного провадження.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до положень абз.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", має статус дитини війни.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи до уваги той факт, що Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" про зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік втратили чинність з 09.07.2007 року, відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, у розмірах не менше 30% мінімальної пенсії за віком.
Сторонами визнано, що Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області будь-яких дій, пов'язаних з нарахуванням підвищення до пенсії позивачці з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, не здійснювало, відповідних виплат - не проводило.
При цьому слід зазначити, що частиною 3 статті 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 %, що складає відповідно: 410.06 гривни та 415.11 гривни. Посилання в ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на те, що вказаний розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно до пенсій, що призначаються на умовах цього Закону, на думку колегії суддів, не може слугувати перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімального розміру пенсії за віком.
У зв'язку із тим, що згідно вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність звернення до суду з позовними вимогами встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦПК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову ОСОБА_1 в задоволенні частини її позовних вимог у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Більш того позивачка в цій частині постанову суду не оскаржувала.
Тому, враховуючи дату звернення позивачки до суду першої інстанції з позовними вимогами, а саме 23 липня 2010 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачці саме з 23 липня 2007 року.
Щодо поновлення порушених прав позивачки у 2008 році, колегія суддів виходить з наступного.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в новій редакції.
Таким чином, з 22 травня 2008 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який, відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вираховувався, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме: у 2008 році - статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ".
Відповідно до статті 58 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Отже, відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства, починаючи з 22 травня 2008 року.
Проте, Управлінням Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області після 22.05.2008 року відповідне підвищення пенсії ОСОБА_1 як "дитині війни" здійснено не було, що свідчить про те, що відповідач продовжує діяти протиправно і після 22.05.2008 року, хоча змін до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не вносилось, правовий статус позивачки не змінився, а пенсія призначена довічно.
Таким чином, порушені права позивачки підлягають поновленню шляхом зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату ОСОБА_1, як дитині війни за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням при цьому норм ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та за мінусом отриманих сум за вказаний період.
Відповідно до вимог ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008р. встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, визначається у розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Тобто, цей розмір складає 498 грн.
Відповідно до вимог ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» N 2154-VI від 27.04.2010 встановлено, що у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 825 гривень, з 1 квітня - 839 гривень, з 1 липня - 843 гривень, з 1 жовтня - 861 гривні, з 1 грудня - 875 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідач у 2009 році не нараховував та не виплачував позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірах, що передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому дії відповідача за вказаний період також були протиправними.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обмеження нарахування та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»певним строком, а саме - 01.07.2010 року, з наступних підстав.
Оскільки нарахування підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідачем проводиться на підставі розпорядження, в якому зазначається основний розмір нарахованої пенсії за віком, виходячи із заробітку та стажу позивачки, надалі нараховуються певні надбавки, на які має право позивачка, у тому числі і підвищення до пенсії, як дитині війни. Відповідно до таких розпоряджень сам відповідач проводить нарахування вищевказаного підвищення у спірному розмірі з конкретної дати і довічно.
Вказане свідчить про те, що дії відповідача щодо нарахування позивачці довічно підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому, ніж 30 мінімальної пенсії за віком, тобто, з порушенням положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є неправомірними.
З огляду на те, що пенсія за віком ОСОБА_1 призначена довічно, підвищення до пенсії, як дитині війни, також відповідачем позивачці призначалось довічно, змін до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на законодавчому рівні не вносилось, соціальний статус особи не змінився, тому відсутні будь-які підстави обмежувати строк нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Згідно до п.2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, Пенсійний фонд України організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з питань вдосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Міністерства праці та соціальної політики.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на певний рік, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", на яку міститься посилання в апеляційній скарзі.
Отже, посилання апелянта на відсутність встановленого на законодавчому рівні механізму визначення розміру мінімальної пенсії за віком, що застосовується при обчисленні підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни", визнається колегією суддів безпідставним, і не звільняє суб'єкта владних повноважень, діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, і ні в якому разі не є підставою для обмеження законних прав, встановлених ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" для цієї категорії осіб.
Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як "діти війни" не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій "дітей війни" здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян -є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області -задовольнити частково.
Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2010 року -скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" -протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області нарахувати ОСОБА_1, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, та з урахуванням норм ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"за період з 23 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 січня 2011 року до змін в законодавстві або зміни соціального статусу особи, та забезпечити її виплату за мінусом сум, отриманих за вказаний період.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: Ю.М. Дадим
Суддя: С.А. Уханенко