"20" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/67612/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.,
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року, -
Позивач вернулась до суду з адміністративним позовом про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію по втраті годувальника з 19.05.2011 року.
Постановою Сніжнянського міського суду від 22 липня 2011 року адміністративний позов задоволено Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії по втраті годувальника її неповнолітньому синові та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області призначити пенсію по втраті годувальника ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 19.05.2011 року.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року скасовано постанову Сніжнянського міського суду від 22 липня 2011 року та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанцій, позивач звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року і ухвалити нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_6, який укладено 21.02.2007 року.
Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року причина смерті -загальне захворювання.
З трудової книжки ОСОБА_6 вбачається, що страховий стаж померлого становить з | 10.04.1997 року по 01.01.1998 року з 21.08.2000 року по 29.08.2000 року всього 9 місяців 1 день.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з приписів ст. 45 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка передбачає випадки призначення пенсії в разі втрати годувальника при неповному стажі роботи. Членам сім'ї, що втратила годувальника, який помер внаслідок загального захворювання і не мав стажу, достатнього для призначення повної пенсії по інвалідності, призначається пенсія при неповному стажі в розмірі, пропорційному наявному стажу роботи годувальника.
З такими доводами суду першої інстанції не погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, та дійшла висновку про відсутність підстав, для задоволення позову у повному обсязі, так як страховий стаж ОСОБА_6, що складає 09 місяців 1 день не достатній для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Перевіривши обставини справи та застосовуючи до них відповідні норми матеріального права, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), яка визначає умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно зі статтею 32 Закону (чинного на час виникнення спірних правовідносин), пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Отже, так як на час смерті ОСОБА_6 не мав достатнього страхового стажу який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, то колегія суддів вважає, що члени сім'ї померлого ОСОБА_6, які були на його утриманні, не мають права на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані приписи ст. 45 Закону України «Про Пенсійне забезпечення», так як п. 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Крім того, для вирішення даного спору слід визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягає застосуванню у виниклих правовідносинах.
Згідно зі ст.75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997р. №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах, суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Тому, так як Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV прийнятий у часі пізніше ніж Закону України «Про Пенсійне забезпечення»від 05.11.1991, № 1788-XII то пріоритетними в даному випадку є положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що рішення суду апеляційної інстанцій ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду, тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні.
Відповідно до вимог ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 КАС України,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді О.Ф. Ситников
Т.Ф. Весельська
В.В. Малинін