"05" березня 2013 р. м. Київ К/9991/41177/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Пенсійного фонду України на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 15.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та виплату грошової допомоги, -
встановила:
У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та виплату грошової допомоги при виході на пенсію.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 15.11.2010 позов ОСОБА_2 було задоволено. Визнано протиправними дії Пенсійного фонду України в частині невиплати ОСОБА_2 при звільнені грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів. Зобов'язано Пенсійний фонд України виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу в розмірі 10 посадових окладів.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 апеляційну скаргу Пенсійного фонду України було залишено без задоволення, а постанову Святошинського районного суду м. Києва від 15.11.2010 -без змін.
Пенсійний фонд України подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Святошинського районного суду м. Києва від 15.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Пенсійного фонду України від 07.05.2010 № 192-о ОСОБА_2, директора департаменту організаційно-інформаційної роботи та господарського забезпечення, було звільнено з займаної посади за станом здоров'я, яке перешкоджає продовженню даної роботи, згідно пункту 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, з 07.05.2010. На момент звільнення з роботи до досягнення пенсійного віку позивачу залишалося 1 рік 5 місяців та 23 дні. З 11 травня 2010 позивачу встановлено пенсію державного службовця, відповідно до Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні». Оскільки при звільненні ОСОБА_2 не було виплачено грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, він звернувся до суду.
Відповідно до частини 2 статті 37 Закону України «Про державну службу»на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Частиною 13 статті 37 вищенаведеного Закону передбачено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Статтею 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»встановлено, що особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі змінами у організації виробництва і праці, а також у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах - стаж роботи що дає право на даний вид пенсії.
Як було встановлено судами, ОСОБА_2 було звільнено за станом здоров'я, яке перешкоджає продовженню даної роботи. З 11 травня 2010 року позивачу призначено пенсію, як державному службовцю, однак, під час призначення пенсії до позивача застосовано положення ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», якою передбачено додаткову соціальну гарантію з боку держави для певної категорії громадян, а саме: право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку за певних умов. Тобто, позивачу призначено пенсію не у зв'язку з досягненням пенсійного віку.
Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»визначає лише право на достроковий вихід на пенсію за певних умов, але не визначає та не встановлює право на отримання грошової допомоги при припинені державної служби. Обов'язковими умовами для виплати грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, з урахуванням приписів ст. 37 Закону України «Про державну службу», є наявність права на вихід на пенсію державного службовця на момент звільнення з роботи.
Оскільки державний службовець ОСОБА_2 на момент його звільнення, а саме на 07.05.2010, на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, встановленого законодавством пенсійного віку не досяг, він не мав права на отримання цієї допомоги.
Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку щодо права позивача на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, відповідно до частини 13 статті 37 Закону України «Про державну службу».
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права -судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
постановила:
Касаційну скаргу Пенсійного фонду України задовольнити.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 15.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та виплату грошової допомоги скасувати.
Ухвалити нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та виплату грошової допомоги відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній