"20" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/50784/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.,
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання провести перерахунок і виплату пенси по інвалідності та додаткової пенсії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року, -
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року залишено без змін ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2010 року, якою позовну заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду.
Не погоджуючись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду.
З таким висновком суду першої та апеляційної інстанцій погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач має статус дитини, постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС.
Згідно ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Проте, всупереч вказаним приписам позивач не отримував виплату в розмірі 50% мінімальної заробітної плати за період з 09.07.2002 року по 01.02.2007 та з 01.08.2008 року по 03.06.2010 року.
Суть спору полягає у можливості здійснення перерахунку пенсії відповідно до ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 09.07.2002 року по 01.02.2007 та з 01.08.2008 року по 03.06.2010 року.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився Київський апеляційний адміністративний суд, обґрунтовано залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_4, застосувавши наслідки пропуску шестимісячного строку звернення до суду, встановлені ст. 100 КАС України, так як позовні вимоги позивача заявлені за межами передбаченого ст. 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду та судом не знайдено підстав для поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Отже, з урахуванням відсутності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано застосовані наслідки визначені ч. 1 ст. 100 КАС України та не встановлені поважні причини пропуску цього строку.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що ухвала Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 231 КАС України суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді О.Ф. Ситников
Т.Ф. Весельська
В.В. Малинін