25.02.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц-797/387/2013р. Головуючий в першій
інстанції Кукурекін К.В.
Категорія 19 Головуючий в апеляційній
інстанції Саліхов В.В.
25 лютого 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Саліхова В.В.,
суддів - Алєєвої Н.Г., Моцного М.В.,
за участю секретаря - Лашкевич Н.О.,
позвача - ОСОБА_4,
відповідача - Харічкова І.В.,
представника відповідача - Зінченка Р.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу Приватного підприємства «Німецький діловий і культурний центр» на заочне рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 18 червня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Німецький діловий і культурний центр» в особі директора Харічкова Ігоря Валентиновича про визнання гонорарної угоди недійсної, стягнення грошової суми,
У листопаді 2011 року позивач звернувся до районного суду з позовом до відповідача про визнання гонорарної угоди на разове виконання робіт №05-04/11 від 11.04.2011 року недійсною, стягнути з останнього на користь ОСОБА_4 грошову суму в розмірі 45 752 грн. та судові витрати.
Позивач, обґрунтовуючи свій позов, послався на те, що між ним та ПП «Німецький діловий і культурний центр» в особі директора Харічкова І.В. 11.04.2011 року укладено гонорарну угоду на виконання робіт №05-04/11, сума якої склала 45 752 грн. Вказану суму позивач сплатив в повному обсязі, проте відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за зазначеною вище угодою, не виконав умови останньої. 10.10.2011р. ПП «Німецький діловий і культурний центр» повідомило позивача про внесення в односторонньому порядку змін та доповнень у гонорарну угоду, а 02.11.2011 року про тимчасове припинення останньої. У зв'язку з тим, що реальні наслідки, передбачені спірною угодою не наступили, позивач вважає, що остання підлягає визнанню недійсною, а сплачена ним грошова сума поверненню.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 18.06.2012р. позов задоволено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову. Посилається на те, що оскаржуване рішення не містить в собі доказів невідповідності гонорарної угоди на разове виконання робіт вимог ч.5 ст.203 ЦК України. Апелянт також вказує, що висновки суду першої інстанції про порушення ним зобов'язань за вказаною угодою ґрунтуються лише на доводах позивача, а заперечення останнього на позов не були взяті до уваги судом. Крім того, вважає, що висновки місцевого суду про односторонню зміну відповідачем умов спірної угоди є необґрунтованими та суперечать вимогам ст.654 ЦК України.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення сторін по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах оскарження, визначених ст.303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не здійснив дії, які б свідчили про виконання ним спірної угоди, що унеможливлює настання правових наслідків останньої.
З таким висновком місцевого суду колегія суддів погодитись не може.
Із матеріалів справи вбачається, що 11.04.2011р. між позивачем та ПП «Німецький Діловий та Культурний Центр» в особі директора Харічкова І.В. була укладена гонорарна угода на разове виконання робіт № 05-04/11 (а.с.5). Метою вказаної угоди було отримання позивачем права перебування на території Федеративної Республіки Німеччини та створення відповідачем для замовника підприємства,яке останній повинен був очолити. На виконання умов Угоди позивач надав відповідачу кошти в еквіваленті чотирьом тисячам евро 45 752 грн.(.с.7). Відповідно до п.7 Угоди сторони визначили, що строк виконання вищезгаданих робіт погоджується сторонами і приймається як мінімальний допустимий для виконання. 10.10.2011р. відповідач в односторонньому порядку зупинив виконання вищезгаданої угоди та повідомив, що в односторонньому порядку тимчасово припинена дія Угоди. 08.09.2011р. позивачем на адресу відповідача надсилалась письмова вимога про повернення вищезгаданих грошових коштів (а.с.8), однак до теперішнього часу останні не повернуті.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статтею 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Однією з підстав визнання правочину недійсним, на яку послався і позивач, законодавець визначає те, що з самого початку своєї дії він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При розгляді справи в апеляційному порядку встановлено, що на виконання вищезгаданих домовленостей відповідач відкрив позивачу візу для перебування на території Федеративної Республіки Німеччини в грудні 2011р., хоча повинен був зробити це ще в серпні 2011р. Дані обставини підтвердив в апеляційному суді і сам позивач.
Також в матеріалах справи є дані про те, що працівники відповідача займалися проведенням маркетингових досліджень ринку України та Німеччини на виконання вищезгаданої угоди та готували відповідні документи.
Наведені обставини, на думку колегії суддів, свідчать про те, що відповідач мав намір на реальне виконання умов Угоди, але не виконав його з невідомих для суду причин.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що у суді першої інстанції не було законних підстав для визнання правочину недійсним з підстав, зазначених позивачем.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що при апеляційному розгляді справи позивач зазначив, що на теперішній час у нього відпала потреба в отриманні послуг за вищезгаданою угодою, але вимог щодо повернення грошей в порядку ст.1212 ЦК України ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції останній не заявляв.
В зв'язку з наведеними обставинами висновок суду першої інстанції є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Німецький діловий і культурний центр» - задовольнити.
Заочне рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 18 червня 2012 - скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, на підставі якого у задоволенні позову ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Німецький Діловий та Культурний центр» в особі директора Харічкова Ігоря Валентиновича про визнання гонорарної угоди недійсною та стягнення грошових коштів - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ В.В. Саліхов
Судді: /підпис/ Н.Г. Алєєва
/підпис/ М.В. Моцний
Згідно оригіналу:
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя В.В. Саліхов