"20" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/66897/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.,
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації Донецької області про визнання незаконними дії та зобов'язання нарахування та сплати недоплаченої щорічної разової допомоги за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року, -
встановив:
У липні 2011 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації про визнання незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Володарського райдержадміністрації та зобов'язанні нарахування та сплати недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня як інваліду війни 2 групи за 2011 рік.
Постановою Володарського районного суду від 25 липня 2011 року позов задоволено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року скасовано постанову Володарського районного суду від 25 липня 2011 року та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року та залишити в силі постанову Володарського районного суду від 25 липня 2011 року, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 222 КАС України, дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Донецький апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Проте, аналізуючи обставини справи та застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції на підставі наступного.
Так, судом першої інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом війни 2 групи.
Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня йому повинна виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Проте, позивачу всупереч вказаній вище нормі виплата щорічної разової допомоги здійснювалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 року № 341 Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Оскільки у 2011 році дія ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не зупинялась, то позивач правомірно просить провести згідно вимог зазначених положень Закону провести перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Згідно з частиною першою статті 17-1 цього Закону щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Отже, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у даному випадку застосуванню підлягає саме Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не зазначена постанова Кабінету Міністрів України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій щодо необхідності здійснення виплат у розмірах, визначених ст. 13 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до ч.1 ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст.ст..220, 222, 223, 226, 231 КАС України,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 -задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року -скасувати, а постанову Володарського районного суду від 25 липня 2011 року -залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді О.Ф. Ситников
Т.Ф. Весельська
В.В. Малинін