"05" березня 2013 р. Справа № 5020-634/2012
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (далі - Підприємці), м. Севастополь,
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2012
зі справи № 5020-634/2012
за позовом Підприємців
до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Севастополь,
про визнання недійсним рішення,
за участю представників сторін:
Підприємців - ОСОБА_5,
Відділення - не з'явився,
Підприємці звернулися до господарського суду міста Севастополя з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 17.04.2012 № 27/12-12-РШ "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 і накладення штрафу" зі справи № 27/67-11 (далі - Рішення АМК).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13.07.2012 (суддя Погребняк О.С.) позов задоволено. Прийняте місцевим судом рішення з посиланням на приписи статей 1, 5, 6, 50, 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210 "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивовано неповним з'ясування Відділенням у Рішенні АМК обставин, які мають значення для справи.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 (колегія суддів у складі: Сікорська Н.І. - головуючий суддя, судді Антонова І.В., Євдокімов І.В.) рішення місцевого суду зі справи скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.
Постанову апеляційного господарського суду з посиланням, зокрема, на приписи статей 1, 5, 6, 36, 37, 50, 59 Закону № 2210, пунктів 5, 21, 22 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299, мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання недійсним Рішення АМК.
У касаційній скарзі та письмових поясненнях до неї Підприємці просять Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника Підприємців, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, Рішенням АМК:
- визнано дії Підприємців щодо участі в торгах на закупівлю м'ясопродуктів порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (пункт 1);
- за вчинення зазначеного порушення на кожного з Підприємців накладено штраф у розмірі 68 000 грн. (пункт 2).
Відповідно до статті 1 Закону № 2210 економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2210 узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.
За приписами пункту 1 статті 50 Закону № 2210 антиконкурентні узгоджені дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2210 та пункту 4 частини другої цієї статті антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції; антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
При цьому для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов'язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як антиконкурентні узгоджені дії (частина друга статті 6 Закону № 2210).
Таку ж правову позицію викладено й у пункті 14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".
Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема:
- розгляд заяв і справ про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проведення досліджень за цими заявами і справами;
- прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольного комітету України.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 2210 органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
Згідно з статтею 37 Закону № 2210 у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи; розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття; повідомлення про початок розгляду справи надсилається заявнику та третім особам.
Пунктами 21, 22 та 23 згаданих Правил розгляду справ встановлено, що розгляд справи розпочинається відповідно до статті 37 Закону № 2210; повноваження службовців Комітету щодо збирання доказів під час розгляду справи стверджуються службовим дорученням, виданим державним уповноваженим, а зазначені повноваження службовців відділення - службовим дорученням, виданим державним уповноваженим, головою відділення; службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін.
За приписами частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на наведене суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, з урахуванням повноважень органів Антимонопольного комітету України щодо оцінки та кваліфікації наявних дій як відповідного порушення, встановивши наявність підстав для розгляду справи Відділенням, правомірність розгляду ним згаданої справи, а також те, що доводи Відділення по суті протиправної узгодженої поведінки Підприємців (мотивовані посиланням на наявні докази) позивачами не спростовано, дійшов обґрунтованих висновків стосовно прийняття відповідачем оспорюваного Рішення АМК у межах наданих йому повноважень та за відсутності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання Рішення АМК недійсним правомірно відмовив Підприємцям у задоволенні позову.
Посилання Підприємців на судові рішення господарських судів з інших справ не можуть бути підставами для задоволення їх вимог, оскільки згадані судові рішення не мають преюдиціального значення для даної справи.
Інші доводи касаційної скарги також не спростовують висновків оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Таким чином постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 1117 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 зі справи № 5020-634/2012 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов