"06" березня 2013 р. Справа № 5011-41/2446-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Палій В.М.,
судді Васищака І.М.,
судді Овечкіна В.Е.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 05.09.2012р.
у справі господарського суду міста Києва №5011-41/2446-2012
за позовом ОСОБА_1
до 1) Фонду державного майна України;
2) Відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія
"Укркомунмаш"
3-тя особа Відкрите акціонерне товариство "Одесаремелектротранспорт"
про визнання недійсним правочину,
ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012р. у справі №5011-41/2446-2012, водночас заявивши клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для її подання.
Подане клопотання про відновлення пропущеного строку підлягає відхиленню, а касаційна скарга - поверненню з таких підстав.
В силу ч.2 ст.50 ГПК України, строки для вчинення процесуальних дій визначаються точною календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу.
Відповідно до ст.110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим актом законної сили.
Враховуючи положення ч.3 ст.105 ГПК України, оспорювана постанова Київського апеляційного господарського суду набрала законної сили 05.09.2012р., отже останній день строку, встановленого для оскарження її в касаційному порядку, - 25.09.2012р. (вівторок).
Дана касаційна скарга, згідно штемпеля на доданому до касаційної скарги поштовому конверті, подана 22.01.2013р., тобто з пропуском встановленого ст.110 ГПК України процесуального строку.
Відповідно до ст.53 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
При цьому, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
В обґрунтування клопотання скаржник посилається на те, що про оскаржувану постанову дізнався випадково з реєстру судових рішень, а в матеріалах справи відсутні докази того, що він отримував копію оскаржуваної постанови.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, згідно відмітки про відправку оскаржувану постанову було відправлено сторонам 07.09.2012р., тобто до закінчення процесуального строку.
Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Разом з тим, скаржником не надано доказів того, що оскаржуваний судовий акт йому надійшов від суду апеляційної інстанції після закінчення строку, встановленого для подання касаційної скарги (оригінал поштового конверту суду або довідка відповідного відділення зв'язку).
З огляду на наведене відсутні підстави вважати, що процесуальний строк для подання даної касаційної скарги, встановлений ст. 110 ГПК України, пропущений скаржником з поважних причин.
Оскільки відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску цього строку, які у даному випадку відсутні, то колегія суддів не вбачає підстав для відновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги, так як він пропущений з неповажних причин.
Відхилення клопотання про відновлення строку для подання касаційної скарги є підставою для її повернення.
Окрім того, основні вимоги до форми і змісту касаційної скарги викладені у ст.111 ГПК України. Зокрема, відповідно до ч.4 названої статті, до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Розмір та порядок сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011р. Так, згідно ч.1 ст.4 названого Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 5 п.2 ч.2 вказаної статті, ставка судового збору з касаційних скарг на рішення суду, що подаються до господарських судів встановлена у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
В силу підпунктів 1, 2 п.2 ч.2 цієї ж статті, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру сплачується 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Отже, до касаційної скарги скаржником мали бути додані докази сплати судового збору у розмірі 802,90 грн.
Разом з тим, із доданої до касаційної скарги квитанції №ПН24 від 22.01.2013р. вбачається, що скаржником сплачено судовий збір лише у сумі 752,00 грн., тобто менше ніж необхідно, що в силу п.4 ч.1 ст.1113 ГПК України є окремою підставою для повернення касаційної скарги.
Разом з тим, відповідно до п.4 ст.111 ГПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подає скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застування судом норм матеріального чи процесуального права. Тобто, має чітко викладатися зміст порушення із зазначенням норм законодавчих актів та вказуватися конкретні їх пункти та статті.
Проте, зазначені вимоги скаржником при поданні касаційної скарги не дотримані, оскільки із її змісту не вбачається суті порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, що в силу п.6 ч.1 ст.1113 ГПК України є окремою підставою для повернення касаційної скарги.
Керуючись ст.53, п.п.4, 5, 6 ч.1 ст.1113 ГПК України, колегія суддів
1. Відмовити у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012р. у справі №5011-41/2446-2012 та додані до неї документи повернути.
3. Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 752,00 грн. судового збору, перерахованого відповідно до квитанції №ПН24 від 22.01.2013р.
Головуючий, суддя Палій В.М.
Суддя Васищак І.М.
Суддя Овечкін В.Е.