"04" березня 2013 р. Справа № 11пд/5014/892/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Прокопанич Г.К.
суддів Алєєвої І.В.
Євсікова О.О.
за участю представників:
Позивача: не з'явився;
Відповідача: не з'явився;
Третьої особи: не з'явився;
розглянувши касаційну скаргу Стахановської міської ради Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 07.06.2012 року та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2012 року
у справі № 11пд/5014/892/2012 господарського суду Луганської області
за позовом Стахановської міської ради Луганської області
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління комунальної власності та землеустрою Стахановської міської ради
про визнання недійсним та розірвання договору оренди комунального майна № 3/09 від 06.04.2009 року (у новій редакції), укладеного між територіальною громадою м. Стаханова в особі Стаханівської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, посвідченого 30.11.2009 року приватним нотаріусом Стахановського міського нотаріального округу ОСОБА_3.; розірвання договору оренди № 3/09 від 06.04.2009 року, укладеного між Фондом комунального майна м. Стаханова та приватним підприємцем ОСОБА_2; зобов'язання відповідача звільнити об'єкт комунальної власності територіальної громади м. Стаханова - вбудоване нежитлове приміщення № 1 площею 89,4 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1
У квітні 2012 року Стахановська міська рада Луганської області звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду комунального майна м. Стаханова Луганської області, просила визнати недійсним та розірвати договір оренди комунального майна № 3/09 від 06.04.2009 року (у новій редакції), укладений між територіальною громадою м. Стаханова в особі Стаханівської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, посвідчений 30.11.2009 року приватним нотаріусом Стахановського міського нотаріального округу ОСОБА_3.; розірвати договір оренди № 3/09 від 06.04.2009 року, укладений між Фондом комунального майна м. Стаханова Луганської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2; зобов'язати відповідача звільнити об'єкт комунальної власності територіальної громади м. Стаханова - вбудоване нежитлове приміщення № 1 площею 89,4 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 3-10).
Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов укладеного сторонами договору, зокрема, щодо цільового використання об'єкта оренди, недотримання правил протипожежної безпеки, утримання прилеглої до орендованого майна території у належному стані, переоснащення, перепланування об'єкту оренди без відповідної згоди орендодавця.
Рішенням господарського суду Луганської області від 07.06.2012 року (суддя Москаленко М.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2012 року (головуючий Зубченко І.В., судді Марченко О.А., Радіонова О.О.) (т. 2, а.с. 56-59) у задоволенні позову відмовлено (т. 1, а.с. 141-147).
Судові акти мотивовані недоведеністю заявлених позовних вимог.
Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Стахановська міська рада Луганської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просила оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (т. 2, а.с. 73-77).
Заявник касаційної скарги посилається на порушення норм процесуального і матеріального права, яких, на його думку, припустилися суди попередніх інстанцій, що призвело до прийняття неправильних рішень.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.11.2012 року відновлено строк для звернення, касаційну скаргу Стахановської міської ради Луганської області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.12.2012 року (т. 2, а.с. 71-72).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.12.2012 року розгляд касаційної скарги відкладено на 13.12.2012 року (т. 2, а.с. 90-91).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.12.2012 року розгляд касаційної скарги відкладено на 21.12.2012 року (т. 2, а.с. 93-94).
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 03.14.03-04/1520 від 20.12.2012 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Палія В.В. (т. 2, а.с. 95).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 року касаційну скаргу Стахановської міської ради Луганської області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.01.2013 року (т. 2, а.с. 96-97).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.01.2013 року розгляд касаційної скарги продовжено та відкладено на 29.01.2013 року (т. 2, а.с. 100-101).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.01.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 01.02.2013 року (т. 2, а.с. 102-103).
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/113 від 31.01.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Акулової Н.В. (т. 2, а.с. 105).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.02.2013 року касаційну скаргу Стахановської міської ради Луганської області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.02.2013 року (т. 2, а.с. 106-109).
Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/59 від 18.02.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Євсіков О.О. (т. 2, а.с. 110).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 25.02.2013 року (т. 2, а.с 112-115).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.02.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 04.03.2013 року (т. 2, а.с 116-119).
У судове засідання 04.03.2013 року представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.04.2009 року між Фондом комунального майна м. Стаханова та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди № 3/09, відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю в оренду частину нежитлової будівлі загальною площею 89,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 строком до 06.03.2012 року (т. 1, а.с. 16-18).
Відповідно до п. 1.2 договору об'єкт, що передається в оренду, є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Стаханова та знаходиться на балансі СКП "Комбінат шкільного харчування" (т. 1, а.с. 16).
30.11.2009 року між територіальною громадою міста Стаханова в особі Стахановської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди № 3/09 від 06.04.2009 року у новій редакції, який посвідчено приватним нотаріусом Стахановського міського нотаріального округу ОСОБА_3. та зареєстровано в реєстрі за № 3093 (т. 1, а.с. 45-47).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.5 договору (у новій редакції) позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування вбудоване нежитлове приміщення № 1 загальною площею 89,4 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 строком до 06.04.2024 року (т. 1, а.с. 45).
Згідно з п. 1.6 договору (у новій редакції) об'єкт оренди передається у користування для надання побутових послуг (т. 1, а.с. 45).
Пунктом 5.12 договору (у новій редакції) сторони погодили, що від імені орендодавця всі передбачені цим договором права та обов'язки останнього здійснює Фонд комунального майна м. Стаханова (т. 1, а.с. 47).
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у зв'язку зі зміною виду діяльності відповідачем було направлено до Стахановської міської ради лист від 09.11.2010 року, в якому орендар просив внести зміни до п. 3.3.1 договору оренди у частині цільового використання об'єкту оренди, а саме, шляхом його доповнення умовою використання під аптеку, яка реалізує готові ліки.
За результатами розгляду вказаного листа Фондом комунального майна м. Стаханова було прийнято наказ № 133 від 16.11.2010 року "Про внесення доповнень до договору оренди комунального майна від 06.04.2009 року № 3/09" (т. 1, а.с. 99). При цьому відповідну додаткову угоду сторонами договору укладено не було.
Рішенням господарського суду Луганської області від 28.02.2012 року у справі №17/211пд/2011 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Стахановської міської ради Луганської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Управління комунальної власності та землеустрою Стахановської міської ради, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.05.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2012 року внесено зміни до договору оренди комунального майна № 3/09 від 06.04.2009 року (в новій редакції від 30.11.2009 року), посвідченого приватним нотаріусом Стахановського міського нотаріального округу ОСОБА_3., зареєстрованого в реєстрі за № 3093, шляхом викладення пункту 1.6 у наступній редакції: „Об'єкт оренди передається у користування з призначенням - для розміщення аптеки, яка реалізує готові ліки"; заміни у підпункті 3.3.1 слів „цільове використання об'єкту - надання побутових послуг" на слова „цільове використання об'єкту - розміщення аптеки, яка реалізує готові ліки". В решті вимог провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Як було зазначено вище, предметом позову у справі № 11пд/5014/892/2012 обрано розірвання договору № 3/09 від 06.04.2009 року, в якому орендодавцем виступає Фонд комунального майна м. Стаханова та визнання недійсним і розірвання договору № 3/09 від 06.04.2009 року в редакції від 30.11.2009 року, де орендодавцем виступає територіальна громада м. Стаханова в особі Стахановської міської ради.
Відповідно до п. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
В абз. 2 п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" наголошено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Абзацем 1 пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Разом з тим, згідно п. 3 ст. 26 Закону України від 10.04.1992 року № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до п. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.
Пунктом 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 Цивільного кодексу України.
Ст. 204 Цивільного кодексу України презумує правомірність правочину.
Отже, у разі розірвання договору наслідки таких дій є відмінними від наслідків недійсності правочину.
За загальними положеннями процесуального права предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, і ця вимога повинна бути обгрунтована підставою позову, тобто, певними юридичними фактами.
Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Згідно п. 3.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.
Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК України).
Правовий аналіз наведеної статті свідчить, що позивач наділений правом об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог за умови, якщо такі вимоги є взаємопов'язаними між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава виникнення - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.
Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Отже, можна об'єднувати вимоги, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.
Однак, позивачем у порушення вищенаведених норм процесуального права безпідставно об'єднано в одній позовній заяві вимоги про визнання недійсним та розірвання одного і того ж правочину.
Так, вимоги про визнання недійсним договору оренди комунального майна № 3/09 від 06.04.2009 року (у новій редакції) ґрунтуються на заявленій позивачем відсутності у особи, яка підписала даний договір, відповідних повноважень, а вимоги про розірвання вказаного договору - порушенням відповідачем умов укладеного сторонами договору, зокрема, щодо цільового використання об'єкта оренди.
Відтак, позивачем не дотримано правил об'єднання однорідних позовних вимог, а судами не застосовано норми ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, якими порушення правил об'єднання вимог визначено як підставу для повернення позовної заяви без розгляду.
Крім зазначеної процесуальної підстави скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційної інстанції судова колегія вважає за необхідне звернути увагу суду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди комунального майна № 3/09 від 06.04.2009 року (у новій редакції), укладеного між територіальною громадою м. Стаханова в особі Стаханівської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, посвідченого 30.11.2009 року приватним нотаріусом Стахановського міського нотаріального округу ОСОБА_3. суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оспорюваний договір не суперечить приписам чинного законодавства, а Стахановська міська рада Луганської області мала необхідний обсяг цивільної дієздатності на його вчинення.
Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідно до п. 2 ст. 327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно п. 5 ст. 60 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Частиною 2 ст. 2 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 11 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України від 10.04.1992 року № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Положенням про Фонд комунального майна м. Стаханова, затвердженого рішенням дев'ятої сесії Стахановської міської ради V скликання від 24.11.2006 року № 171/15, зокрема, підпунктом 5 пункту 6 встановлено, що одним із завдань Фонду комунального майна м. Стаханова є здійснення повноважень орендодавця цілісних майнових комплексів підприємств (їхніх структурних підрозділів), інших об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Стаханова.
По суті, договір оренди комунального майна № 3/09 від 06.04.2009 року було замінено договором оренди № 3/09 від 06.04.2009 року в редакції від 30.11.2009 року, проте, останній укладено між іншими сторонами.
Отже, висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсним оспорюваного договору прийнято без дослідження та застосування вищенаведених норм матеріального права.
Крім того, відповідно до п. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Пунктом 10 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
Суди попередніх інстанцій не дослідили, чи узгоджується обраний позивачем спосіб захисту щодо розірвання договору оренди № 3/09 від 06.04.2009 року, укладеного між Фондом комунального майна м. Стаханова та приватним підприємцем ОСОБА_2 з положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, оскільки Стахановська міська рада Луганської області не є стороною вказаних правовідносин.
Згідно ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин касаційна скарга Стахановської міської ради Луганської області підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 07.06.2012 року та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2012 року у справі № 11пд/5014/892/2012 скасуванню з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду зі стадії порушення провадження у справі (розділ IX Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1, 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Стахановської міської ради Луганської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Луганської області від 07.06.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2012 року у справі № 11пд/5014/892/2012 скасувати.
Справу № 11пд/5014/892/2012 передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді: І.В. Алєєва
О.О. Євсіков