"05" березня 2013 р. Справа № 9н/5014/2159/2012
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу комунального теплопостачального підприємства "Алчевськтеплокомуненерго", м. Алчевськ Луганської області,
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2012
зі справи № 9н/5014/2159/2012
за позовом комунального теплопостачального підприємства "Алчевськтеплокомуненерго" (далі - Підприємство)
до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Луганськ,
про визнання рішення недійсним,
за участю представників сторін:
позивача - Польової В.В.,
відповідача - Зражевської Н.В.,
Підприємство звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 14.06.2012 № 01-24/105 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).
Рішенням господарського суду Луганської області від 24.09.2012 (суддя Ворожцов А.Г.) позов задоволено. Рішення місцевого суду з посиланням на приписи статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", підпункту 2 пункту "а" статті 28, частини шостої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та пунктів 2, 3 частини першої статті 7, статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" мотивовано відсутністю у діях Підприємства порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2012 (колегія суддів у складі: Москальова І.В. - головуючий суддя, судді Манжур В.В., М'ясищев А.М.) зазначене рішення місцевого суду зі справи скасовано та в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовлено. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що місцевий господарський суд, безпідставно врахувавши при прийнятті судового рішення зі справи лише факт затвердження відповідних тарифів чинним рішенням виконавчого комітету Алчевської міської ради (далі - Виконавчий комітет) від 29.12.2010 № 1474, не дослідив дій позивача з підготовки та надання документів для затвердження цих тарифів.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти нове рішення про визнання недійсним Рішення АМК.
Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило постанову суду апеляційної інстанції зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, Рішенням АМК:
- визнано, що Підприємство в 2011 році та поточному періоді 2012 року займає монопольне (домінуюче) становище з часткою 100 відсотків на ринках виробництва та надання послуг з централізованого опалення в межах власних теплових мереж у місті Алчевськ (пункт 1);
- визнано, що Підприємство своїми діями щодо розрахунку та надання до органів влади відповідних документів для затвердження таких тарифів на централізоване опалення для населення міста Алчевська, що призвели до різної вартості опалення однакової площі, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України від 11.01.2001 № 2210 "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210), у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку централізованого теплопостачання шляхом вчинення дій, які призводять до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2);
- за вчинення зазначеного порушення на Підприємство накладено штраф у розмірі 14 000 грн. (пункт 3).
Відповідно до пункту 2 статті 50 Закону № 2210 зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 2210 зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
За приписами частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
У прийнятті постанови зі справи суд апеляційної інстанції виходив з безпідставності застосування Підприємством рівня рентабельності в розмірі 3,55 % під час розрахунку тарифів на централізоване опалення для населення, яке не має відповідних лічильників, тоді як вартість тих самих послуг у розрахунку на 1 м2 для населення, що має лічильники, є нижчою (з огляду на тарифи, затверджені Національною комісією регулювання електроенергетики України з рівнем рентабельності "0").
Водночас суд першої інстанції, на відміну від апеляційного господарського суду, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених ним норм матеріального права, беручи до уваги:
- відсутність у діях Підприємства порушення дисципліни встановлення цін, що підтверджується відповідним висновком Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області;
- затвердження спірних тарифів згаданим рішенням Виконавчого комітету, яке протиправним не визнано, є чинним та обов'язковим до виконання і підстави вважати його юридично нікчемним відсутні;
- відсутність з боку Відділення доводів щодо узгодженої неправомірної поведінки Підприємства та Виконавчого комітету із затвердження спірних тарифів;
- перебування наслідків застосування згаданих тарифів у причинному зв'язку з їх затвердженням Виконавчим комітетом, який мав необхідні для їх перевірки повноваження;
- відсутність у Рішенні АМК доводів стосовно ринкової обґрунтованості визначення тарифів в розмірі, затвердженому для населення, що має необхідні лічильники, -
обґрунтовано визнав висновки, викладені у Рішенні АМК, такими, що не відповідають обставинам справи, та внаслідок відсутності в діях Підприємства порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем правомірно задовольнив вимоги позивача стосовно визнання Рішення АМК недійсним у частині визнання дій Підприємства відповідним порушенням та щодо накладення на нього штрафу (пункти 2, 3).
Разом з тим наявність у Підприємства в 2011-2012 роках монопольного (домінуючого) становища з часткою 100 відсотків на ринках виробництва та надання послуг з централізованого опалення в межах власних теплових мереж у місті Алчевську судом першої інстанції не спростовано. Не містить відповідних доводів і касаційна скарга. З огляду на наведене підстави для визнання недійсним пункту 1 Рішення АМК відсутні.
Отже, на підставі частини першої статті 11110 ГПК України оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду має бути змінено.
Судові витрати зі справи (пов'язані зі сплатою судового збору) підлягають перерозподілу відповідно до приписів статті 49 ГПК України, частиною четвертою якої передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує витрати за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.
Надмірно сплачені Підприємством 321,90 грн. судового збору з касаційної скарги (платіжним дорученням від 21.11.2012 № 2886 сплачено 1073 грн. замість 751,10 грн.) підлягають поверненню з державного бюджету відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 1115, 1117 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу комунального теплопостачального підприємства "Алчевськтеплокомуненерго" задовольнити частково.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2012 зі справи № 9н/5014/2159/2012 скасувати.
3. Рішення господарського суду Луганської області від 24.09.2012 зі справи № 9н/5014/2159/2012 змінити, скасувавши його в частині визнання недійсним пункту 1 рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.06.2012 № 01-24/105.
У позові в частині визнання недійсним пункту 1 рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.06.2012 № 01-24/105 відмовити.
В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 24.09.2012 зі справи № 9н/5014/2159/2012 залишити в силі.
4. Стягнути з Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь комунального теплопостачального підприємства "Алчевськтеплокомуненерго" 751 (сімсот п'ятдесят одну) грн. 10 коп. судового збору з касаційної скарги.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Луганської області.
5. Повернути комунальному теплопостачальному підприємству "Алчевськтеплокомуненерго" судовий збір з касаційної скарги в сумі 321 (триста двадцять одна) грн. 90 коп., надмірно сплачений у доход державного бюджету України платіжним дорученням від 21.11.2012 № 2886.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов