"26" лютого 2013 р. Справа № 5011-6/2957-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Запорощенка М.Д.,
суддів:Акулової Н.В.,
Владимиренко С.В. -доповідач,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-промислової фірми "КОРН ЛТД"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.11.2012р.
та рішеннягосподарського суду міста Києва від 24.05.2012р.
у справі№5011-6/2957-2012 господарського суду міста Києва
за позовомКиївського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві
доТовариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-промислової фірми "КОРН ЛТД"
простягнення 429684,75грн.,
За участю прокурора: Баклан Н.Ю, посв.№008813;
представників:
- позивача: Кульчіцької О.М., дов. №364-07/09 від 18.01.2013р.;
- відповідача: Третьякова Д.І., дов. №122 від 15.05.2012р.; Бурхана О.М., дов №121 від 15.05.2012р.
Київський прокурор захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-промислової фірми "КОРН ЛТД" про стягнення 429684,75грн. шкоди, завданої державі внаслідок засмічення земельних ресурсів за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе,104-А.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2012р. у справі №5011-6/2957-2012 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2012р. (колегія суддів у складі головуючого судді Алданової С.О., суддів Сухового В.Г., Чорногуза М.Г.), позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-промислової фірми "Корн ЛТД" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві 89517,66грн. шкоди. Здійснено розподіл судових витрат.
Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2012р. та рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2012р. і направити справу на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представників учасників судового процесу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, відповідач користується земельною ділянкою площею 21619кв.м. по вул. Академіка Заболотного у місті Києві на підставі державного акту про постійне землекористування серія І-КВ №005404 від 29.07.1997р. На земельній ділянці розташовані дві артезіанські свердловини (паспорти свердловин №4190 (1 ю) та 4190 (2 с)). Генеральним планом забудови міського автомобільного ринку "Центральний", де знаходиться відповідач, спеціально відведена зона санітарної охорони для розташування двох артезіанських свердловин у розмірі 26x26кв.м. у відповідності до Генерального плану забудови території.
Місцевим та апеляційним господарськими судами також встановлено, що 11.11.2011р. Павленком С.Л. (старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища м. Києва) та Янкович С.Л. (державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища м. Києва) було проведено позапланову перевірку щодо дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №04/1191а від 11.11.2011р. та акт обстеження засміченої земельної ділянки. Перевірка здійснювалась в присутності заступника директора з адміністративно-господарських питань Сусіденка В.В., який, за наказом Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-промислової фірми "КОРН ЛТД" №14 від 28.02.2011р., є відповідальним за організацію і координацію природоохоронної роботи на підприємстві. Перевіркою встановлено, що на території санітарної зони артсвердловин, яка знаходиться в незадовільному санітарному стані виявлено засмічення відпрацьованими будівельними матеріалами (битими будівельними плитами тротуарними) на площі приблизно 9кв.м., об'ємом 1,2м3, на території були виявлені місця складування не облікованих відходів: металобрухт, дерев'яні піддони, відпрацьовані шини, залишки деревини та пакувального матеріалу. Дозвіл на спеціальне водокористування у відповідача закінчився 04.07.2011р. Акт обстеження та акт перевірки були підписані заступником директора відповідача Сусіденком В.В. із зауваженнями, в яких він не згоден з формулюванням про незадовільний стан території та місце складування макулатури та пакувального матеріалу.
11.11.2011р. Державною екологічною інспекцією в місті Києві відносно інженера з охорони праці Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-промислової фірми "КОРН ЛТД" Новікова С.М. складено протокол за засмічення території відпрацьованими будівельними матеріалами бетонними тротуарними плитами про адміністративне правопорушення №007029, підписаний Новіковим С.М. без зауважень, накладено адміністративне стягнення №007029 у вигляді штрафу на суму 850грн., який сплачено 18.11.2011р.
Постанова про притягнення посадової особи відповідача (інженера з охорони праці Новікова С.М.) до адміністративної відповідальності за засмічення території будівельними матеріалами (бетонними тротуарними плитами) є чинною, останнім виконана.
За розрахунком позивача, здійсненим за Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171 (у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.10.2007р. N149), розмір шкоди завданої державі від засмічення земельної ділянки складає 429684,75грн.
Відповідно до ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Згідно з приписами ст.22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного Кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно зі ст.40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
Приписами ст.1 Закону України "Про охорону земель" визначено, що земля - це поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею, а ґрунт - це природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості -родючості.
Відповідно до приписів ст.35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
Статтею 56 Закону України "Про охорону земель" визначено, що юридичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Відтак, забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням та їх захист від засмічення є обов'язками відповідача, як користувача земельної ділянки, невиконання цих обов'язків є порушенням законодавства України про охорону земель, за що передбачена відповідальність.
З урахуванням вищевикладеного, суди попередніх інстанцій зазначили, що факт засмічення підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №04/1191а від 11.11.2011р. та актом обстеження засміченої земельної ділянки, складеними працівниками Держекоінспекції у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах своєї компетенції.
Відповідно до п.1.2, 1.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171 (у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.10.2007р. N149) вона встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності. Вона застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.
Згідно з п.3.2 вказаної Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Здійснив аналіз наявних матеріалів справи у відповідності до ст.43 ГПК України, вірно встановив вищевикладені обставини, суди попередніх інстанцій перевірив наявність елементів складу цивільного правопорушення, дійшли висновку про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, визначаючи розмір шкоди, позивач виходив із об'єму відходів з коефіцієнту засмічення земельної ділянки (Кзз) - 4,0, що, згідно з додатком 6 до вказаної Методики, визначає об'єм відходів (Ов) понад 100м3, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки об'єм бетонних тротуарних плит становить близько 1,2м3, у зв'язку з чим слід застосовувати коефіцієнт (Кзз) -1,25. Також позивачем застосований неправильний коефіцієнт небезпеки відходів 1,5, що згідно з додатком 5 до цієї Методики визначає III клас небезпеки, що не відповідає фактичним обставинам справи. Відповідно до державних санітарних правил та норм ДСанПіН 2.2.7.029-99, зокрема додатку 4, будівельні матеріали відносяться до промислових відходів IV класу небезпеки (малонебезпечні), якому відповідає коефіцієнт (Кнв) 1,0. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій вірно визначили розмір шкоди, завданої відповідачем внаслідок засмічення земельної ділянки на суму 89517,66грн.
Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що відповідачем здійснено правопорушення, за яке передбачена відповідальність у формі відшкодування шкоди, що розрахована на підставі відповідної Методики, доводи відповідача не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 89517,66грн. шкоди та не звільняють винну особу від відшкодування завданих збитків.
Проте, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи заявлені позовні вимоги стягнув шкоду на суму 89517,66грн. на користь Державної екологічної інспекції у місті Києві, без урахування, що грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством розподіляються між відповідними бюджетами.
Так, статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.
Відповідно до ч.1, п."б" ч.2 ст.47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (у ред. на момент прийняття рішення у справі) для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Згідно з п."г" ч.4 ст.47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Відповідно до ч.6 ст.47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" кошти місцевих республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.
В статті 11 Закону України "Про Державний бюджет на 2013 рік" установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині доходів є, зокрема, надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України, згідно пункту 7 якої джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є посеред іншого 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
В п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131, передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.
Враховуючи наведені положення законодавства, завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає зарахуванню до Державного бюджету України та місцевого бюджету міста Києва.
У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскільки суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності правових підстав для відшкодування відповідачем заподіяної шкоди у визначеному судом розмірі, однак не врахували вищевказані вимоги законодавства щодо розподілу грошових стягнень між Державним і місцевим бюджетами, прийняті у справі судові акти підлягають зміні, а завдана шкода стягненню до Державного бюджету України та місцевого бюджету міста Києва. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування відповідачем заподіяної шкоди, частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до приписів ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України при здійсненні касаційного перегляду не допускається. У суду касаційної інстанції згідно наведених вище норм процесуального права відсутні повноваження додатково перевіряти докази, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.49, 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-промислової фірми "КОРН ЛТД" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2012р. та рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2012р. у справі №5011-6/2957-2012 змінити, в пункті 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2012р. у справі №5011-6/2957-2012 після слів "на користь" слова "держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві" замінити на "Державного бюджету України та місцевого бюджету міста Києва".
В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2012р. та рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2012р. у справі №5011-6/2957-2012 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покласти на скаржника.
Головуючий суддя:М. Запорощенко
Судді: Н. Акулова
С. Владимиренко