"08" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/8157/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого -судді Ліпського Д.В.
суддів: Головчук С.В.
Пасічник С.С..
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2010 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Кабінету Міністрів України, Головного державного казначейства у м. Києві, державного казначейства України про визнання бездіяльністю незаконною та відшкодування майнової та моральної шкоди
У травні 2008 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Кабінету Міністрів України, Головного державного казначейства у м. Києві, державного казначейства України про визнання бездіяльністю незаконною та відшкодування майнової та моральної шкоди.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2010 року в задоволені позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2011 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві щодо втрати матеріалів виконавчого провадження по рішенню Подільського районного суду м. Києва від 20.04.2000 року та відшкодування моральної шкоди, постановлено в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнили. Визнано незаконною бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві щодо втрати матеріалів виконавчого провадження по рішенню Подільського районного суду м. Києва від 20.04.2000 року. Стягнуто з відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1000 (однієї тисячі) грн. 00 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із судовим рішеннями першої і апеляційної інстанції, у зв'язку з порушенням судами норм матеріального і процесуального права при розгляді позову, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою у якій просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2011 року скасувати в частині, в якій постанова суду першої інстанції залишена без змін, а також в частині розміру компенсації моральної шкоди у сумі одна тисяча гривень, і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 1 та 2 Закону України «Про державну виконавчу службу», (далі Закон) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Відповідно до ст.. 5 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до ст. 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
За ч. 2 ст. 77 Закону у разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому ч. 2 ст. 87 цього Закону.
Відповідно до вимог ст. 87 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Судами встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20.04.2000 року задоволено позов ОСОБА_2 до ВАТ Завод «Ленінська кузня»про зобов'язання надати позивачу двокімнатну квартиру. 13.10.2000 року ОСОБА_2 видано виконавчий лист, у зв'язку з чим він звернувся до ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві щодо примусового виконання рішення суду.
Після звернення до ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві у 2006 році позивачу стало відомо про втрату матеріалів виконавчого провадження разом з виконавчим листом з примусового виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 20.04.2000 року.
При проведенні перевірки встановлено факт, що виконавчий лист Подільського районного суду м. Києва № 2-527 про надання заводом «Ленінська кузня»ОСОБА_2 двокімнатної квартири перебував на виконанні ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві та 02.06.2004 переданий до ППВР ВДВС Київського МУЮ. Проте, вказаний виконавчий лист до ВДВС Київського МУЮ не надходив. Для виправлення ситуації 30.07.2008 року ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві звернувся до Подільського районного суду м. Києва із заявою про видачу дубліката виконавчого листа з примусового виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 20.04.2000 року, яка була задоволена відповідною ухвалою від 12.08.2008 року.
Враховуючи, що ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві не здійснював розшук втрачених документів, вчинив певні дії для видачі дублікату виконавчого листа тільки після відповідної заяви позивача, виконавчий лист безпосередньо перебував на виконанні у ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві, то до моменту отримання одержувачем відповідних документів одержувачем за виконавче провадження повинен нести відповідальність ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві, а також вживати всіх заходів щодо належного направлення документів адресату (отримання підтвердження доставки кореспонденції), суд апеляційної інстанції правильно визнав незаконність бездіяльності вказаного суб'єкту владних повноважень щодо втрати матеріалів виконавчого провадження і не визнав незаконною бездіяльность ВДВС ГУЮ у м. Києві, тому що у провадженні ВДВС ГУЮ у м. Києві зазначеного виконавчого листа та провадження по ньому не знаходилось, факту отримання ними цих документів не встановлено.
Також встановлено, що 18.03.2009 року за заявою позивача від 11.03.2009 року ВДВС Подільського РУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду та зобов'язано ВАТ Завод «Ленінська кузня»виконати рішення суду в добровільному порядку до 25.03.2009 року.
23.10.2009 року ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві звернулися до Подільського районного суду м. Києва із завою про встановлення подальшого способу та порядку виконання рішення суду.
25.02.2009року судом винесено рішення про подальше проведення виконавчих дій в порядку, межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
04.03.2010 року державним виконавцем винесено вимогу для про виконання рішення суду в термін до 11.03.2010. У зв'язку з невиконанням рішення суду державним виконавцем складено акт про невиконання рішення суду.
22.03.2010 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 170 грн. за невиконання без поважних причин рішення у встановлений державним виконавцем термін.
22.03.2010 державним виконавцем повторно винесено вимогу для ВАТ Завод «Ленінська кузня»виконати рішення суду до 30.03.2010 року.
31.03.2010 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 340 грн. за повторне невиконання без поважних причин рішення суду у встановлений термін.
12.04.2010 року голові Подільського районного суду м. Києва та прокурору Подільського району м. Києва державним виконавцем скеровано подання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.
Зазначені обставини справи та приведені положення чинного законодавства дають вважати правильним висновок апеляційної інстанції, що вимога позивача про визнання незаконною бездіяльність ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві щодо тривалого невиконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 20.04.2000 року у справі № 2-527/00 задоволенню не підлягає, оскільки вказаним суб'єктом владних повноважень вживалися всі передбачені Законом дії по виконанню рішення суду.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки встановлено факт неправомірної бездіяльності ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві щодо втрати виконавчого провадження, то для позивача наступили негативні наслідки у вигляді заподіяння моральної шкоди. У відповідності з постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин і в цьому випадку оцінюється в 1000,00 (одну тисячу) гривень та підлягає відшкодуванню за рахунок держави.
Позовні вимоги, пред'явлені до Кабінету Міністрів України, не підлягають задоволенню, оскільки зазначений відповідач взагалі не має відношення до втраченого виконавчого провадження та виконання судових рішень.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.
Колегія приходить до висновку, що посилання у касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на законі. Оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2011 року -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 220, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2011 року за позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Кабінету Міністрів України, Головного державного казначейства у м. Києві, державного казначейства України про визнання бездіяльністю незаконною та відшкодування майнової та моральної шкоди -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Д.В. Ліпський
Судді: С.В. Головчук
С.С. Пасічник