"22" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/9807/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -судді Кобилянського М.Г.,
суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Чернівецької області про визнання дій неправомірними та виключення майна з акта опису і арешту
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 8 липня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року, -
У червні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції Чернівецької області визнання дій неправомірними та виключення майна із акту опису й арешту майна від 7 вересня 2009 року та від 22 червня 2010 року.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 8 липня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року це судове рішення залишено без змін.
Позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове -про задоволення позову.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Судами встановлено, що державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції Чернівецької області в процесі примусового виконання рішення суду в цивільній справі №2-255 про стягнення солідарного боргу з ОСОБА_2 та інших на користь КС «Альянс Україна» за кредитним договором від 7 вересня 2009 року склав акт опису та арешту майна -нежитлового приміщення по АДРЕСА_2, яке належить боржнику ОСОБА_2 22 червня 2010 року на виконання цього рішення суду державний виконавець описав та наклав арешт на будинок по АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_2
ОСОБА_1, яка не є стороною виконавчого провадження, звернулася до суду із позовом про визнання неправомірними дій державного виконавця в частині опису й арешту майна, вважаючи, що воно є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2 як осіб, які перебувають у фактичних шлюбних стосунках. Факт проживання позивача із боржником ОСОБА_2 однією сімґєю та належності їй майна, на яке накладено арешт, у судовому порядку встановлений не був.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 50 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний адміністративний суд, правильно виходив з того, що виконуючи свої повноваження в частині примусового виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на майно боржника, державний виконавець з дотриманням порядку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження», на законних підставах описав та наклав арешт на майно з метою запобігання в подальшому його відчуженню.
За обставин, коли оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 8 липня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Кобилянський М.Г.
СУДДІ : Амєлін С.Є.
Юрченко В.В.