"20" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/17792/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.,
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області про визнання відмови у проведенні перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення неправомірною та зобов'язання провести виплату допомоги за касаційною скаргою прокурора Бородянського району в інтересах держави в особі Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області на постанову Бородянського районного суду Київської області від 10 березня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року, -
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року залишено без змін постанову Бородянського районного суду Київської області від 10 березня 2009 року якою адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, прокурор Бородянського району в інтересах держави в особі Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Бородянського районного суду Київської області від 10 березня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, інвалідом другої групи довічно, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим Київською обласною державною адміністрацією 14.03.2001р.
Частиною 4 статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачене право позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, на одноразову компенсацію в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
У 2008 році позивач отримував щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах значно менших, ніж передбачено чинним законодавством України.
Допомога йому нараховувалась на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення суми на користь позивача одноразової грошової допомоги за 2008 рік, з урахуванням пропуску строку звернення позивача до суду з вимогою за період з 2000 по 2007 рік, суд першої інстанції з яким погодився і суд апеляційної інстанції дійшли висновків про те, що позивач має право на нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, визначених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2008 рік.
Проте, суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Як зазначено вище, частиною 4 статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачене право позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, на одноразову компенсацію в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Проте, Законом України від 28.12.2007, № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 48 Закону України №796 було викладено в такій редакції «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р.№ 10-рп/2008, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином, станом на дату виникнення спірних правовідносин чинною є редакція статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що діяла до внесення вказаних вище змін.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Про це також вказано і в ст.73 Закону України „Про Конституційний Суд України", в п. 5 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р.№ 10-рп/2008.
Відповідно в період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року діяв Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»які були чинним та підлягали виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із аналізу зазначених нормативних актів випливає, що право на отримання щорічної одноразової допомоги у розмірах, установлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за вказаний період мають особи, які взагалі не отримали її з різних причин до прийняття рішення Конституційним Судом України.
Тому, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про дату виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2008 р. і необхідно встановлювати нові обставини щодо правильності визначення відповідачем розміру допомоги
та давати їм належну правову оцінку, що відповідно до частини першої статті 220 КАС України не може зробити суд касаційної інстанції, постанова Бородянського районного суду Київської області від 10 березня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року, підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу прокурора Бородянського району в інтересах держави в особі Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області задовольнити частково.
Постанову Бородянського районного суду Київської області від 10 березня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді О.Ф. Ситников
Т.Ф. Весельська
В.В. Малинін