№ 252/465/13-ц
Справа № 2/252/121/13
01 березня 2013 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі:
головуючого судді Орчелота А.В.
при секретарі Михайлюковій Ю.Ю.,Федорченко О.О.
Самойленко Г.В., Тарасовій Н.В.
за участю:
позивачки ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Горлівки справу за позовом ОСОБА_3 до ДП «Шахта ім.. Ю.О. Гагаріна» та ОСОБА_5, «про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу», -
Звернувшись до суду з позовом та уточнивши позовні вимоги (а.с.76-78,94,95), ОСОБА_3 просить:
- скасувати наказ в.о. директора ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» ОСОБА_5 від 31.07.2012 року №79к від 31.07.2012 року про звільнення її з посади провідного інженера технологічного відділу з гірничих робіт та поновити на ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» в цій посаді;
- стягнути з відповідачів ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» та ОСОБА_5 на її користь середній заробіток у сумі 7079,28грн. за час вимушеного прогулу;
посилаючись на те, що вона перебувала у трудових правовідносинах з ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» де працювала на різних посадах ІТР з 07.09.1999 року. Наказом №79к від 31.07.2012 року була звільнена з посади провідного інженера технологічного відділу з гірничих робіт за власним бажанням у зв'язку із переходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки заяви про звільнення за власним бажанням з 31.07.2012 року вона не подавала.
Так, 25 липня 2012 року вона звернулась до директора шахти ОСОБА_5 з заявами про звільнення за власним бажанням у зв'язку із переходом на пенсію за віком з 27 липня 2012 року та про прийняття на роботу з 30.07.2012 року. На підставі першої заяви вона була звільнена 27.07.2012 року, а 30.07.2012 року знов прийнята на посаду провідного інженера технологічного відділу з гірничих робіт на ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» і продовжувала працювати. 02 серпня 2012 року начальник відділу кадрів Ломонос О.І. повідомила їй, що вона звільнена з 31 липня 2012 року за власним бажанням у зв'язку із переходом на пенсію за віком на підставі раніше поданої заяви. З наказом про звільнення вона ознайомлена не була. Тому, просить наказ про її звільнення з 31.07.2012 року за власним бажанням у зв'язку із переходом на пенсію за віком скасувати, поновити її на роботі, та стягнути з ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Крім того, після повідомлення їй про звільнення 03.08.2012 року до роботи її допущено не було. 07.08.2012 року вона поштою отримала лист з ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» за вих. № 15/1494 від 02.08.2012 року за підписом начальника відділу кадрів Є.І. Ломонос, в якому їй було запропоновано звернутись на ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» для отримання її трудової книжки у зв'язку зі звільненням її за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням пов'язане з переходом на пенсію згідно наказу № 79к від 31.07.2012 року.
Позивач ОСОБА_3 в судовому засідання позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, доповненнях до неї, просила позов задовольнити у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала. Зазначила, що з 16.10.2012 року працює у «Донвуглереструктуризація» ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» м. Горлівки Донецької області на час її ліквідації на посаді інженера першої категорії, що підтвердила копією трудової книжки наданої у судовому засіданні.
Відповідачі ОСОБА_5 та ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, свою явку та явку представника в судове засідання не забезпечили, письмових заперечень проти позову не надали,тому суд, на підставі ст.224 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення), про, що також не заперечувала позивач.
Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи зумовлена неможливістю продовжувати роботу, зокрема у зв'язку із виходом на пенсію, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою.
Як роз'яснив пленум Верховного Суду України у п.12 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 зі змінами та доповненнями, якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебувала у трудових правовідносинах з ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» з 07 вересня 1999 року, де працювала на посаді провідного інженера технологічного відділу з гірничих робіт, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 107,108).
25.07.2012 року ОСОБА_3 звернулася до директора ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» з заявою про звільнення за власним бажанням у зв'язку із переходом на пенсію за віком з 27.07.2012 року (а.с. 59).
Згідно Наказу ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» від 31.07.2012 року № 79к (а.с.54-58) наказ про звільнення ОСОБА_3 за власним бажанням з 27.07.2012 року виданий не був.
Із копій журналу відмітки виходів табельного обліку по ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» за липень 2012 року (а.с.46) та рапортів на почасові роботі ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» за липень 2012 року (а.с.13) вбачається, що ОСОБА_3 продовжувала роботу 30 та 31 липня 2012 року.
Заяви про звільнення за власним бажанням з 31 липня 2012 року ОСОБА_3 до адміністрації ДП «Шахта ім. Ю.О.Гагаріна» не подавала.
Наказом № 79к від 31.07.2012 року вона звільнена з займаної посади з 31.07.2012 року за власним бажанням у зв'язку із переходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 54-58).
Таким чином, звільнення ОСОБА_3 з займаної посади 31 липня 2012 року за власним бажанням у зв'язку із переходом на пенсію за віком на підставі її заяви про звільнення з 27 липня 2012 року є незаконним, оскільки після визначеного сторонами строку розірвання трудового договору, позивач продовжила роботу і на звільненні не наполягала.
Згідно копії тудовї книжки ОСОБА_3 наданої у судове засідання вона з 16.10.2012 року була прийнята у «Донвуглереструктуризація» ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» м. Горлівки Донецької області на час її ліквідації на посаду інженера першої категорії (а.с. 108)
Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення, тобто звільнення, яке відбулося не на підставі закону.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 зі змінами та доповненнями, у випадку коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст. 235 КЗпП України). Одночасно суд визнає працівника звільненим за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із ліквідацією підприємства, установи, організації.
Згідно наказу Міністерства вугільної промисловості України від 28.04.2006 року № 261 «Про утворення ліквідаційної комісії та здійснення заходів з ліквідації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» з послідуючими змінами та доповненнями, ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» знаходиться в стадії ліквідації (а.с. 51).
Отже, за цих обставин, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 зі змінами та доповненнями, суд вважає, що ОСОБА_3 необхідно визнати такою, що звільнена неправильно, скасувавши наказ ДП «Шахта ім. Гагаріна» №79к від 31.07.2012 року в частині звільнення ОСОБА_3 за власним бажанням у зв'язку із переходом на пенсію за віком з 31.07.2012 року; визначити її звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства з 31.01.2013 року, та стягнути з ліквідаційної комісії ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2012 року по 15.10.2012 року в розмірі 7079,28 гривень, виходячи з наступного.
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплати за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата (абз. 3 п. ІІ постанови); в розрахунок середньої заробітної плати включаються всі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки (абз. 3 п. ІІІ постанови).
Виходячи з наведеного нормативно-правового акту, суд обчислює середньоденну заробітну плату позивача з нарахованої заробітної плати за червень 2012 року і липень 2012 року, яка становить 159,78 гривень (визначена шляхом ділення заробітної плати на число відпрацьованих днів за червень 2012 року та липень 2012 року: (2409,08 грн. +3343,08 грн.)ч36 днів = 159,78 гривень).
Нарахування виплат за вимушений прогул суд обчислює шляхом множення середньоденного заробітку, який дорівнює 159,78 гривень, на число робочих днів (за винятком вихідних і святкових днів) за період вимушеного прогулу (з 01.08.2012 року по 15.10.2012 року = 52 дні). Таким чином, середній заробіток ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу на ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» складає: 159,78 грн. х 52 робочих дні = 8308,56 гривень.
При цьому суд вважає помилковими доводи позивача щодо покладення обов'язку виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу на ОСОБА_5, як на службову особу, за наказом якої проведено її незаконне звільнення, оскільки діючим законодавством не передбачений порядок покладення цього обов'язку на керівника підприємства.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог.
Позивач ОСОБА_3 заяв про збільшення розміру позовних вимог до суду не надавала та наполягала на стягненні з відповідачів середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 7079,28 грн.
Враховуючи викладене суд вважає необхідним стягнути з комісії по ліквідації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 7079,28 грн.
З огляду на вищенаведене позовні вимоги ОСОБА_3 слід задовольнити частково.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд присуджує стягнути з комісії по ліквідації ДП «шахта ім. Ю.О. Гагаріна» судовий збір на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 229,40 гривень.
На підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 235, 240-1 КЗпП України, п.п. 12, 18 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 (зі змінами та доповненнями), п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 (з наступними змінами), керуючись ст.ст. 209, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» та ОСОБА_5 «про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу» - задовольнити частково.
Визнати звільнення за власним бажанням у зв'язку із переходом на пенсію за віком ст. 38 КЗпП України ОСОБА_3 провідного інженера по гірничим роботам ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» з 31 липня 2012 року неправильним, скасувавши наказ ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» № 79к від 31 липня 2012 року в частині звільнення ОСОБА_3.
Визначити ОСОБА_3 провідного інженера по гірничим роботам ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» звільненою за п.1 ст. 40 КЗпП України з 15 жовтня 2012 року у зв'язку з ліквідацією підприємства ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна».
Стягнути з комісії по ліквідації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 серпня 2012 року по 15 жовтня 2012 року в сумі 7079 (сім тисяч сімдесят дев'ять) гривен, 28 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з комісії по ліквідації ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» судовий збір на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн.40 копійок.
Встановити строк для ознайомлення сторін з повним рішенням - 06 березня 2013 року, відклавши до цього строку складання повного рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто Микитівським районним судом м. Горлівки за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки шляхом подачі скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя А.В. Орчелота