Справа № 6-331/13
760/4133/13-ц
05 березня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Калініченко О.Б.
при секретарі - Войцеховській М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Гресь Т.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, -
Заявник 27.02.2012 року подав до суду подання, в якому просить тимчасово обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання виконавчого листа №2-1160 від 13.04.2010 року, виданого Солом'янським районним судом м. Києва, про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4, на період навчання в твердій грошовій сумі 744 грн. щомісячно та без врахування часу канікул (липень і серпень 2012 року), починаючи з 11.01.2010 року по 30.06.2013 року.
В обґрунтування подання державний виконавець зазначає, що 16.04.2010 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-1160 від 13.04.2010 року, виданого Солом'янським районним судом м. Києва.
В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем 11.09.2012 року було винесено постану про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про що зроблено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Згідно з даними відповіді №1000407620 від 28.12.2012 року Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржником інформація щодо утримання з нього податку в ДРФО відсутня.
01.02.2013 року державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості та встановлено, що станом на 01.02.2013 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів перед ОСОБА_3 становить 27682,00 грн.
Виходячи з викладеного, державний виконавець зазначає, що в ході виконавчого провадження боржник ухиляється та не вживає належних та допустимих заходів щодо виконання виконавчого листа №2-1160 від 13.04.2010 року, виданого Солом'янським районним судом м. Києва.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про час та місце розгляду подання.
Заінтересовані особи в судове засідання не з'явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.
Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
За нормою п.18 ч. 3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачає, що громадянинові України, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо діють неврегульовані невиконані зобов'язання, а також якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 8 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається запобігання та недопущення в'їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України.
Однак відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати території України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Як вбачається з матеріалів подання, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.04.2010 року щодо примусового виконання виконавчого листа №2-1160 від 13.04.2010 року, виданого Солом'янським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4, на період навчання в твердій грошовій сумі 744 грн. щомісячно та без врахування часу канікул (липень і серпень 2012 року), починаючи з 11.01.2010 року по 30.06.2013 року.
Так, як вказує державний виконавець, в ході проведення виконавчих дій ним вживалися заходи щодо виявлення майна боржника, а 11.09.2012 року було винесено постану про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Разом з тим, з матеріалів подання не вбачається, що державним виконавцем вживались усі можливі дії для виконання виконавчого провадження, та не міститься жодних доказів, що боржником було вчинено дії щодо ухилення його виконання, а також здійснені будь-які перешкоди для держаного виконавця примусово виконувати виконавчий лист.
Тоді як на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього судовим рішенням повинен бути об'єктивно наявним та вбачатись з матеріалів виконавчого провадження, оскільки за відсутності в матеріалах провадження відомостей про обізнаність боржника про відкриття виконавчого провадження та здійснення його провадження докази, що боржником було вчинено дії щодо свідомого ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовими наказами, а також здійснені будь-які перешкоди для держаного виконавця примусово вчиняти необхідні виконавчі дії, відсутні.
При цьому державний виконавець, заявляючи вимогу про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України, окрім посилання на нормативні акти, не зазначив, в чому проявляється ухилення останнього від виконання зобов'язань та його намагання виїхати за межі України, щоб уникнути цивільно-правової відповідальності.
Крім того, матеріали подання не містять необхідних відомостей про ОСОБА_2, зокрема, точне місце реєстрації, громадянство, дані документа, який дає право на виїзд з України та посвідчують особу, що могло б дозволити провести однозначну ідентифікацію його особи забезпечення чіткого виконання ухвали суду.
Таким чином, виходячи з положень ст.33 Конституції України, ст.1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», а також враховуючи, що зобов'язання за вказаним судовим наказом не вимагає особистого його виконання керівником боржника, суд вважає, що вжиття обмеження у праві виїзду за межі України на даний час не є єдиним можливим та необхідним способом забезпечення примусового виконання боржником вищезазначеного виконавчого документу.
З огляду на наведене, проаналізувавши зміст подання, в обґрунтування якого не надано жодних доказів, суд приходить до висновку, що викладені обставини та матеріали справи не підтверджують факт, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання судового рішення, а тому подання державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві є безпідставним та не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 6-8 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», п. 8 ст. 19, п. 4 ст. 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України», ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 377-1 ЦПК України, суд, -
Подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Гресь Т.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в Апеляційний суд м. Києва шляхом подання скарги через суд першої інстанції протягом п'яти днів дня отримання її копії.
Суддя: