Справа №2-а-1/13
2609/28921/12
05 березня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Войцеховській М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо виплати йому як інваліду другої групи одноразової грошової допомоги в розмірі 146286,00 грн. без урахування надбавки за виконання особливо важливих завдань 60%, надбавки за таємність 15%, надбавки за класну кваліфікацію 11%, премії та одноразових виплат та зобов'язати відповідача провести доплату грошової допомоги, виходячи з розміру 54-місячного грошового забезпечення на день звільнення з урахуванням вищезазначених надбавок в сумі 321 608,88 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що він проходив військову службу на посаді начальника відділу служби військ та інспектування штабу Головного управління внутрішніх військ МВС України у місті Києві. За наказом Командувача внутрішніх військ МВС України від 18.11.2010 року № 123 о/с звільнений у відставку по пункту 6-Б (за станом здоров'я), з правом носіння військової форми одягу.
Під час проходження військової служби він отримав травму, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби, і був змушений звільнитися з військової служби. Відповідно до виписки із Акту огляду МСЕК серія 10 ААА № 133152 встановлено, що його захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в зв'язку з чим встановлено ІІ групи інвалідності.
Так, п.2 ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМ України від 28.05.2008 року №499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб. Так, у відповідності до п.2 даної постанови військовослужбовцям у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці ІІ групи інвалідності грошова допомога виплачується у розміру 54-місячного грошового забезпечення.
Також позивач вказує, що грошове забезпечення визначається для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років.
Відповідно до п.2 ст.9 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів сімей», встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Проте, Головним управління внутрішніх військ МВС України при призначенні одноразової грошової допомоги в порушення вищезазначеної норми закону не було враховано до складу грошового забезпечення: надбавки за виконання особливо важливих завдань 60%, надбавки за таємність 15%, надбавки за класну кваліфікацію11%, премії та одноразових виплат, чим зменшено розмір одноразової грошової допомоги в сумі 321 608,88 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав, пославшись на те, що, на їх думку, діяльність управління здійснювалась виключно на підставі та в межах повноважень, передбачених актами законодавства України, які є чинними на сьогодні та не визнані такими, що не відповідають Конституції України, тому будь-яких порушень прав позивача допущено не було, що в свою чергу виключає протиправні дії з боку Головного управління внутрішніх військ МВС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає залишенню без задоволення.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу на посаді начальника відділу служби військ та інспектування штабу Головного управління внутрішніх військ МВС України у місті Києві. За наказом Командувача внутрішніх військ МВС України від 18.11.2010 року № 123 о/с звільнений у відставку по пункту 6-Б (за станом здоров'я), з правом носіння військової форми одягу.
Під час проходження військової служби він отримав травму, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби, і був змушений звільнитися з військової служби. Так, відповідно до виписки із Акту огляду МСЕК серія 10 ААА № 133152 встановлено, що його захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, у зв'язку з чим встановлено ІІ групи інвалідності.
Відповідно до Наказу Командувача внутрішніх військ МВС України № 602 про виплату грошової допомоги від 17.12.2010 року позивачу була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 146 286,00 грн.
Так, п.2 ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з викладеного, ч. 2 ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не є нормою прямої дії і містить відсильну правову норму і не може бути застосована без врахування встановленого Кабінетом Міністрів України порядку.
Отже, вищенаведеною нормою лише визначено право військовослужбовців на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою, але в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Також системний аналіз ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМ України від 28.05.2008 № 499 дає підстави вважати, що вони не суперечать одна одній, оскільки цим Законом делеговано Кабінету Міністрів України урегулювати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються.
Так, порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги встановлені постановою КМ України від 28.05.2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».
Підпунктом 2 пункту 2 вищенаведеного Порядку (в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності виконання обов'язків військової служби, одноразова грошова допомога інвалідам II групи виплачується у розмірі 54-місячного грошового забезпечення.
Абзацом 3 п.п.4 п.2 вказаного Порядку встановлено, що грошове забезпечення для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності чи у разі інвалідності, що сталися включно до 31 грудня 2007 р., - виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до Указів Президента України від 10 квітня 1996 р.
Таким чином, вищенаведеним порядком було чітко встановлено складові грошового забезпечення осіб звільнених із служби, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років; які застосовуються для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, але в розмірах цих складових за останньої посадою перед звільненням.
За таких обставин, для розрахунку позивачеві грошової допомоги у разі встановлення останньому інвалідності повинна застосовуватись саме постанова КМ України від 28.05.2008 № 499 та затверджений нею порядок.
Щодо посилань позивача на норму ст.9 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів сімей», яка встановлює склад грошового забезпечення, то слід зазначити, що вона є загальною нормою та по своїй суті лише встановлює поняття, а не регулює питання щодо встановлення складу та виду грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні розміру одноразової грошової допомоги, а тому не може бути взята до уваги при чітко встановлених законодавством умовам та порядку здійснення нарахування відповідної грошової допомоги.
Як вбачається з виданого позивачу грошового атестату, копія якого міститься в матеріалах справи, а також з довідки від 01.12.2010 року №284 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останньою посадою, яку військовослужбовець займав на день звільнення, для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою КМ України від 28.05.2008 року № 499, відповідачем було взято до розрахунку такий склад грошового забезпечення: посадовий оклад - 1800,00 грн.; оклад за військовим званням - 135,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років позивача (у розмірі 40 % від посадового окладу та окладу за військовим званням) - 774,00 грн., а тому розмір грошового забезпечення, що повинен враховується для обрахунку суми виплати одноразової грошової допомоги склав - 2709 грн. 00 коп.
На підставі зазначеного, одноразова грошова допомога була нарахована позивачу відповідно до наказу командувача внутрішніх військ МВС України від 17.12.2010 року № 602 та отримана ним 22.12.2010 року в касі Головного управління внутрішніх військ МВС України з розрахунку: 2709,00 грн. х 54 місяці, що склало 146 286,00 грн.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, вбачається, що Головне управління внутрішніх військ МВС України при нарахуванні та визначенні складу грошового забезпечення діяло виключно на підставі та в межах повноважень, передбачених актами законодавства України, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу як інваліду ІІ групи одноразової грошової допомоги в розмірі 146286,00 грн. є правомірними, а тому вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести доплату грошової допомоги, виходячи з розміру 54-місячного грошового забезпечення на день звільнення з урахуванням надбавки за виконання особливо важливих завдань 60%, надбавки за таємність 15%, надбавки за класну кваліфікацію11%, премії та одноразових виплат в сумі 321 608,88 грн., підлягають залишенню без задоволення.
Керуючись ст.19 Конституції України, ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», ст.ст. 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167, 183-2, 256 КАС України, -
Позов залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: