"18" лютого 2013 р. м. Київ К-11920/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Голубєвої Г.К.
Пилипчук Н.Г.
за участю секретаря Корженкової І.О.
представника відповідача Тур Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби.
на постанову Господарського суду Полтавської області від 28.05.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2010
у справі №10/112-08
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Глобинський елеватор хлібопродуктів»
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Господарського суду Полтавської області від 28.05.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2010, позов ВАТ «Глобинський елеватор хлібопродуктів»задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 21.06.2007 №0000222301/0/1355, від 07.09.2007 №0000222301/1/2063, від 19.11.2007 №0000222301/2/2628 в частині визначення ВАТ «Глобинський елеватор хлібопродуктів»податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 2656244,00 грн., у т.ч. основного платежу 1770829,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 885415,00 грн., стягнуто з держбюджету судові витрати в розмірі 3,40 грн.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2006, за результатами якої складено акт № 341/23-210/00955667 від 08.06.2007.
За висновками акта перевірки позивачем порушено ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок неправомірного застосування нульової ставки податку на додану вартість при експорті товарів, чим занижено податок на додану вартість за квітень 2006 року на 959345,00 грн., за листопад 2006 року на 234569,00 грн. та за грудень 2006 року на 576915,00 грн.
На підставі акта перевірки прийнято податкового повідомлення-рішення від 21.06.2007 №0000222301/0/1355, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 2658635,00 грн., з яких основний платіж 1772423,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 886212,00 грн., яке оскаржується в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 2656244,00 грн., у т.ч. основного платежу 1770829,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 885415,00 грн.
За наслідками адміністративного узгодження скарги позивача залишено без задоволення, прийнято податкові повідомлення-рішення якими доведено нові граничні строки сплати нарахованих податкових зобов'язань.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.01.2006 між ВАТ «Глобинський елеватор хлібопродуктів»та ТОВ «Кернел-Трейд»було укладено договір комісії № 3ЭЛ-МК на продаж олії соняшникової нерафінованої, згідно якого ТОВ «Кернел-Трейд»(комісіонер) зобов'язувався за дорученням ВАТ «Глобинський елеватор хлібопродуктів»в інтересах останнього та за його рахунок здійснити продаж олії соняшникової нерафінованої на умовах експорту за межі митної території України третім особам.
Згідно актів приймання передачі продукції від 21.02.2006, 23.02.2006, 28.02.2006, 04.03.2006, 05.03.2006, 10.03.2006, 13.03.2006, 14.03.2006 Комітент передав Комісіонеру олію соняшникову нерафіновану в загальній кількості 2468,60 тон.
Згідно звітів комісіонера від 31.03.2006 та від 30.04.2006 за контрактом № 038/08-127 від 24.01.2006 з UK LLP», Great Britain, реалізовано олію соняшникову в кількості 2467730 кг. по ціні 450 доларів США за 1 тону на загальну суму 1110478,50 доларів США. (еквівалент вартості реалізованої олії соняшникової становить 5607916,43 грн.).
Експорт вищевказаного товару по контракту №038/08-127 від 19.01.2006 оформлено вантажно-митними деклараціями №500040000/6/009315 від 29.03.2006, №500040000/6/011717 від 18.04.2006 та № 500040000/6/011718 від 18.04.2006.
Крім того, 21.09.2006 між ВАТ «Глобинський елеватор хлібопродуктів»та ТОВ «Кернел-Трейд»було укладено договір комісії № 36ЭЛ-МК на продаж олії соняшникової нерафінованої, відповідно до умов якого (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.04.2006) ТОВ «Кернел-Трейд»(комісіонер) зобов'язувався за дорученням ВАТ «Глобинський елеватор хлібопродуктів»в інтересах останнього та за його рахунок здійснити продаж олії соняшникової нерафінованої на умовах експорту за межі митної території України третім особам.
Згідно актів приймання-передачі продукції від 17.11.2006, 08.12.2006, 10.12.2006, 11.12.2006, 15.12.2006, 16.12.2006 на виконання п. 4.1 договору № 36ЭЛ-МК від 21.09.2006 Комітент передав Комісіонеру олію соняшникову нерафіновану в загальній кількості 2026,55 тон.
Згідно звітів комісіонера за контрактом № 038/08/1-32 від 17.10.2006 з фірмою .S.A», Republik of Раnаmа реалізовано олію соняшникову в кількості 2025847 кг. по ціні 504 доларів США за 1 тону на загальну суму 1021026,89 доларів США (еквівалент вартості реалізованої олії соняшникової становить 5156185,80 грн.).
Експорт вищевказаного товару оформлено вантажно-митними деклараціями №511000104/7/000366 від 28.02.2007, №500040000/6/054972 від 25.12.2006, №500040000/6/051890 від 12.12.2006 та №500040000/6/047638 від 22.11.2006.
Позивачем, на підставі вищевказаних вантажно-митних декларацій, п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», була застосована нульова ставка по податку на додану вартість при оподаткування вказаних вище операцій з вивезення за межі митної території України товару (олії соняшникової).
Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивачем дотримано вимог пп. 3.1.3 п.3.1 ст. 3, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»при обчисленні податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.
Оскільки законодавець ставить право платника податку на застосування пільгової нульової ставки у залежність від факту перетинання митного кордону України товарами, щодо яких здійснюється операція купівлі-продажу який має підтверджуватись належним чином оформленою вантажно-митною декларацією.
Відповідно до п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, вантажна митна декларація - письмова заява, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. В пункті 8 Положення вказано, що вантажна митна декларація вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.
Наявні у позивача вантажно-митні декларації № 54972 від 25.12.2006., № 11717 від 18.04.2006 та № 11718 від 18.04.2006 відповідають встановленим вимогам, а тому є підставою для застосування нульової ставки податку на додану вартість, передбаченої п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», при оподаткуванні операцій з вивезення за межі митної території України товару (олії соняшникової).
При цьому судами попередніх інстанцій відхилено доводи відповідача, що у вантажно-митній декларації № 54972 від 25.12.2006 у графі 8 одержувачем товару зазначено фірму .S.A», яка за даними відділу НЦБ Інтерполу в Харківській області в Панамі фактично не існує, інформація щодо зазначеної компанії відсутня в базі даних панамських компаній, які отримали ліцензію на здійснення комерційної діяльності.
Зазначені доводи за висновком судів попередніх інстанцій спростовуються листом, надісланим на запит позивача, за підписом директора нотаріально засвідчений (в м. Панама) 17.03.2009 відповідно до якого підтверджується виконання зобов'язань компанії anen S.A»по зовнішньоекономічним договорам, належність реєстрації та здійснення своєї діяльності відповідно до законодавства Панами з юридичною адресою с/о low Riera, Dias&Asocisdos Р.J. Вох 871040, Zопе 7, Republik of Раnаmа. Крім того, підтверджується наявність ліцензії на здійснення комерційної діяльності в Панамі та систематична сплата відповідних податків. Вимоги до панамських компаній стосовно отримання будь-якої ліцензії на комерційної діяльності за межами Панами відсутні. До наведеного листа додані свідоцтво про реєстрацію, засновницький договір компанії а також свідоцтво про зареєстрованого представника компанії.
Щодо не існування під час укладання контракту контрагента-нерезидента фірми UK LLP»(Garrard House, 2-6 Howessdale Road Browley, Kent br. 29LZ Great Britain), то суди попередніх інстанцій обмежились висновком, що відповідачем не підтверджено такі доводи допустимими доказами в розумінні п. 1, п. 4 ст. 70 КАС України.
Безпідставними визнано судами попередніх інстанцій і висновки відповідача, що здійснені позивачем зовнішньоекономічні операції не відповідають господарській діяльності, з огляду на їх збитковість, з тих підстав, що не можна ототожнювати збитковість окремої господарської операції з відсутністю направленості діяльності на отримання доходу за результатами постійної господарської діяльності, визначення якої наведено у п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як будь-якої діяльності особи, направленої на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Однак, судова колегія вважає, що зазначені висновки судами зроблені без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.
Відповідно до п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить нуль відсотків до бази оподаткування.
Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»під «експортом товарів»розуміється продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.
Абзацом 12 пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.
Згідно з вимогами Інструкції «Про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 №307, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 24.09.1997 за №443/2247 у граф 8 вантажної митної декларації зазначається одержувач, а якщо це іноземна особа -то ї найменування та місцезнаходження.
Таким чином у вказаній графі вантажної митної декларації має бути зазначена реально існуюча юридична чи фізична особа, яка є одержувачем визначеного товару. Належно оформленою вантажну митну декларацію слід вважати тоді, коли заповнені відповідно до Інструкції усі графи і зазначена в них інформація є достовірною.
Разом з тим матеріали справи дають підстави сумніватися у достовірності відомостей, зазначених у графі 8 вантажної митної декларації №11717 від 18.04.2006 та №11718 від 18.04.2006, згідно яких одержувачем товару зазначено фірму nerco UK LLP»(Garrard House, 2-6 Howessdale Road Browley, Kent br. 29LZ Great Britain), за зовнішньоекономічним контрактом №038/08-127 від 24.01.2006.
Згідно листа ДПА України від 18.02.2009 №3261/7/12-0327 та листа Королівської податкової митної служби Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії від 04.02.2009 №CEL/F85628/TAW, дана фірма створена 26.04.2006 та не займається торгівлею у Великобританії.
Згідно листа відділу НЦБ Інтерполу у Харківській області від 15.03.2008 №4/Х4/08/675 дана компанія фізично не існує, та не отримувала ліцензію на здійснення комерційної діяльності.
Таким чином судам попередніх інстанцій необхідно було встановити укладення зовнішньоекономічного контракту №038/08-127 від 24.01.2006 з фірмою erco UK LLP»взагалі, та зокрема можливість його укладення у січні 2006 року з огляду на наявність відомостей створення фірми лише у квітні 2006 року, а також реальне виконання фірмою «Inerco UK LLP»зобов'язань за цим контрактом.
За наявності сумніву щодо наданої інформації суди, згідно зі статтями 70, 71, 79 Кодексу адміністративного судочинства України, мали можливість витребувати належні докази на підтвердження чи спростування наведених позивачем фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Натомість суди попередніх інстанцій обмежились дослідженням обставин виконання зовнішньоекономічного контракту фірмою .S.A», Republik of Раnаmа, та з огляду на їх підтвердження зробили висновок про виконання позивачем вимог ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість».
Передчасними є і висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів відповідача про здійснення позивачем завідомо збиткових операцій, що не може вважатись господарською діяльністю в розумінні п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Господарська операція, направлена на отримання доходу, дійсно не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.
Однак, збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської, лише у разі коли платник доведе, що він мав на меті отримання прибутку і здійснював свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, та його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від нього причин.
За доводами відповідача господарські операції позивача, пов'язані з експортом олії соняшникової, є завідомо збитковими, оскільки ціна придбання товару складає 2,50833 грн. за 1 кг, а ціна реалізації 2,54520 грн. за 1 кг., націнка в 1,5% не перекриває вартості послуг комісіонера, яка згідно поданих звітів становить 160300 грн., що позивачем не спростовано, та залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій.
Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Полтавської області від 28.05.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2010 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Г.К.Голубєва
Н.Г.Пилипчук