"25" лютого 2013 р. м. Київ К-15316/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Лосєва А.М.
Пилипчук Н.Г.
за участю секретаря Корженкової І.О.
представників: позивача Трегубової О.С.
відповідача Чирви Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер Автомотів»
на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2010
у справі №16/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер Автомотів»
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.04.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2010, ТОВ «Вінер Автоматів»відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 22.04.2008 №0001572307/0, від 11.07.2008 №0001572307/1, від 05.09.2008 №0001572307/2, від 15.11.2008 №0001572307/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 214088,54 грн. та податкових повідомлень-рішень від 22.04.2008 №0001562307/0, від 11.07.2008 №0001562307/1, від 05.09.2008 №0001562307/2, від 15.11.2008 №0001562307/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 171270,00 грн.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.09.2007, за результатами якої складено акт №185-23-7 від 11.04.2008.
За висновками акта перевірки позивачем порушено приписи пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001572307/0 від 22.04.2008, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 252110,80 грн., у т.ч. основний платіж -169320,25 грн. та фінансові санкції 82790,55 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0001562307/0 від 22.04.2008, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 303609,06 грн., у т.ч. основний платіж 202406,04 грн. та 101203,02 грн. -штрафні санкції.
За наслідками адміністративного оскарження скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов'язань.
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення оскаржуються позивачем в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 142725,69 грн. основного платежу та 71362,85 грн. штрафних санкцій та з податку на додану вартість в частині 114180,00 грн. основного платежу та 57090,00 грн. штрафних санкцій.
Донарахування оспорюваних сум податкових зобов'язанням зумовлено встановленим під час перевірки фактом віднесення до складу валових витрат витрат по оренді приміщення, яке не використовувалось у господарській діяльності, за контрактом від 19.10.2005 №WGU/WA-PB в сумі 570902,76 грн., а до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 114180,00 грн. сплаченого в ціні оренди такого приміщення.
Відповідно до п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпункт 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону містить визначення сум витрат, які включаються до складу валових витрат підприємства.
Згідно пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього Закону не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених п. 5.6 і 5.7 цієї статті та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.
Так, пп. 5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що з урахуванням норм п.5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі -працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Віннер Автомотів»згідно договору суборенди від 19.10.2005 № WGU/WA-PB орендує у ТОВ «Віннер Груп Україна, Лтд»житловий будинок загальною площею 450 кв.м. Будинок орендується з метою використання під житло для проживання співробітників підприємства та їх сімей і інших фізичних осіб. Приміщення передано згідно акту прийому-передачі від 01.01.06.
В даному будинку проживає генеральний директор ТОВ «Віннер Автомотів»на виконання п. 4.1.2 трудового контракту від 18.09.2006, умовами якого передбачено, що підприємство виплачує працівникові (директору) основну річну заробітну плату у розмірі 10000,00 грн. крім заробітної плати може виплачуватись премія. Підпунктом 4.1.2 п. 4 контракту підприємство зобов'язане забезпечити працівника житлом (на безоплатній основі).
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що у періоді, що перевірявся, позивачем здійснювались виплати генеральному директору на оплату житла, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що сплачена позивачем орендна плата за житловий будинок не може вважатись складовою частиною заробітної плати, а тому не може відноситись до складу валових витрат як витрати на оплату праці.
Крім того, придбання приміщень для безоплатного забезпечення житлом працівників підприємства не передбачено статутними документами позивача, у зв'язку з чим така діяльність не є господарською в розумінні п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виключає можливість віднесення до складу валових витрат витрат по оренді приміщення в сумі 570902,76 грн.
Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону визначено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту.
З огляду на відсутність у позивача правових підстав для віднесення до складу валових витрат витрат по оренді приміщення в сумі 570902,76 грн. за договором суборенди житлового приміщення від 19.10.2005 №WGU/WA-PB, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що не підлягає включенню до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 114180,00 грн. сплачений в ціні оренди за даним договором.
Доводи касаційної скарги правильності висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують. Позивачем не надано доказів, що сплачені ним за договором оренди житлового приміщення кошти, є є складовою частиною оплати праці (доходом) генерального директора.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер Автомотів»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2010 -без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді А.М.Лосєв
Н.Г.Пилипчук