"11" лютого 2013 р. м. Київ К-3582/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
за участю секретаря Зозулі Ю.В.
представника позивача Рекуна А.І.
представника відповідача Шестакова М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоресурс»та Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Києва
на постанову Господарського суду м. Києва від 14.07.2008
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009
у справі № 05-5-29/5042-29/183-А/08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоресурс»
до 1. Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва,
2. Головного управління Державного казначейства України в місті Києві
про визнання недійсними рішень та стягнення коштів, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення 11445/26-17 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 17.05.2002, розпоряджень від 16.05.2002 № 037, № 038, № 036, стягнення з держбюджету заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1271585,0 грн. та процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, в сумі 384124,85 грн.
Постановою Господарського суду м. Києва від 14.07.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Шевченківському районі м.Києва від 17.05.2002 № 1145/26-17. Скасовано розпорядження ДПІ в Шевченківському районі м.Києва від 16.05.2002 № 037, № 038, № 036. У решті позову відмовлено.
ТОВ «Експоресурс»подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині відмови у стягненні бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 1271585 грн. та процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість, у сумі 489362 грн. Прийняти нову постанову про задоволення позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ст. 58 Конституції України в частині застосування механізму відшкодування податку на додану вартість на підставі норм Закону України «Про податок на додану вартість», чинних на час розгляду справи.
ДПІ в Шевченківському районі м.Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позову та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п.. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 та п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», наголошуючи на відсутності документального підтвердження вивезення за межі митної території України позивачем товарів, що виключає право на отримання експортного відшкодування.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга ДПІ в Шевченківському районі м.Києва задоволенню не підлягає, а касаційна скарга ТОВ «Експоресурс»підлягає частковому задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
ДПІ в Шевченківському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2002 № 1145/26-17 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16290,75 грн., у тому числі 13032,60 грн. основного платежу та 3258,15 грн. штрафних санкцій.
ДПІ в Шевченківському районі м.Києва прийнято розпорядження від 16.05.2002 № 037 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування у сумі 382238,00 грн., розпорядження № 038 від 16.05.2002 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування у сумі 506631,00 грн. та розпорядження № 036 від 16.05.2002 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування у сумі 382716,00 грн.
Підставою для прийняття оспорюваних податкового повідомлення-рішення та розпоряджень слугував акт перевірки від 07.05.2002 № 64/т/13 з питань нарахування податку на додану вартість та підтвердження сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню з бюджету за травень 2001 року, червень 2001 року, липень 2001 року, яким встановлено таке.
ТОВ «Експоресурс»(комітент) та ТОВ «Механічний завод»(комісіонер) уклали договір комісії на продаж продукції №003 від 01.02.2001р., за умовами якого комісіонер за дорученням комітента зобов'язується здійснити в інтересах останнього від свого імені зовнішньоекономічну угоду про продаж товарів.
ТОВ «Механічний завод»уклало договір з компанією Financial INC»(Угорщина) від 13.02.2001 № 007, за умовами якого продавець продає, а покупець купляє чушки алюмінієвого сплаву марки АК5М2 у відповідності з ДСТУ 2839-94. Доставка товару здійснюється морським транспортом у морських контейнерах. Умови поставки - FСА Херсон. Загальна сума контракта - 920000 дол. США.
ТОВ «Механічний завод»та компанія ly Financial INC»(Угорщина) уклали:
13.02.2001 доповнення № 1 до контракту від 13.02.2001 № 007, згідно із яким вантажоотримувач товару -Lancaster Sales Company LLC (США), експедитор: Формаг м. Одеса, пр. Шевченко, 12. Умови поставки FCA-Херсон;
доповнення № 2 від 20.02.2001, згідно із яким вантажоотримувач товару Misui and Company LTD (Японія), експедитор: КСК м. Одеса, Подільський спуск, 6;
доповнення № 3 від 03.04.2001, згідно із яким вантажоотримувач товару: Cambridge Commerce LLC (США). Умова поставки DAF-кордон України;
доповнення № 4 від 05.04.2001, згідно із яким вантажоотримувач товару: Shanghai Sigma Metals Inc (Китай), експедитор: КСК м. Одеса, Подільський спуск, 6;
доповнення № 5 від 29.05.2001, згідно із яким вантажоотримувач товару Cambridge Commerce LLC (США). Умова поставки DAF-кордон України.
ТОВ «Експоресурс»на Херсонській митниці були оформлені ВМД, завірені печаткою «під митним контролем». Відповідно до ВМД (країна призначення) зазначено: Угорщина, США, Китай, Великобританія.
На запит ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №980/9/26-10/32 від 14.03.2002 листом від 04.04.2002 № 1/980/9/256-10/32 ТУ МВС України в м. Києві (група укрбюро інтерполу) повідомляє, що Financial INC»(Угорщина) в цій країні як юридична особа не зареєстрована.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «Експоресурс»протягом періоду, що перевірявся, проводило операції з продажу товарів Financial INC»(Угорщина) на умовах DAF -«Поставка до кордону», СРТ -«перевезення сплачено до», FCA -«франко перевізник».
На підставі ВМД та інвойсів встановлено, що митне оформлення товару здійснювалось на Херсонській митниці. Відсутні відмітки тих митниць, які зазначені в графі 29 відповідних ВМД, а саме: Чорноморської митниці, Чопської митниці, Карпатської регіональної митниці.
Виходячи зі встановлених обставин, податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ «Експоресурс»експорт чушок з алюмінію у травні, червні та липні 2001 року не проводило, оскільки немає документального підтвердження вивезення за межі митної території України вищевказаного товару, тобто продаж товару здійснювався на митній території України, що є порушенням п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивач занизив податок на додану вартість за травень 2001 року у сумі 4034,6 грн., червень 2001 року у сумі 6002,00 грн., липень 2001 року у сумі 2996,00 грн. та завищив бюджетне відшкодування за травень 2001 року у сумі 382238,00 грн., за червень 2001 року у сумі 506631,00 грн., за липень 2001 року у сумі 382716,00 грн.
Висновком судово-бухгалтерської експертизи № 9425 від 30.10.2007 заниження позивачем податку на додану вартість та завищення бюджетного відшкодування за вказані вище періоди документально та нормативно не підтверджується.
Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного вчинення позивачем господарських операцій з придбання позивачем товару та його подальшого експорту і на підставі безпосередньо досліджених доказів -розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку встановлено, що господарські операції мали реальний характер.
Зокрема суди встановили факт придбання позивачем за договором від 29.01.2001 № 4/1 у ТОВ «Южноенергокомплект»товару, відвантаження останнім товару за відповідними накладними, факт розрахунку позивачем за отриманий товар грошовими коштам відповідними платіжними дорученнями, видачу продавцем податкових накладних, факт укладення між позивачем (комітентом) та ТОВ «Механічний завод»(комісіонером) договору комісії від 01.02.2001 № 003 на продаж товару, факт укладення комісіонером контрактів від 13.02.2001 № 007, від 19.02.2001 № 008 та від 23.03.2001 № 014 з компанією Financial INC»(Угорщина) на продаж товару.
Судами досліджено умови поставки товару за укладеними комісіонером з Financial INC»(Угорщина), а також ВМД, в результаті чого встановлено, що товар було відправлено вантажоотримувачам, зазначеним в доповненнях до контрактів на умовах СРТ, РСА та БАР-кордон України.
Факт перетину товаром митного кордону встановлено судами також на підставі листів Херсонської митниці від 16.03.2004 № 07-18/1868 та від 01.04.2004 № 07-18/2344, якими підтверджується фактичне вивезення за межі митної території України вантажів згідно із дослідженими судами ВМД.
Факт надходження на розрахунковий рахунок ТОВ «Експоресурс»валютної виручки судами встановлено на підставі листа НФ КФ Приватбанку від 15.05.2002 № 06.02.00.08.0.0.7-3/126.
Також суди встановили, що позивач подав до ДПІ в Шевченківському районі м.Києва податкові декларації з податку на додану вартість за травень, червень та липень 2001 року та з розрахунок експортного відшкодування, відповідно до якого сума експортного відшкодування в травні 2001 року становила 380633,00 грн., в червні 2001 року -504998,00 грн., в липні 2001 року -382716,00 грн. При цьому також подано митні декларації, платіжні доручення.
Враховуючи наведені обставини щодо фактичного здійснення експортних операцій, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано скасував оспорювані податкове повідомлення-рішення про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість та розпорядження про зменшення позивачеві сум бюджетного відшкодування.
Разом з тим, суд касаційної інстанції не може визнати законними та обґрунтованими оскаржувані судові рішення у частині відмови у задоволенні позову про стягнення з держбюджету заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1271585,0 грн. та процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, в сумі 384124,85 грн.
Відмовляючи у цій частині у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що чинний на час розгляду даної справи Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, здійснення бюджетного відшкодування, передбачений Законом України «Про податок на додану вартість»у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV, передбачає єдиний спосіб відшкодування такого податку як надання податковим органом відділенню Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню.
Такі висновки судів попередніх інстанцій не відповідають правильному застосуванню норм матеріального права при вирішенні даної справи.
Закон України від 25.03.2005 № 2505-IV, яким п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» викладено у новій редакції, не має зворотної дії у часі.
Тому, передбачений у п. 7.7 ст. 7 Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), який відповідно до пункту 13 «Перехідні положення»розділу 2 Закону № 2505-IV набрав чинності з 01.06.2005, крім підпункту 7.7.8 цього пункту, не може бути застосований до спірних правовідносин, які виникли до набрання ним чинності.
Така позиція відповідає конституційному принципу, закріпленому у статті 58 Конституції України, за яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 стосовно юридичних осіб вказав, що надання зворотної дії в часі може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті, чого у даному випадку немає.
Отже, до спірних правовідносин, які виникли до 01.06.2005 мала застосовуватися процедура надання бюджетного (експортного) відшкодування, яка діяла до набрання чинності Законом № 2505-IV.
Відповідно до п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податко на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.
Відповідно до п.п. 7.7.3. п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.
Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.
Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Суд касаційної інстанції знаходить помилковою позицію судів попередніх інстанції про те, що єдиним способом відшкодування податку на додану вартість є надання висновку податкового органу до органу держказначейства.
Згідно із вимогами вищенаведеної норми Закону суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Підставою даного позову є порушення передбаченого законом права позивача на отримання з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у визначені законом строки, у зв'язку з чим у позивача виникло право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.
При цьому, Законом України «Про податок на додану вартість»виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться у залежність від подання податковим органом до органу держказначейства відповідного висновку.
Отже, позивачем правильно обрано матеріально-правовий спосіб захисту порушеного права на одержання суми бюджетного відшкодування.
Враховуючи, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, суд касаційної інстанції вважає за правильне скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд, в ході якого суди повинні врахувати вищевикладену правову позицію щодо необхідності застосовування процедури надання бюджетного (експортного) відшкодування, яка діяла на час порушення податковим органом права позивача на бюджетне відшкодування), з урахуванням того, що це відшкодування надавалось протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання податкової декларації згідно з редакцією п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також права платника на отримання відповідно до абз. 5 п.п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) нарахованих на суму бюджетної заборгованості процентів.
При цьому слід дослідити період прострочення податковим органом експортного відшкодування та перевірити суму процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість, стягнення якої є предметом даного позову.
Також слід враховувати, що п. 7.7 ст. 7 визначає загальні засади визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, і не встановлює обмежень щодо нарахування процентів за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по експортним операціям.
Відповідно до п. 1.8. Закону «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Експортне відшкодування є різновидом бюджетного відшкодування.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоресурс»задовольнити частково.
Постанову Господарського суду м. Києва від 14.07.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 1271585 грн. та процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість, у сумі 489362 грн. та направити справу в цій частині на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м.Києва.
У частині задоволення позову постанову Господарського суду м. Києва від 14.07.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути у частині залишення судових рішень без змін переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло