"22" лютого 2013 р. м. Київ К-36527/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -судді Кобилянського М.Г.,
суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4 до управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року, -
У вересні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом. У ході розгляду справи вимоги уточнив і просив:
- скасувати рішення УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області від 25 червня 2009 року про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні та обмеження терміну перебування громадянина Соціалістичної Республіки Вґєтнам ОСОБА_4 в Україні;
- скасувати рішення ГУ МВС України в Харківській області від 29 липня 2009 року про видворення громадянина Соціалістичної Республіки Вґєтнам ОСОБА_4 з території України;
- зобов'язати УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області видати нову посвідку на постійне місце проживання в Україні та привести його паспортні документи у відповідність до чинного законодавства України.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року позов задоволено. Скасовано рішення УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області від 25 червня 2009 року про скасування посвідки ХР №10440 на постійне місце проживання в Україні та обмеження терміну перебування громадянина Соціалістичної Республіки Вґєтнам ОСОБА_4 в Україні Скасовано рішення ГУ МВС України в Харківській області від 29 липня 2009 року про видворення громадянина Соціалістичної Республіки Вґєтнам ОСОБА_4 з території України. Зобов'язано УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області поновити посвідку на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_4. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року це судове рішення залишено без змін.
Заступник прокурора Харківської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й прийняти нове -про відмову у позові.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 у 1986 році прибув в Українську РСР відповідно до Міжурядової Угоди «Про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР»від 2 квітня 1981 року. З 1986 року по 1992 рік позивач працював на Тонкосуконному комбінаті та залишився проживати в Україні.
ГУ МВС України в Харківській області посвідкою на постійне місце проживання в Україні від 19 березня 2004 року на підставі п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» Нгуєн Ван Шону надано дозвіл на імміграцію та видана посвідка на постійне проживання серії ХР №10440.
Рішенням УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області від 25 червня 2009 року скасовано посвідку на постійне місце проживання та вилучено посвідку на постійне проживання на території України для анулювання, у звґязку з тим, що посвідку на постійне проживання в Україні оформлено у порушення абзацу 4 п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію», а саме: посвідку ОСОБА_4 видано вперше після закінчення встановленого терміну її оформлення для осіб, які прибули в Україну до 1998 року за Угодою між Урядом СРВ та Урядом СРСР.
Відповідно до абз.4 п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» від 7 червня 2001 року №2491-III, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.
Стаття 12 Закону України «Про імміграцію»передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідач при винесенні рішення від 25 червня 2009 про скасування дозволу на імміграцію в Україні ОСОБА_4 керувався п.6 ст.12 Закону України «Про імміграцію», зазначивши, що у 2004 році він із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання в Україні звернувся до відповідача із пропуском 6-ти місячного строку, встановленого абз.4 п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію».
Задовольняючи позов, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач при наданні позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні у 2004 році проводив перевірку законності залишення його на постійне проживання на території України та керувався п.4 Розділу V «Прикінцеві положення «Закону України «Про імміграцію», підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявив та надав посвідку на постійне місце проживання в Україні. Цією ж нормою Закону відповідач обґрунтовував прийняття протилежного рішення - про скасування посвідки на постійне проживання від 25 червня 2009 року. При цьому відповідачем не враховано, що перелік підстав для прийняття такого рішення визначений ст.12 Закону України «Про імміграцію», а «інших випадків», зокрема, з підстав пропуску шестимісячного строку для подання заяви про видачу посвідки на постійне проживання в Україні, чинним законодавством не було передбачено. Крім того, Порядок формування квоти імміграції, Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України лише 26 грудня 2002 року, тобто поза межами шестимісячного строку, визначеного абз.4 п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію».
За таких обставин, рішення УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області про скасування посвідки на постійне проживання ОСОБА_4 від 25 червня 2009 року не може бути визнано таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень безпідставні, спростовуються висновками судів, викладеними у судових рішеннях.
За обставин, коли оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230 КАС України, -
Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Кобилянський М.Г.
СУДДІ : Амєлін С.Є.
Юрченко В.В.