"17" травня 2011 р.справа № 2а-991/10/0870
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.
за участю представників сторін:
позивача : - Тягушев Д.О. дов. від 28.02.11р.
відповідача: - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.04.2010р. у справі № 2а-991/10/0870
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі
про визнання дій протиправними,-
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.04.2010р. у справі № 2а-991/10/0870 (суддя -Татаринов Д.В.) адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про визнання дій протиправними - задоволено.
Постанова суду мотивована тим, що у разі недотримання платником податку порядку погашення податкового боргу та невиконання податкових зобов'язань, податковий орган не наділений повноваженнями або правами на зміну призначення платежу, визначеного платником податків.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.04.2010р. у справі № 2а-991/10/0870 як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не прийняв до уваги положення Інструкції №276 від 18.07.05р.
Позивач надав в справу письмові заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких просить залишити без змін постанову суду першої інстанції посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників відповідача суду не повідомлені.
З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не заважає розгляду скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом попередньої інстанції та підтверджено матеріалами справи, постановою Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року скасовані рішення судів попередніх інстанцій, прийняте нове рішення, яким залишено в силі податкове повідомлення-рішення №0000210203/2 від 17 жовтня 2004 року, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37 809 687, 50 гривень.
Позивач за листопад 2009 року задекларував суму 2 645 193 гривні податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.
Зазначена сума перерахована позивачем до Державного бюджету платіжним дорученням № 15706 від 29 грудня 2009 року з призначенням платежу -податок на додану вартість за листопад 2009 року.
Також, платіжними дорученнями №15836 від 19 грудня 2009 року та №20 від 11 січня 2010 рок позивачем сплачено до Державного бюджету 35 гривень та 154 167 гривень штрафних санкцій з податку на додану вартість, нарахованих самостійно у зв'язку з проведенням уточнень.
За підсумками грудня 2009 року позивачем перераховано до Державного бюджету 7 883 333 гривні в рахунок сплати поточних зобов'язань з податку на додану вартість платіжними дорученнями №15705 від 29 грудня 2009 року у розмірі 3 083 333 гривні, № 778 від 28 січня 2010 року у розмірі 2 500 000 гривень, №829 від 29 січня 2010 року у розмірі 2 300 000 гривень з призначенням платежу -податок на додану вартість за грудень 2009 року. Також, платіжним дорученням № 778 від 28 січня 2010 року позивач сплатив до державного бюджету 167 гривень штрафних санкцій з податку на додану вартість, нарахованих самостійно у зв'язку з проведенням уточнень.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя надіслані позивачу повідомлення: № 108240016070754 від 30 грудня 2009 року про розподіл суми 2 645 193,00 гривень, сплаченої позивачем платіжним дорученням № 15706 від 29 гривень 2009 року, в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість; № 108240016070751 від 30 грудня 2009 року про розподіл суми 35,00 гривень, сплаченої позивачем платіжним дорученням № 15836 від 29.12.09, в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість; №108240016070755 від 30 грудня 2009 року про розподіл суми 3 083 333,00 гривень, сплаченої позивачем платіжним дорученням № 15705 від 29 грудня 2009 року, в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість; № 108240016075199 від 12 січня 2010 року про розподіл суми 154 167,00 гривень, сплаченої позивачем платіжним дорученням № 20 від 11 січня 2010 року, в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість; № 108240016082999 від 29 січня 2010 року про розподіл суми 167,00 гривень, сплаченої Позивачем платіжним дорученням № 779 від 28 січня 2010 року, в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість; № 108240016083000 від 29 січня 2010 року про розподіл суми 2 500 000,00 гривень, сплаченої Позивачем платіжним дорученням № 778 від 28 січня 2010 року, в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість; № 108240016083951 від 30 січня 2010 року про розподіл суми 2 300 000,00 гривень, сплаченої Позивачем платіжним дорученням № 829 від 29 січня 2010 року, в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем самостійно здійснено розподіл грошових коштів сплачених вказаними вище платіжними дорученнями і пропорційно зменшено суму податкового боргу визначеного податковим повідомленням-рішенням №0000210203/2 від 17 жовтня 2004 року.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що у податкового органу відсутні повноваження на зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податку. У разі недотримання платником податку порядку погашення податкового боргу та невиконання податкових зобов'язань, податковий орган не наділений повноваженнями або правами на зміну призначення платежу.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (надалі -Закон 2181) визначає, що у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно п.7.7 ст.7 Закону №2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Пп.7.1.1 п. 7.1 ст.7 Закону №2181 передбачено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Однак, Законом №2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Дійсно, до визначеної законом компетенції податкового органу відноситься здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу платника податку шляхом вчинення дій, направлених на отримання податкового боргу -звернення стягнення на майно боржника, примусова реалізація активів боржника, однак таких заходів, як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків даний Закон не містить, як не містить їх і Закон України «Про державну податкову службу в Україні», яким регулюються повноваження органів державної податкової служби.
Також, ані Законом №2181, ані будь-якими іншими Законами з питань оподаткування не визначено коло осіб, яким надано право перерозподілу сплачених платником податку сум або право зарахування цих сум в рахунок сплати інших податків (податків за інші періоди). Даний обов'язок у першу чергу покладено на платника податку, при цьому законодавством не передбачено заходів, які можуть бути застосовані до платників податків, які не дотримуються вимог п.7.7 ст.7 Закону №2181.
Більш того пп.4.4.1 п.4 ст.4 Закону №2181 визначено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Згідно пункту 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Так, пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
З огляду на викладене, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону №2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків, внаслідок чого спростовується позиція скаржника, викладена в апеляційній скарзі, стосовно наявності права на зміну призначення платежу у випадку наявності заборгованості з урахуванням черговості.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. 196, п.1.ч.1 ст.198, 200, п.1.ч.1.ст.205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.04.2010р. у справі № 2а-991/10/0870 - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.04.2010р. у справі № 2а-991/10/0870 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко