"26" лютого 2013 р.Справа № 5017/3579/2012
За позовом: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
До відповідача: Публічне акціонерне товариство "Одесагаз"
Про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Представники:
Від позивача: Доманський О.А. - згідно довіреності № 270/10 від 14.12.2012 р.
Мацегорін А.О. - згідно довіреності № 259/10 від 14.12.2012 р.
Від відповідача: Блонський О.Ю. - згідно довіреності № 21/17-4 від 02.01.2013 р.
Ельчибекян І.М. - згідно довіреності № 21/17-1 від 02.01.2013 р.
В судовому засіданні брали участь:
Від позивача: Мацегорін А.О. - згідно довіреності № 259/10 від 14.12.2012 р.
Від відповідача: не з'явився.
Суть спору: Позивач, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Одесагаз" про стягнення заборгованості у сумі 2 764 840 грн. 12 коп., пені у сумі 117 971 грн. 26 коп., інфляційного збільшення суми боргу у сумі 281 646 грн. 14 коп. та 3% річних у сумі 169 907 грн. 75 коп.
Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.
Відповідач - Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Одесагаз" (відповідно до наявних у матеріалах справи установчих документів) проти позову заперечує частково з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Одесагаз", яке було засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 11 березня 1994 року № 95 шляхом перетворення державного підприємства по газопостачанню та газифікації "Одесагаз" у Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Одесагаз" згідно з Указом Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств", було зареєстроване 28 грудня 1994 р.
Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" є правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ОДЕСАГАЗ".
29 травня 2002 р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та ВАТ "Одесагаз" (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу пакету векселів № 16/02-758, згідно якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити пакет простих векселів (далі - Пакет), номера і реквізити яких вказані у Додатку № 1 до даного Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору загальна номінальна вартість Пакету - 18 700 000 грн. Кількість векселів у Пакеті - 4 шт.
Згідно п. 4.1. Договору Покупець проводить розрахунки з Продавцем за Пакет векселів шляхом перерахування грошових коштів на консолідований розподільчий рахунок Продавця в сумі 18 700 000 грн. до 28.05.2003 р.
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним були передані відповідачу векселі, що підтверджується актом приймання-передачі векселів № 15/3-032 від 29.05.2002 р.
29 квітня 2003 р. між сторонами була укладена додаткова угода до Договору, відповідно до якої розділ Договору "Інші умови" було доповнено пунктом наступного змісту: "Кошти, які не були сплачені Покупцем станом на 28.05.2003 р. сплачуються останнім в термін до 28.05.2012 р., починая з січня 2008 року щомісяця рівним частинами до остаточного погашення заборгованості".
Позивач зазначає, що сума заборгованості ПАТ "Одесагаз" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" станом на 28.05.2003 р. становила 12 072 652 грн. 36 коп., тобто сума щомісячної оплати, яку мав здійснювати відповідач, становить - 223 567 грн. 64 коп.
Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, ПАТ "Одесагаз" розрахувалось лише частково за отримані векселі, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 2 764 840 грн. 12 коп.
Несплату відповідачем наявної заборгованості позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2 764 840 грн. 12 коп.
Відповідно до п. 5.2. Договору у разі несвоєчасного проведення розрахунків Покупець сплачує на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості векселів, на підставі п. 5.2 Договору, позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 117 971 грн. 26 коп., яку також просить суд стягнути з відповідача.
Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачу інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 281 646 грн. 14 коп. та 3% річних у розмірі 169 907 грн. 75 коп., які також просить стягнути з відповідачів.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідач проти позову заперечує частково та вважає що заборгованість ПАТ "Одесагаз" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" має бути зменшена на 1 787 676 грн. 97 коп., оскільки, 08 січня 2013 р. відповідачем було направлено позивачу вимогу про зарахування зустрічних однорідних вимог.
У своїх письмових заперечення відповідач також зазначає, що вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права та законні інтереси якого порушено. На думку відповідача, позивач не вказав у позові, які саме його права та законні інтереси порушено.
Крім того, відповідач вказує на те, що зобов'язання повинно було бути виконаним 28.05.2012 р. та саме з цього строку до іншої сторони можуть бути застосовані штрафні або оперативно-господарські санкції.
Відповідач також вважає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. На думку відповідача, закон ототожнює поняття збитків і втрат і, таким чином, збитки позивача від інфляції та відсотки річних (упущена вигода) повинні відшкодовуватися лише в частині не покритій неустойкою.
Також відповідач зазначив про часткову сплату заборгованості у сумі 500 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та актом звіряння розрахунків від 20.02.2013 р.
Відповідач також просить суд застосувати ст. 83 ГПК України та ст. 233 Господарського кодексу України та зменшити розмір пені, нарахованої позивачем. В обґрунтування цього клопотання відповідач посилається на те, що ПАТ "Одесагаз" є підприємством, що відповідно до ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності на постачання газу за регульованим тарифом постачає природний газ виключно за ціною, що встановлена державою - населенню, бюджетним організаціям та підприємством комунальної теплоенергетики. Кошти, що сплачуються цими споживачами розподіляються відповідно до затвердженого алгоритму між підприємствами: ДК "Газ України" - вартість газу; ДК "Укртрансгаз" - вартість послуг за транспортування газу магістральними газопроводами; ПАТ "Одесагаз" - вартість послуг за транспортування газу розподільчими газопроводами. За таких обставин, відповідач вважає, що одноразове стягнення суми позову призведе до порушення алгоритму розподілу коштів, що завдасть шкоди іншим учасникам розрахунків.
Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 травня 2002 р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Одесагаз" був укладений Договір купівлі-продажу пакету векселів № 16/02-758, згідно якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити пакет простих векселів, номера і реквізити яких вказані у Додатку № 1 до даного Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору загальна номінальна вартість Пакету - 18 700 000 грн. Кількість векселів у Пакеті - 4 шт.
Згідно п. 4.1. Договору Покупець проводить розрахунки з Продавцем за пакет векселів шляхом перерахування грошових коштів на консолідований розподільчий рахунок Продавця в сумі 18 700 000 грн. до 28.05.2003 р.
На виконання умов Договору ним були передані відповідачу векселі, що підтверджується актом приймання-передачі векселів № 15/3-032 від 29.05.2002 р.
29 квітня 2003 р. між сторонами була укладена додаткова угода до договору, відповідно до якої розділ Договору "Інші умови" було доповнено пунктом наступного змісту: "Кошти, які не були сплачені Покупцем станом на 28.05.2003 р. сплачуються останнім в термін до 28.05.2012 р., починая з січня 2008 року щомісяця рівним частинами до остаточного погашення заборгованості".
Як вбачається з тексту позовної заяви, заборгованість ПАТ "Одесагаз" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" станом на 28.05.2003 р. становила 12 072 652 грн. 36 коп., тобто сума щомісячної оплати, яку мав здійснювати відповідач, становила - 223 567 грн. 64 коп.
Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, ПАТ "Одесагаз" розрахувалось лише частково за отримані векселі, у зв'язку з чим станом на дату подачі позовної заяви до суду за ним утворилася заборгованість у сумі 2 764 840 грн. 12 коп.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Отже, правомірною є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за отримані векселі у сумі 2 764 840 грн. 12 коп. Але, враховуючи те, що в період розгляду справи відповідачем в рахунок погашення заборгованості було сплачено 500 000 грн., сума заборгованості станом на дату винесення судом рішення складає 2 264 840 грн. 12 коп. і саме у цій частині позов підлягає задоволенню. У частині стягнення заборгованості у сумі 500 000 грн. суд вважає за необхідне припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Що стосується твердження відповідача щодо зменшення розміру заборгованості на 1 787 676 грн. 97 коп., у зв'язку з ти, що 08 січня 2013 р. відповідачем було направлено позивачу вимогу про зарахування зустрічних однорідних вимог, то з цього приводу слід зазначити, що відповідно до приписів ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Виходячи зі змісту положень ст. 601 ЦК України припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилось спірних питань.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2013 р. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на адресу ПАТ "Одесагаз" було направлено листа, у якому зазначалось про неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог у зв'язку з тим, що заборгованість за договором № 06/10-2029 від 20.12.2010 р. виникла в результаті переплати бюджетних коштів, що виключає однорідність вимог. Також у листі позивач зазначив, що нараховані ПАТ "Одесагаз" три відсотки річних у розмірі 60 166 грн. 49 коп. та 17 170 грн. 23 коп. індексу інфляції за неналежне виконання ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" грошових зобов'язань, не підтверджені жодним судовим рішенням, а отже є спірними та такими, що унеможливлюють припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. За таких обставин, на думку суду, у даному випадку зарахування зустрічних однорідних вимог неможливе.
Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 5.2. Договору у разі несвоєчасного проведення розрахунків Покупець сплачує на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості векселів, на підставі п. 5.2 Договору, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у сумі 117 971 грн. 26 коп., яка також підлягає стягненню.
Заперечення відповідача щодо нарахування штрафних санкцій починаючи з 28.05.2012 р. до уваги судом не приймаються, так як відповідно до умов Договору перерахування коштів, які не були сплачені Покупцем станом на 28.05.2003 р., мало здійснюватися щомісячно рівними частинами починаючи з січня 2008 року.
Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу , суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевірив наданий ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" розрахунок, суд вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачу інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 281 646 грн. 14 коп. та 3% річних у розмірі 169 907 грн. 75 коп., які підлягають стягненню.
За таких обставин, позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" підлягає частковому задоволенню.
Що стосується заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій, що підлягають стягненню, то з цього приводу слід зазначити таке: дійсно, відповідно до ч.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідач у справі дійсно є підприємством, яке відповідно до ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності на постачання газу здійснює підприємницьку діяльність по постачанню газу за ціною, що встановлена державою - населенню, бюджетним організаціям та підприємством комунальної теплоенергетики. Але, укладаючи Договір купівлі-продажу пакету векселів № 16/02-758 від 29.05.2002р. відповідач прийняв на себе відповідні зобов'язання, які мав виконувати належним чином не залежно від інших зобов'язань. За таких обставин, суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для зменшення розміру неустойки ( пені), яка підлягає стягненню.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, п.1-1 ст. 80 ГПК України, суд -
1. Позовну заяву Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208, р/р 2603130103944 в ВАТ "Ощадбанк" Одеське облуправління, МФО 328845) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, р/р 26002007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" м. Київ, МФО 320876) заборгованість у сумі 2 264 840 грн. 12 коп., пеню у сумі 117 971 грн. 26 коп., інфляційне збільшення у сумі 281 646 грн. 14 коп., 3 % річних у сумі 169 907 грн. 75 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 64 380 грн. 00 коп.
3. У частині стягнення заборгованості у сумі 500 000 грн. провадження у справі припинити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 04 березня 2013 р.
Суддя Рога Н. В.