05.03.13 Справа № 914/433/13-г
Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.
при секретарі Ділай М.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів», м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш», Жовківський район, м. Дубляни,
про: стягнення 12 777 грн. 00 коп. основного боргу, 11 грн. 49 коп. інфляційних нарахувань, 93 грн. 46 коп. - 3% річних та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від позивача: Сєров О.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);
Від відповідача: не з'явився;
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш» про стягнення 12 777 грн. 00 коп. основного боргу, 11 грн. 49 коп. інфляційних нарахувань, 93 грн. 46 коп. - трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.01.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 21.02.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 04.02.2013 року рекомендованою поштою №79034 0278495 0, відповідач - 04.02.2013 року рекомендованою поштою №80381 0024569 4 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).
Судове засідання 21.02.2013 року відкладено на 05.03.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.
Представник позивача в судове засідання 05.03.2013 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та поясненнях до позовної заяви.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64 (докази в матеріалах справи).
Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.
В ході судового розгляду встановлено:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРОПУ 33286209, знаходиться за адресою: 79034, Львівська область, м. Львів, вул. Навроцького, буд. 1-А, що підтверджується Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії АА №546267, Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРЮО та ФОП серії АА №920503 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АА №562066 (докази в матеріалах справи).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 33169349, знаходиться за адресою: 80381, Львівська область, м. Дубляни, вул. Львівська, буд. 16, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АА № 562024 (докази в матеріалах справи).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки у спрощений спосіб в порядку статті 184 ГК України (надалі - договір), згідно умов якого позивач зобов'язувався поставляти, а відповідач - приймати і оплачувати товар в асортименті та кількості відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємними частинами договору.
Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Приписами частини першої статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін
Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.
Частиною другою статті 184 Господарського кодексу України передбачено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення може відбуватись у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього кодексу.
Приписами частини першої статті 181 ГК України передбачено, що укладення господарських договорів допускається у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, підписані повноважними представниками юридичних осіб - сторін за договором видаткова накладна від 09.07.2012 року №РН-0011999 та Довіреність на отримання товарно-грошових цінностей від 06.07.2012 року №534 свідчать про прийняття відповідачем умов договору поставки, укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб та наявність між сторонами у справі зобов'язальних відносин на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, зобов'язання по виконанню якого в частині оплати поставленого товару були порушені відповідачем, що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Аналогічна правова позиція міститься в Постановах Вищого господарського суду України від 13.12.2011 року у справі 21/2005/5687/2011, від 12.10.2011 року у справі № 5010/569/2011-5/35, від 19.07.2011 року у справі № 28/434-10, від 23.03.2011 року у справі 26/140(05-5-26/31152)
Окрім того, про прийняття відповідачем до виконання договору поставки свідчить звернення поставленого майна відповідачем на свою користь, а також відсутність будь-яких претензій як щодо якості, кількості та асортименту поставки так і щодо самого факту поставки товару.
Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачу металопрокат на суму 12 777 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною від 09.07.2012 року №РН-0011999 та Довіреністю на отримання товарно-грошових цінностей від 06.07.2012 року №534 (належним чином завірена копія видаткової накладної від 09.07.2012 року №РН-0011999 та Довіреності від 06.07.2012 року №534 долучені до матеріалів справи).
Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 12 777 грн. 00 коп., що підтверджується підписаним повноважними представникам та завіреним відтисками печаток юридичних осіб сторін за договором Актом звірки заборгованості за період з 01.01.2012 по 09.10.2012 року (належним чином завірена копія Акту долучена до матеріалів справи).
З метою досудового врегулювання спору позивач 18.10.2012 року надіслав на адресу відповідача Претензію №91 про погашення заборгованості за поставлений товар в розмірі 12 777 грн. 00 коп., яку відповідачем залишено без відповіді та реагування (належним чином завірена копія Претензії долучена до матеріалів справи).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого металопрокату становить 12 777 грн. 00 коп., станом на час розгляду справи в суді сторонами доказів її погашення не заявлено та не подано.
Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.
Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами частини першої статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Вищий господарський суд України у пункті 1 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» вказує, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011).
При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року №9/252-10).
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (Лист Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97Р) встановлено, що сума, внесена за період з першого по п'ятнадцяте число відповідного місяця індексується за період з врахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулось з 1 по 15 число відповідного місяця, то інфляційна зміна розраховується без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з врахуванням індексу інфляції цього місяця.
Абзацом 3 пункту 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» визначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 року №23/466.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 11 грн. 49 коп. інфляційних нарахувань та 93 грн. 46 коп. трьох відсотків річних за період з 28.10.2012 року по 25.01.2013 року, нарахованих у відповідності до приписів статті 625 ЦК України (розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних в матеріалах справи).
В судовому засіданні 05.03.2013 року перераховано розмір інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, які слід стягнути з відповідача на користь позивача і вони становлять:
інфляційні нарахування:
(12 777 грн. 00 коп. х 99,9% х 100,2% х 100,2%) - 12 777 грн. 00 коп. = 38 грн. 33 коп.
три відсотки річних:
12 777 грн. 00 коп. х 3% х 90 / 365 = 94 грн. 51 коп.
Враховуючи те, що позивачем не подано заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 11 грн. 49 коп. інфляційних нарахувань та 93 грн. 46 коп. трьох відсотків річних за період з 28.10.2012 року по 25.01.2013 року.
Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши подані документи та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.
Судові витрати покласти на сторони відповідно до вимог статті 49 ГПК України і стягнути їх з відповідача на користь позивача, оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого металопрокату.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш» (80381, Львівська область, м. Дубляни, вул. Львівська, буд. 16; код ЄДРПОУ 33169349) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів» (79034, Львівська область, м. Львів, вул. Навроцького, буд. 1-А; код ЄДРОПУ 33286209) 12 777 грн. 00 коп. суми основного боргу, 11 грн. 49 коп. інфляційних нарахувань, 93 грн. 46 коп. трьох відсотків річних та 1 720 грн. 50 коп. судового збору.
3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.
05.03.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 05.03.2013 року.
Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.
Суддя Козак І.Б.