25 лютого 2013 р. Справа № 903/34/13 - г
за позовом Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Луцьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕП", м.Луцьк
про стягнення 200 000грн.
Суддя Сур'як О.Г.
Представники :
від позивача: Бугайов А.О., довіреність №301 від 10.12.2012р.
від відповідача: Мартинюк С.І., довіреність від 07.07.2010р.
Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.
Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.
В судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позивач - Спільне українсько-англійське підприємство "Західна нафтова група" у формі ТОВ звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - ТОВ "НЕП" 200 000 грн., перерахованих згідно платіжних доручень № 7659 від 14.10.08 року, № 7700 від 22.10.08 року, № 7883 від 31.10.08 року, № 7914 від 07.11.08 року.
Обґрунтовуючи позовну вимогу, позивач зазначає наступне.
Між СП «Західна нафтова група» у формі ТОВ (Покупець) та ТОВ «НЕП» (Постачальник) було укладено Договір поставки електротехнічного обладнання від 09.10.2008 року за № 259 далі Договір. За умовами вказаного Договору Постачальник виготовляє та передає у власність Покупця електротехнічне обладнання в асортименті згідно заявки, в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, та яка є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець проводить попередню оплату за товар у стовідсотковому розмірі від суми договору протягом 10 днів з дня підписання договору.
На виконання даного Договору в жовтні та листопаді 2008 року зі сторони СП «Західна нафтова група» у формі ТОВ було перераховано на користь ТОВ «НЕП» повністю всю суму договору, а саме 200 000 грн., в якості передоплати за товар, що підтверджується платіжними дорученнями: № 7659 від 14.10.2008 року, № 7700 від 22.10.2008 року, № 7883 від 31.10.2008 у та № 7914 від 07.11.2008 року. ТОВ «НЕП» в свою чергу, керуючись п. 4 Договору повинно було здійснити повну поставку товару протягом 12 місяців з дати одержання авансу, що складає 100 % суми Договору.
Таким чином Договором було обумовлено, що сторони повинні були погодити в специфікації найменування, одиницю виміру, загальну кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару.
Як було з'ясовано пізніше, вказана вище специфікація не була підписана, а відповідно сторони не погодили належним чином таку істотну умову, як предмет договору. Дана обставина також визнається відповідачем у поданому ним відзиві від 27.11.2012 року по справі № 5004/1372/12, яка розглядалась господарським судом Волинської області.
Враховуючи вищевикладене, Договір поставки електротехнічного обладнання від 09.10.2008 року за № 259 слід вважати таким, що не був укладений.
Таким чином, позивач здійснив фактичні дії на виконання неукладеного по суті договору (помилкове виконання), а відповідно правові наслідки таких дій повинні визначатись нормами Цивільного кодексу України.
Виходячи із змісту ч.І ст.174 Господарського кодексу України, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України неукладеність договору виключає можливість виникнення за ним прав та обов'язків у сторін спору, оскільки в цьому випадку договір вважається таким, що не відбувся, натомість, Цивільним Кодексом України, зокрема ч. 1 ст. 1212 передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Враховуючи той факт, що даний договір не відбувся через відсутність погодження його предмету, грошові кошти, перераховані відповідачу в сумі 200 000 грн., є такими, що отримані ним без відповідної правової підстави, а відповідно підлягають поверненню.
Відповідач у відзиві від 18.02.2013р. проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку із спливом позовної давності.
Відповідачем подана заява від 18.02.2013р. про застосування строків позовної давності. При цьому, відповідач посилається на наступне.
В період жовтень - листопад 2008р. позивачем на адресу відповідача були перераховані грошові кошти в загальному розмірі 200 000 грн.
Після перерахування зазначених коштів, позивач не вживав жодних дій по поверненню даних коштів, аж до 12.10.12, тобто близько 4 років.
Як слідує з матеріалів справи, 12.10.12 позивач пред'явив відповідачу претензію, яка ґрунтувалась на нібито невиконанні умов договору № 259 поставки електротехнічного обладнання від 09.10.08 (надалі - Договір).
Згодом ТзОВ «Західна нафтова група» звернулась до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з ТОВ «НЕП» 200000 грн. за непоставлений товар по Договору.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 24.12.12 по справі № 5004/1372/12 провадження у справі за позовом ТзОВ «Західна нафтова група» до ТОВ «НЕП» про стягнення 200000 грн. припинено у зв'язку поданням Позивачем заяви № 308 про відмову від позову.
09.01.13р. ТзОВ «Західна нафтова група» звернулось до господарського суду Волинської області з новим позовом до ТОВ «НЕП» про стягнення 200000 грн., як таких, що отримані без відповідної правової підстави в силу ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до приписів ч.І ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз диспозиції даної норми свідчить про те, що обов'язок повернення безпідставно набутого майна виникає негайно після отримання такого майна. В силу цього строк позовної давності за вимогою про повернення безпідставно отриманого майна починається з дня отримання відповідачем такого майна.
Враховуючи встановлені законодавством строки виконання банківської операції по перерахуванню коштів в межах України, початком перебігу строку слід вважати наступну добу після перерахування коштів від ТОВ «Західна нафтова група» до ТОВ «НЕП».
В силу ст. 256 ЦК України, позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальний строк позовної давності встановлений ст. 257 ЦК України тривалістю у три роки.
При цьому, згідно ч.І ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. 253 -255 ЦК України.
Таким чином, за змістом ч.І ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
Таким чином, враховуючи вищевказані правові норми та відносини, що виникли між позивачем та відповідачем, строк позовної давності в справі сплив, зокрема до вимоги про повернення грошових коштів
за платіжним дорученням № 7659 від 14.10.08 -15.10.2011 року,
за платіжним дорученням № 7700 від 22.10.08 - 23.10.2011 року,
за платіжним дорученням № 7883 від 31.10.08 - 01.11.2011 року,
за платіжним дорученням № 7914 від 07.11.08 - 08.11.2011 року.
Представник позивача у поясненні від 25.02.2013р. та в судовому засіданні заперечує проти пропуску позовної давності, зазначаючи, що частина перша ст.1212 ЦК України не передбачає негайного виконання та не визначає, з якого моменту в особи виникає обов'язок повернути безпідставно отримане майно, натомість частина третя вищевказаної норми передбачає, що повернення безпідставно набутого майна, як обов'язок - застосовується до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Той факт, що відповідач у даній справі не повертав отримане майно (грошові кошти) протягом певного часу, ще не означає, що він порушував законні права та інтереси позивача. Порушення в даному випадку прав позивача та перебіг позовної давності починається з моменту невиконання з боку відповідача вимоги про повернення грошових коштів.
Також позивач звертає увагу на те, що відповідач отримав грошові кошти на підставі підписаного договору від 09.10.2008 року № 259. Згодом дана підстава відпала, оскільки відповідач не надав специфікацію до договору.
Згідно ч.1 ст.1212 ЦК україни особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд встановив наступне.
09.10.2008р. між позивачем - Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі ТОВ (Покупець) та відповідачем - ТОВ «НЕП» (Постачальник) укладено договір поставки №259.
Даний договір підписаний зі сторони позивача директором Новак Ю.Б., зі сторони відповідача - директором Кобринчук В.Г., що діють на підставі Статуту, та скріплений печатками підприємств.
Згідно п.п.1.1, 1.2 даного договору Постачальник виготовляє та передає у власність електротехнічне обладнання в асортименті, в подальшому товар, згідно заявки в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що є невід'мною частиною даного договору.
Специфікація повинна містити найменування товару, одиницю виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару.
Пунктом 3.1 даного договору встановлено, що Покупець проводить попередню оплату (аванс) у розмірі 100% в сумі 200 000 грн.
На виконання даного договору в жовтні та листопаді 2008 року позивач перерахував на користь відповідача 200000грн. із формулюванням призначення платежу «за електротехнічне обладнання згідно договору поставки №259 від 09.10.2008р.», що підтверджується платіжними дорученнями: № 7659 від 14.10.2008 року, № 7700 від 22.10.2008 року, № 7883 від 31.10.2008 у та № 7914 від 07.11.2008 року.
Згідно п.4.1 договору Постачальник здійснює поставку товару Покупцеві протягом 12 місяців з дати підписання договору та одержання авансу.
Відповідно до п.8.2 договору у випадку неможливості виконання Постачальником зобов'язань, взятих на себе згідно умов даного Договору по поставці товару, Постачальник зобов'язується повернути Покупцю грошові кошти, сплачені останнім у формі попередньої оплати протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту заявлення вимоги Покупця про таке повернення.
12.10.2012р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №269 з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 200 000 грн. зідно договору поставки від 09.10.2008р. за №259. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Позивач, вважаючи, що його права порушені, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 200 000 грн. суми попередньої оплати за непоставлений товар згідно договору поставки від 09.10.2008р. за №259. Ухвалою господарського суду Волинської області від 24.12.2012р. провадження по справі №5004/1372/12 було припинено в зв'язку з відмовою позивача від позову.
Позивач повторно звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 200000грн. з інших підстав, а саме на підставі ст.1212 ЦК України.
Судом встановлено, що сторонами не було складено та підписано специфікації, яка містила б найменування товару, одиницю виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару, тобто позивач та відповідач не погодили предмет договору.
Згідно ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Частиною другою даної статті передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору, як того вимагає частина 3 ст. 180 ГК України, сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ч.3 ст.180 ГКУ).
Відповідно до вимог ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо: 1) сторонами дотриманий порядок укладання господарського договору, передбачений законом; 2) дотримана форма господарського договору, передбачена законом; 3) було досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Враховуючи зазначене, договір поставки від 09.10.2008 року за № 259 слід вважати таким, що не був укладений. Тобто позивач здійснив фактичні дії на виконання неукладеного по суті договору.
Частиною 8 ст.181 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Враховуючи той факт, що даний договір не відбувся через відсутність погодження його предмету, грошові кошти, перераховані відповідачу в сумі 200000грн., підлягають поверненню.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина перша ст.1212 ЦК України не передбачає негайного виконання та не визначає, з якого моменту в особи виникає обов'язок повернути безпідставно отримане майно.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 21.12.2012р. №306 , в якій вимагав від відповідача терміново повернути кошти, перераховані платіжними дорученнями № 7659 від 14.10.2008 року, № 7700 від 22.10.2008 року, № 7883 від 31.10.2008 у та № 7914 від 07.11.2008 року, а саме сплатити суму в розмірі 200000грн. Дана вимога надіслана позивачу 24.12.2012р. цінним листом з описом вкладень та залишена відповідачем без задоволення, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 200000грн. на підставі ст.1212 ЦК України.
Відповідач вважає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з вимогою про повернення грошових коштів, а тому просить відмовити в позові в зв'язку із спливом позовної давності.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст.ст.257, 260 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Висновки відповідача про те, що строк позовної давності за вимогою про повернення безпідставно отриманого майна починається з дня отримання відповідачем такого майна є помилковими. В даному випадку порушення права позивача та перебіг позовної давності починається з моменту невиконання з боку відповідача зобов'язання щодо повернення грошових коштів, а саме з 20.10.2012р.
З огляду на вищезазначене, позов є підставним та підлягає до задоволення, оскільки позивачем не пропущено позовної давності.
Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір по справі в розмірі 4000грн., підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 253, 256, 257, 260, 261, 509, 526, 530, 638, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст.180, 181 Господарського кодексу україни, ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд , -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕП", (43006, м.Луцьк, вул.Героїв УПА, 13, код ЄДРПОУ 13349945) на користь Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (43010 м.Луцьк, вул.Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 30887609) 200 000 грн., а також 4 000грн. витрат по сплаті судового збору.
Повний текст рішення складено
04.03.13
Суддя О. Г. Сур'як