"22" вересня 2011 р. справа № 2а-1266/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Мельника В.В. Проценко О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Марганець Дніпропетровської області
на постанову: Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2010 р.
у справі № 2а-1266/10 (категорія статобліку - 10.3.1)
за позовом: Прокурора м. Марганця Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_1
до: Управління Пенсійного фонду України в м. Марганець Дніпропетровської області
про: зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
12.08.2010 р. позивач звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в в м. Марганець Дніпропетровської області (далі -УПФУ в м. Марганець Дніпропетровської області ) про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 01.08.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 31.07.2010 р.
Постановою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2010 р. позов було задоволено частково. Зобов'язано УПФУ в м. Марганець Дніпропетровської області перерахувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи із розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і провести відповідні виплати за період з 12 лютого 2010 р. по 31 липня 2010 р. з урахуванням виплачених сум, в іншій частині позову відмовлено.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм чинного матеріального права, та постановлення судом рішення у даній справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
Позивач рішення суду першої інстанції не оскаржив, проти апеляційної скарги не заперечив.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак рішення суду слід змінити з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, і відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, позивач набув статус «дитини війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі і ст. 6 вказаного Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус «дитини війни», на 30% мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що до вимог, заявлених позивачем за період з 01.08.2007 р. по 11.02.2010 р., судом застосовано норми ст. ст. 99, 100 КАС України, що було підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Щодо застосування строків позовної давності під час розгляду даної адміністративної справи, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до суду з адміністративним позовом для захисту порушених прав, інтересів, свобод, а відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропуск вищезазначеного строку є підставою для залишення без розгляду адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства, та приймаючи до уваги, що позивачем, який звернувся до суду першої інстанції з позовом про захист свого порушеного права 12.08.2010 р., не було надано доказів в підтвердження поважності причин пропуску ним строку на звернення до суду за захистом свого порушеного права щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не сплати надбавки до пенсії, як дитині війни, за період з 01.08.2007 р. по 11.02.2010 р., колегія суддів вважає за необхідне залишити без розгляду позовні вимоги позивача у цій частині.
Нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Виходячи з зазначеного, колегія суддів вважає, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги у період з 12.02.2010 р. по 31.07.2010 р. є протиправною.
Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області - змінити.
Викласти абзац третій резолютивної частини рішення у наступній редакції: „Позовні вимоги за період з 01.08.2007 р. по 11.02.2010 р. - залишити без розгляду".
В іншій частині залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Доводи апелянта стосовно того, що вимоги до УПФУ пред'явлено необґрунтовано, оскільки відповідні бюджетні кошти відсутні, не приймаються, виходячи з такого.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів ніжчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по нарахуванню та вчинення дій по виплаті доплати до пенсії позивача (який має статус дитини війни), яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»-покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визначає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначався згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та дорівнював прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Посилання апелянта на норми постанови Кабінету Міністрів України № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" також не приймаються колегією суддів, як такі, що не відповідають нормам ч. 2 ст. 9 КАС України, згідно якої визначено пріоритет Закону над підзаконним нормативним актом.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207
Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.
Постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2010 р. змінити.
Викласти абзац третій резолютивної частини рішення у наступній редакції: „Позовні вимоги за період з 01.08.2007 р. по 11.02.2010 р. - залишити без розгляду".
В іншій частині залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: О.А. Проценко