Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/16228/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13 год. 55 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чучка В.М.
при секретарі Піскурєвій Ю.А.
за участю представників: позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 20.11.2012 року № 2749), відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 12.03.2012), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Волноваському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2012 року № 0022571710 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 17 775,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 5 803,75 грн., -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Волноваському районі, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2012 року № НОМЕР_1 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 17 775,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 5 803,75 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно донараховано позивачу суму податку на додану вартість за результатами діяльності протягом 9 місяців 2012 року та застосовано штрафні санкції за неподання податкових декларацій із цього податку, оскільки на той період часу позивач був платником єдиного податку, при цьому сума виручки за вказаний період часу не перевищила 300,00 тис.грн. Таким чином, позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте без законних підстав, а тому просить у судовому порядку його скасувати.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов повністю.
Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що загальний обсяг отриманої виручки за останні 12 місяців у позивача перевищив 300 000,00 грн., проте позивач не зареєструвався як платник податку на додану вартість, у зв'язку з чим порушені приписи п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України. У зв'язку з зазначеним, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_3 запис про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Єдиного державного реєстру внесена 25.05.2011 року за № 2 239 000 0000 003550; ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, місцезнаходження - АДРЕСА_1.
Згідно Свідоцтву про шлюб серії НОМЕР_4 прізвище ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу 12.09.2012 року - ОСОБА_3.
З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що в період з 12.11.2012 року по 14.11.2012 року ДПІ у Волноваському районі проведено документальну невиїзну перевірку вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року, про що складений акт від 14.11.2012 року № 3149/17-10/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки від 14.11.2012 року № 3149).
У відповідності до висновків акту перевірки від 14.11.2012 року № 3149 встановлені наступні порушення:
- п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.4 ст. 183, пп. 193.1 ст. 193, ст. 194, п. 10 підрозділу ІІ Перехідних положень Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 17 775 грн., у тому числі: за лютий 20132 року в сумі 13 397 грн., за травень 2012 року в сумі 1 378 грн., за липень 2012 року в сумі 3000 грн.
- пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 202.1 ст. 202, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України встановлено неподання платником податку декларацій по податку на додану вартість за лютий-вересень 2012 року
За результатами зазначених порушень ДПІ у Волноваському районі прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.11.2012 року № НОМЕР_1 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 17 775,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 5 803,75 грн.
Як слідує з акту перевірки від 14.11.2012 року № 3149 позивач у період з 01.01.2011 року по 21.12.2011 року знаходився на спрощеній системі оподаткування (був платником єдиного податку). Згідно звіту платника єдиного податку за 2011 рік позивачем отримано виручку від реалізації товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 495 167,00 грн.
В період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року позивач знаходився на загальній системі оподаткування у зв'язку з тим, що фізичні особі-підприємці, які обрали вид діяльності згідно КВЕД (кваліфікація видів економічної діяльності) «47.77 Роздрібна торгівля годинниками і ювелірними виробами в спец. магазинах» не мають права здійснювати виробництво та продаж ювелірних виробів по спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку).
Таким чином у порушення пп.181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.4 ст. 183 Податкового кодексу України протягом 01-11 січня 2012 року позивач не надіслав заяву та не зареєструвався платником податку на додану вартість.
В порушення вимог пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 202.1 ст. 202, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України позивач не подавав декларації по податку на додану вартість (далі за текстом - ПДВ), а саме:
- за лютий 2012 року, граничний термін подання якої становить 20.03.2012 року;
- за березень 2012 року, граничний термін подання якої становить 20.04.2012 року;
- за квітень 2012 року, граничний термін подання якої становить 21.05.2012 року;
- за травень 2012 року, граничний термін подання якої становить 20.06.2012 року;
- за червень 2012 року, граничний термін подання якої становить 20.07.2012 року;
- за липень 2012 року, граничний термін подання якої становить 20.08.2012 року;
- за серпень 2012 року, граничний термін подання якої становить 20.09.2012 року;
- за вересень 2012 року, граничний термін подання якої становить 22.10.2012 року.
В порушення п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України позивач не вів облік податку на додану вартість.
Таким чином, встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань у загальній сумі 17 775 грн., у тому числі: за лютий 2012 року в сумі 13 397 грн., за травень 2012 року в сумі 1 378 грн., за липень 2012 року в сумі 3000 грн.
На думку відповідача, позивач у 2012 році повинен був зареєструватись в органі державної податкової служби платником податку на додану вартість та сплачувати цей податок у відповідності до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, оскільки загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість).
Так, зазначеною нормою передбачено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Правова позиція позивача ґрунтується в тому числі на тому, що у 2011 році він, як платник єдиного податку, не був платником податку на додану вартість відповідно до п. 6 Указу президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Таким чином, отримана позивачем у 2011 році загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів у розмірі 495 167,00 грн. не підлягала оподаткуванню податком на додану вартість також згідно з п. 181.1 ст. 181 Розділу V Податкового кодексу України, а тому не повинна враховуватися при розрахунку виручки у 2012 році.
При цьому, на думку ФОП ОСОБА_3, протягом січня - вересня 2012 року у неї були відсутні правові підстави для реєстрації платником ПДВ, оскільки за п. 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 04.11.2011р. № 4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» (далі - Закон № 4014) видані свідоцтва про сплату єдиного податку на 2011 рік відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» є дійсним до отримання свідоцтва платника єдиного податку, передбаченого цим Законом, але не пізніше ніж до 1 червня 2012 року. Зарахування до бюджетів сум єдиного податку та фіксованого податку, які сплачуються в 2012 році за останній звітний (податковий) період 2011 року, здійснюється у порядку та на умовах, які діють до 1 січня 2012 року.
Отже, як слідує з пояснень позивача, виходячи з зазначеного він вважав, що у період з 01.01.2012 року по 30.07.2012 року був платником єдиного податку, оскільки протягом цього часу діяло попереднє свідоцтво про сплату єдиного податку на 2011 рік.
За цей період позивач отримав виручку від здійснених операцій з постачання товарів у розмірі 88 874,00 грн. Оскільки ця сума виручки не перевищує 300 000,00 грн., то відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України на позивача не покладений обов'язок у 2012 році реєструватися платником податку на додану вартість і, відповідно, сплачувати цей податок.
Судом з матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що протягом 2011 року позивач був платником єдиного податку, про що свідчить Свідоцтво про сплату єдиного податку серії Ж № 743003 від 01.06.2011 року, та підтверджується поясненнями представників сторін.
З 1 січня 2012 року набули чинності зміни в Податковий кодекс України щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, внесені Законом № 4014-VI. Зокрема, зміни стосуються порядку реєстрації (перереєстрації) платників єдиного податку.
Згідно абз. г) п. 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4014 суб'єкти господарювання, які були платниками єдиного податку відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» або фіксованого податку відповідно до розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а також юридичні і фізичні особи-підприємці, які були платниками інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, та прийняли рішення з 1 січня 2012 року перейти на спрощену систему оподаткування відповідно до норм цього Закону і відповідають вимогам статті 291 Податкового кодексу України, подають відповідну заяву не пізніше 25 січня 2012 року. Для визначення обсягу доходу, що дає право на застосування спрощеної системи оподаткування у 2012 році суб'єктами господарювання, які не були платниками єдиного чи фіксованого податку, дохід від провадження господарської діяльності, одержаний у 2011 році, перераховується з урахуванням норм статті 292 Податкового кодексу України;
Судом встановлено, що позивачем 23.01.2012 року та 15.06.2012 року подавались ДПІ у Волноваському районі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування та визначені обрані ним види діяльності згідно КВЕД: «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами», «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах», «Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту», «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами», «Послуги з ремонту ювелірних виробів», «Прокат речей особистого користування та побутових».
Посилаючись на пп. 4 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового Кодексу (у редакції Закону № 4014), згідно якому суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, ДПІ у Волноваському районі прийняті рішення (відповідно, лист від 01.02.2012 року № 1603/10/17-313 та лист від 22.06.2012 року № 4493/10/17-113), якими відмолено позивачу у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку на 2012 рік.
Позивачем не оскаржувались ці рішення відповідача у судовому порядку.
14.09.2012 року позивач знову звернувся до ДПІ у Волноваському районі із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, якою визначив обрані ним види діяльності згідно КВЕД: «47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах», «46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту», «47.77 Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами».
На підставі вказаної заяви позивачем отримано Свідоцтво платника єдиного податку серії А № 928748 від 14.09.2012 року, згідно якому з 01.10.2012 року він є платником єдиного податку 3-ї групи за ставкою 5% доходу з правом здійснення виду діяльності «47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах».
Судом не приймаються посилання позивача на положення п. 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4014, оскільки дія їх норм не розповсюджувалась на позивача, оскільки за нормою пп. 4 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, що діяла протягом 01.01-30.09.2012 року особи, що здійснювали такий вид діяльності, як «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами» не могли бути платниками єдиного податку, що також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 12.11.2012 року по справі № К/9991/52091/12 (а.с. 45).
Приписами ст. 291 Податкового кодексу України визначено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Для суб'єктів господарювання, які перейшли на сплату єдиного податку із сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому таким особам виписано свідоцтво платника єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.
Для зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб - підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку.
Для зареєстрованих в установленому законом порядку суб'єктів господарювання (новостворених), які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої або четвертої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.
При цьому, ст.ст. 298 та 299 Податкового кодексу України встановлено порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування, а також порядок видачі, отримання та анулювання свідоцтва платника єдиного податку. Форму свідоцтва платника єдиного податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 року № 1675, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1536/20274 «Про затвердження форми свідоцтва платника єдиного податку та порядку видачі свідоцтва, форми та порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування та форми розрахунку доходу за попередній календарний рік».
З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що правовою підставою для застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності є отримання суб'єктом господарювання свідоцтва платника єдиного податку.
Проаналізувавши наведене суд погоджується з висновком відповідача, що в період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року позивач не був платником єдиного податку, оскільки не мав у цей період свідоцтва платника єдиного податку, та дія приписів п. 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4014 на нього не розповсюджувалася.
Разом з тим суд зазначає наступне.
Як слідує з акту перевірки від 14.11.2012 року № 3149 та підтверджено матеріалами справи, позивач в період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року отримав виручку від реалізації товарів (робіт, послуг) в сумі 88 874,00 грн., що не перевищує суму у 300 000,00 грн., визначену п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України як підстава для реєстрації і, відповідно, сплати податку на додану вартість.
Таким чином, відсутні правові підстави враховувати при розрахунку суми виручки кошти, отримані позивачем у 2011 році, оскільки у той період позивач був зареєстрований платником єдиного податку.
Отже на підставі аналізу письмових доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 14.11.2012 року № НОМЕР_1 про збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 23 578,75 грн. (у тому числі, за основним платежем - 17 775,00 грн., штрафні санкції - 5 803,75 грн.) не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, а тому підлягає скасуванню у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідачем не надано доказів, що спростовували б доводи позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.
Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судові витрати у розмірі 235,79 грн.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Волноваському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від від 14.11.2012 року № НОМЕР_1 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 17 775,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 5 803,75 грн. - задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Волноваському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 14.11.2012 року № 0022571710 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 17 775,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 5 803,75 грн.
Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31112095700005 - Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ - 34687090, МФО - 834016, Банк - Головне управління Казначейства України у Донецькій області) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2; реєстраційний номер НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 235,79 грн.
Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 21 грудня 2012 року. Повний текст постанови виготовлений 25 грудня 2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.
В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя Чучко В.М.