27 лютого 2013 року 810/397/13-а
Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Бончева О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Нікітіна-Дудікова Г.Ю. (за довіреністю)
від відповідача: Сапсай М.Ю. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапитал» Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергокапитал» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби від 20 грудня 2012 року № 0002431530.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі помилкових висновків про відсутність у ТОВ «Енергокапитал» права на формування податкового кредиту за податковими накладними, які не внесені до Єдиного реєстру податкових накладних. Позиція позивача мотивована тим, що відповідно до чинного законодавства на покупця не покладено обов'язку контролювати факт внесення отриманих податкових накладних до Єдиного реєстру, тому він не може нести негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит у випадку порушення продавцем товару порядку реєстрації податкових накладних.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти позову та надав пояснення, згідно яких в процесі перевірки ТОВ «Енергокапитал» встановлено, що позивач, в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, включив до податкового кредиту за жовтень 2012 року суми податку на додану вартість за податковими накладними, які не внесені до Єдиного реєстру податкових накладних та не подав при цьому заяву із скаргою на постачальника. У зв'язку з цим позивач позбавляється права на податковий кредит.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергокапитал» зареєстроване Бородянською районною Державною адміністрацією Київської області 24 лютого 2011 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 740599 (а.с. 26).
На податковому обліку ТОВ «Енергокапитал» перебуває у Державній податковій інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби.
Відповідно до матеріалів справи, 5 вересня 2012 року між ТОВ «Енергокапитал» та ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» укладено договір купівлі-продажу № 436, згідно умов якого Продавець (ПАТ «Харківська ТЕЦ-5») зобов'язується передати, а Покупець (ТОВ «Енергокапитал») прийняти та оплатити відпрацьоване масло турбінне ТП-22 С (а.с. 14-16).
На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором купівлі-продажу № 436 ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» виписано: податкову накладну від 3 жовтня 2012 року № 5 на загальну суму 207900,00 грн., в т.ч. ПДВ 34650,00 грн. (а.с. 19); податкову накладну від 11 жовтня 2012 року № 16 на загальну суму 119010,00 грн., в т.ч. ПДВ 19835,00 грн. (а.с. 21); податкову накладну від 19 жовтня 2012 року № 28 на загальну суму 90000,00 грн., в т.ч. ПДВ 15000,00 (а.с. 23).
Суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2012 року, що підтверджується податковою декларацією за жовтень 2012 року від 20 листопада 2012 року № 9073344353 та доданою до неї розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с. 44-48).
20 грудня 2012 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на підставі статті 76, пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «Енергокапитал» у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року. Результати перевірки оформлено актом № 00549/1530/37256969 (а.с. 11-13).
У ході перевірки встановлено, що ТОВ «Енергокапитал» у додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту» від 20 листопада 2012 року № 9073346948 до податкової декларації за жовтень 2012 року включено до розділу «податковий кредит» податкові накладні від 3 жовтня 2012 року № 5, від 11 жовтня 2012 року № 16, від 19 жовтня 2012 року № 28 по ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» на загальну суму ПДВ 69485,00 грн., які не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що є порушенням вимог абзацу 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
На підставі висновків акту перевірки, 20 грудня 2012 року Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002431530, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 69485,00 грн., та застосовано штрафну санкцію у сумі 34743,00 грн. (а.с. 10).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України від 2 лютого 2010 року № 2755-VI.
Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Абзацом 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (абзац 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
При цьому, у силу вимог абзацу 9 пункту 201.10 вказаної статті, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.
Судом встановлено, що визначені у податкових накладних від 3 жовтня 2012 року № 5 від 11 жовтня 2012 року № 16, від 19 жовтня 2012 року № 28 суми податку на додану вартість перевищують 10 тисяч гривень за кожну операцію з поставки. Отже, вищезазначені податкові накладні підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Однак, як вставлено в процесі перевірки та не заперечується позивачем, отримані від ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Таким чином, подання до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на постачальника надає покупцю право відобразити сплачену суму у складі податкового кредиту з податку на додану вартість.
Враховуючи, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що він скористався наданим йому правом подання одночасно з декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2012 року скарги на свого постачальника - ПАТ «Харківська ТЕЦ-5», яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідача щодо порушення ТОВ «Енергокапитал» вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
Твердження позивача про те, що на покупця не покладено обов'язку контролювати факт внесення отриманих податкових накладних до Єдиного реєстру у зв'язку з чим він не може нести негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит, суд вважає необґрунтованим, оскільки абзац 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України містить імперативну норму, згідно якої платник податку позбавляється права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за податковими накладними не зареєстрованими продавцем товару у Єдиному реєстрі.
Суд звертає увагу на те, що відповідно абзацу 8 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, покупцю гарантоване право на перевірку факту внесення до Єдиного реєстру отриманих податкових накладних для підтвердження показників податкового кредиту. У разі встановлення порушень порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі покупець товару наділений правом додати до податкової декларації за звітний податковий період скаргу на продавця, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту (абзац 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України). Таким чином, законодавством передбачені достатні гарантії захисту права покупця товару на отримання податкового кредиту, однак позивач ними не скористався.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи наявність обставин, з якими законодавець пов'язує підстави відсутності права у ТОВ «Енергокапитал» на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за податковими накладними які незареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Повний текст постанови виготовлено 4 березня 2013 року.