25.02.13р. Справа № 13/5005/11418/2012
За позовом Національного університету біоресурсів і природокористування України, м.Київ
до Державного вищого навчального закладу "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури", м. Дніпропетровськ
про стягнення 4 331 грн. 40 коп.
Суддя Первушин Ю.Ю.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Аністрата В.Д. - предстаник, довіреність № 34-41-536 від 22.10.2012 року;
Кірічек Ю.О. - представник, довіреність № 34-01-12 від 18.01.2013 року
Суть спору:
Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ (далі - Позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Державного вищого навчального закладу «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» (далі - Відповідача) заборгованість у розмірі основного боргу - 4 000 грн. 00 коп., 3% річних - 55 грн. 23 коп., пеню - 276 грн. 17 коп.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до Договору № 173-204 від 27.04.2012 року.
Ухвалою господарського суду від 27.12.2012 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.01.2013 року.
18.01.2013 року від Національного університету біоресурсів і природокористування України до господарського суду надійшов лист, в якому останній просить, розглядати справу без участі представника у зв'язку з неможливістю прибуття у призначене судове засідання.
У судовому засіданні 18.01.2013 року Державний вищий навчальний заклад «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» подав відзив на позовну заяву (а.с. 24-26), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що сума основного боргу у розмірі 4 000 грн. 00 коп. Відповідачем сплачена у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду від 21.01.2013 року розгляд справи відкладено на 11.02.2013 року, у зв'язку з неявкою представника позивача у призначене судове засідання.
28.01.2013 року від Державного вищого навчального закладу "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" до господарського суду надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву (а.с. 37-39).
08.02.2013 року від Державного вищого навчального закладу "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" до господарського суду надійшли доповнення № 2 до відзиву на позовну заяву (а.с. 41-42).
08.02.2013 року від Національного університету біоресурсів і природокористування України до господарського суду надійшов лист від 30.01.2013 року, в якому Позивач повідомляє, що сума основного боргу у розмірі 4 000 грн. 00 коп. Відповідачем сплачено у повному обсязі, проте вимоги щодо сплати 3% річних у розмірі 55 грн. 23 коп. та пені у розмірі 276 грн. 17 коп. Відповідачем сплачені не були, у зв'язку з чим просить стягнути з Відповідача на користь Позивача 3% річних у розмірі 55 грн. 23 коп. та пені у розмірі 276 грн. 17 коп. та судовий збір 1 609 грн. 50 коп.
Ухвалою господарського суду від 11.02.2013 року розгляд справи відкладено на 25.02.2013 року, у зв'язку з неявкою представника позивача.
18.02.2013 року від Державного вищого навчального закладу "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" до господарського суду надійшли правові висновки (а. с. 53-55) та уточнення щодо доповнень стосовно відзиву (а. с. 56).
У судовому засіданні 25.02.2013 року оголошено перерву до 25.02.2013 року на 16:30 для надання часу Відповідачу на підготовку доказів, які підтверджують що підприємство Відповідача є бюджетною установою.
Після перерви представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи Довідку №01-08/43-454 від 16.01.2013 року та копії правовстановлюючих документів.
Позивач у судові засідання 21.01.2013 року, 11.02.2013 року та 25.02.2013 року не з'явився, явку повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18).
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.
У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, оцінивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, господарський суд, -
Встановив:
27.04.2012 року між Національним університетом біоресурсів і природокористування України (далі - Позивач/Виконавець) та Державним вищим навчальним закладом «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» (далі - Відповідач/Замовник) укладено договір № 173-204 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати у відповідності до умов Договору освітні послуги із забезпеченням підвищення кваліфікації інженерів - землевпорядників, а Замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх або скласти мотивовану відмову від прийняття.
Відповідно до п. 2.1 Договору ціна послуг за Договором, згідно кошторису, становить 4 000 грн. 00 коп. без ПДВ.
Відповідно до п. 2.2 Договору оплата послуг за Договором здійснюється на умовах 100 % переоплати шляхом перерахування Замовником, грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.
Відповідно до п. 2.3 Договору надання послуг та приймання їх результатів оформлюється Актом приймання - передачі надання послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг. Підписання Акту приймання - передачі надання послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.
Позивач в своїй позовній заяві посилається на те, що він надав Відповідачу послуги, відповідно до акту приймання - передачі послуг (а. с. 11), але Відповідач не виконав умови Договору, а саме не оплатив грошові кошти 4 000 грн. 00 коп. за виконанні Позивачем послуги.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи Відповідач оплатив на користь Позивача суму основного боргу у розмірі 4000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією № 19145. 357.3 від 17.01.2013 року (а. с. 31), випискою з рахунку № 35228039004144 від 17.01.2013 року (а. с. 46) та випискою з банку (а. с. 48), в зв'язку з чим, провадження у справі в зазначеній частині позовних вимог підлягає припиненню за правилами п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи акт приймання - передачі послуг від 27.04.2012 року підписаний Виконавцем 05.04.2012 року, тобто заздалегідь від дати укладання Договору та надання послуг (а.с. 11).
Відповідно до п. 2.3 Договору надання послуг та приймання їх результатів оформлюється Актом приймання - передачі надання послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг.
Таким чином, даний акт приймання - передачі послуг не відповідає умовам Договору, у зв'язку з чим не є належним доказом надання та приймання відповідних до Договору послуг.
Як посилається Відповідач в своєму відзиві він не міг здійснити оплату відповідно до п. 2.2 Договору, оскільки підприємство Відповідача є бюджетною установою, в підтвердження чого надав Довідку № 01-08/43-454 від 16.01.2012 року (а. с. 60), у зв'язку з тим, що казначейське обслуговування бюджетних коштів не здійснює платіж до виконання послуг, тобто передплату.
Відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.
На підставі вищезазначеною статті Відповідач не міг здійснити попередню оплату відповідно п. 2.2 Договору.
Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи вищевикладене господарський суд прийшов до висновку щодо невідповідності умов п. 2.2 Договору, вимогам ст. 49 Бюджетного кодексу України.
Проаналізувавши обставини справи, суд прийшов до висновку щодо недійсності п.2.2 Договору з огляду на приписи ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, керуючись п. 1, п. 2 ст. 83 ГПК України суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та задовольнити заяву позивача визнавши п. 2.2 Договору недійсним.
Відповідно до п. 3.1 Договору Замовник несе відповідальність за несвоєчасну оплату та не прийняття послуг.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 Господарського Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищезазначених норм закону та пункт 3.1 Договору Позивач нарахував до сплати Відповідачу пеню у розмірі 276 грн. 17 коп. (розрахунок а. с. 8) та 3% річних у розмірі 55 грн. 23 коп. (розрахунок а. с. 9).
Проаналізувавши матеріали справи та враховуючи викладені обставини, господарський суд вважає, що у зв'язку із визнанням пункту 2.2 Договору недійсним, нарахування Позивачем 3 % річних у розмірі 55 грн. 23 коп. та пені у розмірі 276 грн. 17 коп. не можуть бути застосовані до Відповідача відповідно до Договору та чинного законодавства. Отже, в задоволені позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 3 % річних у розмірі 55 грн. 23 коп. та пені у розмірі 276 грн. 17 коп. слід відмовити.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Визнати недійсним п. 2.2 Договору № 173-204 від 27.04.2012 року укладеного між Національним університетом біоресурсів і природокористування України (03041, м. Київ, вулиця Героїв Оборони, 15, код ЄДРПОУ 00493706) та Державним вищим навчальним закладом «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» (49600, м. Дніпропетровськ, вулиця Чернишевського, 24а, код ЄДРПОУ 020707720) .
Провадження в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 4 000 грн. 00 коп. припинити за правилами п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Ю.Ю. Первушин
Повне рішення складено 04.03.2013 року.