Справа № 22а-1862/08 Головуючий суддя у 1-ій
Категорія статобліку - 40 інстанції - О.М Баранець
справа № 6/245
10 жовтня 2008 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Проценко О.А. (доповідач)
суддів - Коршун А.О., Туркіної Л.П.,
при секретарі - Горностаєвій О.М.,
за участі представників:
позивача - Зацарний О.І. (№103 від 12.05.2008р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кіровоград-Нафта»
на ухвалугосподарського суду Кіровоградської області від 23.10.2007 року та
постановугосподарського суду Кіровоградської області від 25.10.2007р. в адміністративній справі № 6/245
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта»
до Державної податкової інспекції у м.Кіровограді
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
В липні 2007 року Підприємство з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Кіровограді від 28.09.2004 року №0001602310/1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень, грудень 2000р., січень, липень 2001р., червень 2002р., серпень, жовтень, листопад 2003р., березень, квітень 2004р., на загальну суму 530874,39грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача про відсутність у підприємства доказів про те, що вартість товарів (робіт, послуг) та сума податку на додану вартість в ціні товару сплачені продавцям цих товарів, та про відсутність надмірно сплаченої суми податку до бюджету. Позивач наполягає, що він не може бути позбавленим права на бюджетне відшкодування сум податку, надмірно сплаченого у складі вартості товарів (робіт, послуг). Позивач вказує, що єдиною законною підставою для нарахування податкового кредиту згідно з пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна. Застосування податкової накладної є складовою частиною механізму справляння податку на додану вартість. Крім того, позивач зазначає, що законною підставою для отримання відшкодування за відповідний період часу є податкова декларація. Крім того, факт отримання податкових декларацій за відповідні звітні періоди відповідачем не заперечується. Разом з тим, за ствердженням позивача, в спірному податковому повідомленні-рішенні відсутні посилання на будь-які порушення, встановлені під час перевірки. Тому, з урахуваням пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач вважає безпідставним зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування за відповідні періоди.
Під час судового розгляду позивачем було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.В обґрунтування поважності причини пропуску строку звернення до суду позивач посилався на ст.99 КАС України. Просив визнати поважною причину пропуску строку, при цьому зазначав, що не погодившись з висновками відповідача, викладеними в податковому повідомленні-рішенні від 20.07.2004р. №0001602310/0, та скориставшись правом, наданим пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», розпочав процедуру досудового узгодження спірного рішення. За твердженням позивача, підприємство не отримало результатів розгляду апеляційної скарги на податкове повідомлення-рішення від 28.09.1004р. №0001602310/1, тому визнало скаргу повністю задоволеною на користь платника податків. За таких обставин позивач вважає, що перебіг строку позовної давності у підприємства розпочався з моменту, коли позивач дізнався про зменшення суми бюджетного відшкодування за даними його особової картки, тобто з травня 2007 року.
Ухвалою від 23.10.2007 року господарський суд Кіровоградської області відмовив в задоволенні клопотання, зазначивши про відсутність поважної причини. При цьому суд першої інстанції прийняв до уваги, що відповідач листом №6653/10/23-151 від 06.12.2004р. повідомив позивача про закінчення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 28.09.1004р. №0001602310/1, що даний лист було отримано представником позивача 07.12.2004р., як про це свідчить поштове повідомлення №1446030 про вручення поштового відправлення (т.5 а.с.62).
За результатами розгляду позову суд першої інстанції виніс постанову від 25.10.2007 року, якою відмовив Підприємству з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта» в задоволенні позовних вимог з підстав, визначених в ч.1 ст.100 КАС України - пропущення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, зазначивши, що посиланняпозивача на необізнаність щодо результатів розгляду Державною податковою адміністрацією у Кіровоградській області скарги - безпідставні та спростовуються матеріалами справи. При цьому суд першої інстанції акцентував увагу на помилковості висновків відповідача за результатами перевірки, зазначивши, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету; а відсутність доказів сплати податку на додану вартість до бюджету не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
Не погодившись з вищезазначеними судовими рішеннями (ухвалою від 23.10.2007р. та постановою від 25.10.2007р.), позивач оскаржив ухвалу та постанову в апеляційному порядку. Апелянт з урахуванням уточнень до апеляційних вимогпросить скасувати вказані процесуальні документи та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги, поновивши строк звернення до суду. В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття неправомірних судових рішень стало неповне з'ясування судом обставин справи та невірне застосування положень процесуального та матеріального права. Зокрема, щодо висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку на оскарження податкового повідомлення-рішення апелянт зазначає, що судом безпідставно прийнято до уваги доводи позивача щодо повідомлення відповідача про результати розгляду скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення №1446030. Апелянт стверджує, що неможливо підтвердити таким повідомленням факт відправлення Державною податковою адміністрацією у Кіровоградській області листа №6653/10/23-151 від 06.12.2004 року про закінчення процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання. Вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про належність перевірки працівником пошти повноважень особи, яка отримала кореспонденцію на ім'я генерального директора Підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта», оскільки такий висновок не має жодного підтвердження. Апелянт наполягає на тому, що будь-яких повідомлень про результати розгляду скарги не отримував, а тому вважав скаргу розглянутою на користь платника податку. Більш того, представник позивача звертає увагу колегії на те, що відповідачем в листопаді 2004р.- січні 2005р. проводилась перевірка діяльності підприємства позивача за період з 01.01.2003р. по 30.09.2004р., тобто частково за спірний період, і за результатами було складено акт, згідно з яким будь-яких порушень з боку позивача норм Закону України «Про податок на додану вартість» не виявлено. Апелянт наполягає на тому, що ним з об'єктивних причин пропущено строк звернення до суду, оскільки він не отримував результатів розгляду скарги на спірне податкове повідомлення-рішення в порядку апеляційного узгодження податкового зобов'язання; інформацію про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 530874,39грн. отримано підприємством після спливу строку на оскарження в судовому порядкуподаткового повідомлення-рішення від 28.09.2004 року №0001602310/1. Апелянт просить колегію суддів поновити зазначений процесуальний строк.Разом з тим, апелянт погоджується з посилання суду першої інстанції щодо помилковості висновків відповідача про обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету, коли такий податок не сплачений продавцем або іншою особою, за умови отримання від покупця суми податку на додану вартість в ціні товару. Апелянт вважає зазначені висновки суду першої інстанції відповідними чинному законодавству, а відтак, просить позов задовольнити та визнати нечинним спірне податкове повідомлення-рішення.
Відповідач заперечує проти задоволення апеляційних скарг позивача. Державна податкова інспекція у м.Кіровограді вважає апеляційні вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. Зазначає, що оскаржувані ухвала та постанова суду першої інстанції у даній справі законні, винесені з урахуванням всіх обставин у справі та відповідають чинному законодавству, томупросить оскаржувані судові рішення залишити без змін. Крім того, відповідач вказує, що підстави для відновлення позивачу пропущеного строку позовної давності відсутні, тому, на думку відповідача, за спливом строку звернення до адміністративного суду позов задоволенню не підлягає.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали від 23.10.2007 року та постанови від 25.10.2007 року у даній справі в межах доводів відповідних апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та надані заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта»обґрунтовані та підлягають задоволенню; оскаржувані ухвалу та постанову суду першої інстанції слід скасувати.
Аналіз норм права та матеріалів справи показав наступне.
Підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову позивача стало пропущення останнім строку звернення до адміністративного суду. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо оцінки обставин, які стали причиною пропуску цього строку.
Так, відповідно до ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватись інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як свідчать матеріали справи, за результатами проведення позапланової документальної перевірки підприємства позивача з питань правомірності відшкодування з бюджету податку на додану вартість станом на 16.07.2004р. складено акт №172/23-1/30331012, на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.07.2004р. №0001602310/0. Позивач, не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та скориставшись правом, наданим пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», розпочав процедуру досудового узгодження спірного рішення. За результатами розгляду скарги позивача відповідачем прийнято рішення від 22.09.2004р. №28876/23-1, яким податкове повідомлення-рішення від 20.07.2004р. №0001602310/0 визнано обґрунтованим, а скарга позивача залишено без задоволення. Внаслідок зазначеного відповідачем 28.09.2004р. було винесено податкове повідомлення-рішення №0001602310/1 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 530874,39грн. Позивач продовжив узгодження, направивши до Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області скаргу №184 від 11.10.2004р. на вищезазначене податкове повідомлення-рішення (а.с.58 т.1).
Відповідачем до суду надано відповідь на скаргу позивача (від 06.12.2004р. №653/10/23-151), в якій за результатами розгляду скарги повідомляється, що скарга подана з порушенням порядку і строків, визначених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 02.03.2001р. №82, а також визначено, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 28.09.2004р. №0001602310/1 закінчилась і зазначене податкове повідомлення-рішення може бути оскаржено до суду. На підтвердження направлення зазначеної відповіді та отримання її позивачем відповідач надав до суду поштове повідомлення №1446030, згідно з яким, стверджує останній, поштова кореспонденція вручена позивачу 07.12.2004р.
Позивач, в свою чергу, наполягає на тому, що дізнався про зменшеннябюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 530874,39грн. за даними особової картки лише в травні 2007 року під час подання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 року. До того часту вважав, що спірне питання вирішено на його користь з урахуванням норм п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тому стверджує, що порушення строку звернення до суду мало місце за умови неналежного повідомлення позивача Державною податковою адміністрацією у Кіровоградській області про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 28.09.2004 року №0001602310/1 в порядку апеляційного узгодження податкового зобов'язання.
Порядок і строки процедури апеляційного узгодженняподатковогозобов'язаннявизначені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Так, згідно з п.16.2 ст.16 зазначеного Закону керівник відповідного контролюючого органу (його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строків, визначені в абз.1 пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 вказаного Закону, але не більше 60-ти календарних днів, про що письмово повідомити платника податків до закінчення 20-тиденного строку, зазначеного в абз.1 даного підпункту. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається йому протягом 20-тиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків із дня, наступного за останнімднем зазначених строків. Скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-тиденного строку, зазначеного в абз.1 вказаного підпункту.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приймає до уваги доводи позивача щодо неотримання документу про результати розгляду оскарження спірного податкового повідомлення-рішення. Як показало дослідження повідомлення №14460301 про вручення поштового відправлення, відбитки штемпелю на зазначеному поштовому повідомленні не дозволяють впевнено стверджувати, що поштова кореспонденція за даним повідомленням була вручена отримувачу саме в 2004 році. Не можна погодитись з висновками суду першої інстанції проналежність як доказу зазначеного поштового повідомлення про вручення кореспонденції позивачу, оскількидане повідомлення не підтверджує факт відправлення Державною податковою адміністрацією у Кіровоградській області саме листа №6653/10/23-151 від 06.12.2004 року щодо розгляду скарги. Крім того, позивачем надано до суду акт комплексної планової документальної перевірки підприємства від 12.01.2005р. №3/23-60/30331012, за висновками якого відповідачем не встановлено порушень Закону України «Про податок на додану вартість» з боку позивача за період з 01.01.2003р. по 30.09.2004р. (період частково співпадає із спірним періодом). Зазначене спростовує доводи відповідача та підтверджує позицію позивача про відсутність конфлікту щодо визначення суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Враховуючи доводи позивача щодо причин порушення строку звернення до суду з адміністративним позовом, оцінивши надані документи, колегія суддів приймає до уваги вищезазначені обставини і погоджується з доводами позивача про неможливість своєчасного звернення за захистом порушених прав. Оцінивши вищевикладене, колегія суддів визначила причини пропуску строку звернення до адміністративного суду визнати поважними, строк, встановлений ст.99 КАС України, - поновити.
Щодо розгляду спору по суті слід зазначити, що позовні вимоги є обґрунтованими. Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.
В акті перевірки від 16.07.2004 року №172/23-1/30331012 зазначено, що станом на 16 липня 2004 року позивачем відповідно до наданих податкових декларацій з податку на додану вартість по особовому рахунку з податку на додану вартість рахується залишок із невідшкодованих сум податку на додану вартість в розмірі 581229,56грн., у зв'язку з чим на дану суму зменшено суму бюджетного відшкодування. Перевіркою встановлено, що позивач не надав доказів того, що вартість товарів (робіт, послуг) та суми податку на додану вартість сплачені продавцям, а тому, за висновком відповідача, не було надмірної сплати до бюджету коштів. Крім того, в акті перевірки зазначено про відсутність документального підтвердження факту утриманий з позивача та внесення до бюджету контрагентами позивача (продавцями) суми податку на додану вартість, а також зазначено про відсутність доказів фактичної поставки товарів, вказано про неналежність оформлення податкових накладних. На підставі висновків за результатами перевірки відповідачемвинесено податкове повідомлення-рішення від 20.07.2004р. №0001602310/0 про зменшеннябюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 5812229,6грн. В процесі досудового узгодження зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідачем 28.09.2004р. було винесено оспорювань податкове повідомлення-рішення №0001602310/1 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 530874,39грн.
Вимоги позивача обґрунтовані невірним застосуванням норм Закону України «Про податок на додану вартість». Так, відповідно до п.1.3 ст.1 зазначеного Закону платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари через митну територію України. Пунктом 1.6 ст.1 встановлено, що податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. За п. 1.7 ст.1 зазначеного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. При цьому, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадку, визначених цим Законом (1.8 ст.1 зазначеного Закону). Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» визначає порядок сплати, утримання та внесення до бюджету податку на додану вартість, згідно з яким сплачені покупцем - платником податку суми податку безпосередньо не вносяться до бюджету, а включаються до суми податкових зобов'язань продавця - платника податку, де має значення обставина щодо характеру дій продавця як утримувача податку та відповідального за його внесення до бюджету.
За приписами пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникненняправа платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дати виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарі (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Згідно з пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 вказаного Закону у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання, чи ні. Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону визначено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Аналіз зазначеного законодавства та матеріалів справи показав, що відповідачем неправомірно занижено позивачу бюджетне відшкодування за відповідні звітні періоди. Так, для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає такої обов'язкової умови як фактичне надходження цих сум до бюджету. Відсутність доказів сплати податку на додану вартість до бюджету не є підставою для позбавлення платника податків права на його відшкодування у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту. Суми, заявлені позивачем до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за спірний період підтверджені податковими деклараціями з податку на додану вартість за відповідні періоди, що не заперечується відповідачем. Крім того, матеріали справи свідчать, що заявлені до відшкодування суми підтверджені і відповідними податковими накладними, договорами, актами, платіжними документами про сплату в ціні товару податку на додану вартість. Посилання відповідача про відсутність доказів фактичної поставки товарів, а тому і про неналежність оформлення податкових накладних, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки зазначене в повній мірі відображено у відповідних договорах та актах. А тому слід зазначити про помилковість посилань відповідача на те, що Законом України «Про податок на додану вартість» встановлений прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. Такий висновок не ґрунтується на нормах вищезазначеного Закону. Крім того, відповідач не обґрунтував твердження про зобов'язання позивача як платника податку перевіряти сплату своїми контрагентами податку на додану вартість до Державного бюджету. Жодна норма чинного законодавства не зобов'язує платника податку до виконання податкових зобов'язань його контрагентів (постачальників). За таких обставин, позивач не має нести відповідальність як за несплату податків своїми контрагентами, так і за можливу недостовірну інформацію щодо їх дій. За таких обставин судове рішення про відмову в задоволенні позову не відповідає матеріалам справи.
Таким чином, апеляційні скарги позивача - обгрунтовані; висновки суду щодо оцінки обставин, які стали причиною пропуску строку для звернення до суду за захистом порушеного права та охоронюваних законом інтересів,- помилкові; такі висновки не відповідають фактичним обставинам спору. Ухвала від 23.10.2007 року та постанова від 25.10.2007 року господарського суду Кіровоградської області у справі №6/245 підлягають скасуванню. Позов слід задовольнити; податкове повідомлення-рішення від 28.09.2004 року №0001602310/1 -визнати недійним.
Керуючись статтями 100,195, 196, 198, 199, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів
Апеляційні скаргиПідприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта» на ухвалу від 23.10.2007 року та постанову від 25.10.2007 року господарського суду Кіровоградської області у справі №6/245 задовольнити.
Скасувати ухвалу від 23.10.2007 року та постанову від 25.10.2007 року господарського суду Кіровоградської області у справі №6/245.
Задовольнити клопотання Підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта» про поноволення строку на оскарження податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Кіровограді від 28.09.2004 року №0001602310/1. ПозовПідприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград-Нафта» задовольнити. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Кіровограді від 28.09.2004 року №0001602310/1.
Постанова набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця до Вищого адміністративного суду у відповідності до ст.212 КАС України.
Головуючий: О.А. Проценко
Судді: А.О. Коршун
Л.П. Туркіна