Справа № 22а-488/08 Головуючий суддя у 1-ій
Категорія статобліку - 35 інстанції -Соловйов В.М.
справа №13/296/07-АП
15 жовтня 2008 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Проценко О.А. (доповідач)
суддів - Коршун А.О., Туркіної Л.П.,
при секретарі - Гулій О.Г.,
за участю представників сторін:
позивача - Петручука В.В. (директор, наказ №2 від 02.04.2001р.),
позивача - Кулікова Д.О. (довіреність №22 від 01.09.2008р.),
відповідача - Завгородньої О.Г. (довіреність №5 від 19.06.2008р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ягама Плюс»
на постановугосподарського суду Запорізької області від 22.06.2007р. в адміністративній справі №13/296/07-АП
за позовом Приватного підприємства «Ягама Плюс»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000402301/0 від 04.04.2007р.,
У квітні 2007 року Приватне підприємство «Ягама Плюс»звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя №0000402301/0 від 04.04.2007 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 106774,00 грн., з них: за основним платежем - 74826,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі - 31948,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що дане податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства. Позивач вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення з боку позивача п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: про заниження позивачем податку на прибуток через віднесення до складу валових витрат, не пов'язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Позивач зазначає, що посилання відповідача стосовно того, що факт неотримання та не оприбуткування верстатів на балансі підприємства є підставою для виключення з валових витрат витрат по ремонту верстатів як таких, що не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, - не обґрунтовані та не можуть бути підставою для донарахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток.
Розглянувши справу, господарський суд Запорізької області постановою від 22.06.2007 року в задоволенні позову відмовив повністю. При цьому суд першої інстанції посилався на безпідставність заявлених позовних вимог, вказавши на правомірність донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 74826,00грн. та штрафних санкцій в розмірі 31948,00грн.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що підставою для відмови в позові стало неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та невірне застосування положень процесуального та матеріального права. Зокрема, при вирішенні справи суд першої інстанції повністю посилався на висновки відповідача, викладені в акті перевірки, які не відповідають фактичним обставинам. Зазначає, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат витрати на ремонт верстатів, які за договорами купівлі-продажу (поставки) були в експлуатації підприємства, тобто у використанні, а тому потребують технічного обслуговування (ремонту) для поновлення якостей товару відповідно до вимог покупця. Ці дії, за твердженням апелянта, пов'язані з підготовкою товару для продажу та відповідають вимогам п.5.2 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств». Щодо висновків суду та відповідача з питань незнаходження товару на балансі підприємства, апелянт зазначає, що відповідно до п.11.2 ст.11 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій: 1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; 2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Тобто, законодавець не ставить в якості обов'язкової умови для віднесення до складу валових витрат при перерахуванні передплати фактичне отримання товару (робіт, послуг). При цьому, як зазначає апелянт, судом першої інстанції не враховано, що по всіх верстатах за умовами укладених договорів була здійснена передплата. Крім того, апелянт звертає увагу колегії суддів на те, що відсутність на балансі підприємства товарів в момент їх ремонту не є підставою для невключення витрат по ремонту таких товарів до складу валових, оскільки пунктом 5.3 ст.5 даного Закону визначено вичерпний перелік таких умов та підстав. Апелянт зазначає, що загальною умовою віднесення витрат до складу валових є їх підтвердження відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, обов'язковість оформлення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Апелянт вважає, що витрати по ремонту верстатів підтверджені належно оформленими первинними документами, які містяться в матеріалах справи. Крім того, позивач акцентує увагу колегії суду, що відповідачем в акті перевірки не ставиться під сумнів факт належності даних первинних документів, тобто факт здійснення господарської операції. З урахуванням зазначеного апелянт вказує, що невірне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам у справі призвели до невірного вирішення спору.
Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, зазначає, що оскаржувана позивачем постанова суду першої інстанції від 22.06.2007 року є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги апелянта необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства «Ягама Плюс» не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, за результатами виїзної планової документальної перевірки Приватного підприємства «Ягама Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.12.2006р. складено акт перевірки від 29.02.2007р. №27/23-1/30801673. За висновками, що зазначені в акті перевірки, позивачем допущено порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищено валові витрати, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму на 74826грн. через включення позивачем до складу валових витрат витрати, не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402301/0 від 04.04.2007р. про донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 74826,00грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 31948,00грн.
Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник з приводу правомірності віднесення до складу валових витрат, понесених підприємством позивача у зв'язку:
- з ремонтом токарного верстата моделі 1А665 (ІVквартал 2004 року);
- з ремонтом верстату різьбошліфувального «Матріс» та збиранню вузлів і комплектуючих по горизонтально-розточувальному верстату ТОS(ІІ квартал 2006 року);
- з ремонтом верстату зубофрезерного 5А342П (ІІІ квартал 2006 рік).
При цьому, за відповідний період часу відповідачем досліджувались господарські відносини позивача з його контрагентами з приводу виконання останніми своїх зобов'язань за укладеними договорами.
Аналіз матеріалів справи та норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, показав наступне.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.8. цієї статті. При цьому не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншим документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
За приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первині документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та ведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарського операції, одиницю виміру господарської операції;
- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.
Пунктом 2.4 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам (п.2.16 Положення). Згідно з п.2.1 вищезазначеного Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. У п.2.2 Положення визначено, що первинні документи мають бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її закінчення.
Не зважаючи на те, що токарний верстат моделі 1А665, як стверджує позивач, було вивезено зі складу продавця (ТОВ "Станком- Автоматика") за накладною від 12.01.2006 № 75, - в період з 28.12.2005 по 12.01.2006р. цей товар знаходився на зберіганні продавця, однак видаткова накладна №75 (первинний документ, який підтверджує факт отримання позивачем товару та складається у момент проведення операції) була складена 12.01.2006 року.
За приписами ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносаменту або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.
Договори, за якими була здійснена передача одного з верстатів, не містить можливості передання права власності майна в момент оплати.
Відповідно до абзаців п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). При цьому вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включаються. А у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податків у такому звітному періоді.
Так, оскільки верстат згідно вантажно-митної декларації №11200003/6/000329 було реалізовано 23.01.2006р., за відсутності будь-яких документів за четвертий квартал 2005р., - підстав для віднесення пов'язаних із цим витрат до складу валових у грудні 2005р. немає.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності віднесення до складу валових витрат витрат, пов'язаних з виконанням позивачем договору №06/04-5/6 від 06.04.2006р., оскільки матеріали справи не містять документів на підтвердження отримання 22.03.2006р. вузлів та комплектуючих горизонтально-розточувального верстату у ДП ВО «Луганський верстатобудівельний завод». Також не підтверджується документами бухгалтерської звітності оприбуткування зазначеного майна. Як свідчать матеріали справи на кінець 1 кварталу 2006р. балансова вартість товарів на оптових складах позивача складала 00,00грн.
Щодо віднесення до складу валових витрат вартості демонтажу та ремонту верстатів за договором №12/09-6 від 12.09.2006р. слід зазначити, що висновки відповідача з цього приводу є обґрунтованими, оскільки дані витрати не пов'язані з виконанням зазначеного договору, а доказів того, що ці витрати пов'язані з господарською діяльністю позивача не надано.
За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції; апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ягама Плюс» на постанову господарського суду Запорізької області від 22.06.2007р. слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статями 195, 196, 198, 205, 206 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргуПриватного підприємства «Ягама Плюс» на постанову господарського суду Запорізької області від 22.06.2007р. у справі № 3/296/07-АП залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Запорізької області від 22.06.2007р. у справі №А27/151-07 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий: О.А.Проценко
Судді: А.О. Коршун
Л.П.Туркіна