20 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Євтушенко О.І., Журавель В.І.,
Іваненко Ю.Г., Кафідової О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до кредитної спілки «Кредит-Союз» про захист прав споживача, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 липня 2012 року,
У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до кредитної спілки «Кредит-Союз» (далі - КС «Кредит-Союз») про захист прав споживача.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 25 квітня 2008 року між ним та відповідачем укладено кредитний договорів, за умовами якого він отримав 25 000 грн, строком до 25 квітня 2009 року та сплатою за користування кредитними коштами в розмірі 24,97 % від суми виданого кредиту.
Також ОСОБА_4 вказував, що ним було сплачено відповідачу 33 083 грн, однак КС «Кредит-Союз» вимагає від нього додатково сплатити ще 49 819 грн заборгованості за вказаним договором.
Вважає, що умови укладеного 25 квітня 2008 року із відповідачем кредитного договору про встановлення вимоги щодо сплати ним непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання позичальником зобов'язань за спірним договором є несправедливими, що й також завдало йому моральної шкоди.
Посилаючись на викладене та ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ОСОБА_4 просив суд, витлумачити двозначні умови зазначеного кредитного договору, визнати умову кредитного договору від 25 квітня 2008 року про визначення плати за послугу нікчемною та стягнути з відповідача на його користь 99 638 грн завданої моральної шкоди.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19 липня 2012 року, в позові відмовлено.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в позові, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач підписав та ознайомлений з умовами кредитного договору, не звертався до відповідача із вимогою про його розірвання, що свідчить про згоду ОСОБА_4 з умовами цього договору, які позивач зобов'язаний виконувати.
Однак з такими висновками судів погодитись не можна.
Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судами встановлено, що 25 квітня 2008 року між ОСОБА_4 та КС «Кредит-Союз» було укладено кредитний договір, за умовами якого позивач отримав 25 000 грн з кінцевим строком повернення коштів до 25 квітня 2009 року.
Згідно із квитанціями від 24 січня 2011 року та від 31 січня 2011 року позивачем сплачено КС «Кредит-Союз» 31 000 грн у рахунок повернення суми кредиту та процентів за користування кредитним коштами.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 25 травня 2011 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь КС «Кредит-Союз» 48 919 грн 76 коп. заборгованості за кредитним договором від 25 квітня 2008 року.
Згідно із п. 3.1. укладеного між сторонами кредитного договору загальна вартість кредиту (плата за користування кредитом) при умові виконання п. 8.5. цього договору становить 24,97 % від суми виданого кредиту, що становить 6 243 грн 61 коп. Плата за користування кредитом розрахована виходячи з 0,12603 % за кожний день користування від суми залишку кредиту (далі - денна відсоткова ставка), що становить 46 % річних від суми залишку кредиту.
Відповідно до п. 3.2. спірного договору за час з моменту прострочення строків або суми повернення кредиту чи процентів за користування ним, визначених п. 8.5., п. 4.2. цього договору, денна процента ставка, визначена в п. 3.1. цього договору, подвоюється.
Частинами 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Як убачається з умов кредитного договору від 25 квітня 2008 року, що укладений між сторонами, КС «Кредит-Союз» надала позичальнику кошти на споживчі цілі (ремонт будинку), а тому особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
У справі про захист прав споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.
Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.
Відповідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку відповідач посилався, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором (п. 5).
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому.
Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
За змістом ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Однак, місцевий суд, зазначивши, що позивач підписав кредитний договір, а тому погодився з його умовами та зобов'язаний їх виконувати, на порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України, не врахував положень Закону України «Про захист прав позивачів», на які у позові посилався ОСОБА_4, та не застосував їх при вирішенні спору, не перевірив його доводів щодо двозначності умови п. 3.1. спірного договору, в якому одночасно вказано про те, що плата за користування кредитом становить, як 24,97 % від суми виданого кредиту, так і 46 % річних від суми залишку кредиту та наслідків застосування у договорі суперечливих положень не визначив.
Також суд першої інстанції не перевіряв відповідності умов п. 3.2. укладеного між сторонами кредитного договору вимогам справедливості, а тому не звернув уваги на те, що передбачена в договорі денна процента ставка у разі прострочення строків або суми повернення кредиту чи процентів подвоюється та, виходячи із плати за користування кредитом, зазначеної в п. 3.1., де денна процентна ставка, визначена в розмірі 46 % річних від суми залишку кредиту, в перерахунку становить 92 % річних.
Таким чином, місцевий суд не визначився з характером спірних правовідносин, не уточнив заявлених позивачем позовних вимог з урахуванням положень Закону України «Про захист прав споживачів», на який позивач посилався пред'являючи позов, та дійшов передчасного висновку про безпідставність заявлених ОСОБА_4 вимог.
Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.
Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, належним чином не перевірив та ухвалив рішення, що не відповідає вимогам законності і обґрунтованості.
Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 липня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: О.І. Євтушенко
В.І. Журавель
Ю.Г. Іваненко
О.В. Кафідова