іменем україни
27 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.
суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,
Нагорняка В.А., Юровської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, Севастопольської міської державної адміністрації про визнання права користування житлом, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Севастополя від 27 вересня 2012 року,
У серпні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вищевказаним позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, посилаючись на положення ст. ст. 118, 119 ЖК України, ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», остаточно просила визнати за нею право постійного користування квартирою АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог послалась на те, що спірна квартира згідно рішення командування військової частини від 03 лютого 1981 року була виділена їй для тимчасового проживання під час проходження військової служби у Збройних Силах України. Вказала, що у 2006 році отримала дозвіл від КЕЧ Ялтинського району на постійне користування спірною квартирою, а у 2007 році була зареєстрована за вказаною адресою на підставі постанови Нахімовського районного суду м. Севастополя. Зазначила, що звернувшись із заявою про приватизацію вищевказаної квартири до відділу приватизації житла Фонду комунального майна отримала відмову, оскільки відсутні документи, які б підтверджували право на спірне житло, у зв'язку з чим просила задовольнити позовні вимоги, визнавши за нею право постійного користування.
Ухвалою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 29 вересня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання права на приватизацію квартири залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 29 вересня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 27 вересня 2012 року апеляційну скаргу Севастопольської міської державної адміністрації задоволено, рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 29 вересня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, керувався положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 7, 31, 61, 63 ЖК України та виходив із того, що у ОСОБА_3 виникло право користування спірною жилою площею, якою вона користується на підставі рішення командування військової частини та дозволу КЕЧ, провела ремонт вказаного приміщення та сплачує комунальні послуги.
Відповідно до положень ст. 4 ЖК України житловий фонд утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України.
Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових приміщень і гуртожитків, ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням, займаним на законній підставі (ст. 6, ч. 3 ст. 9 ЖК України)
Згідно ст. 58 ЖК України єдиною підставою для вселення громадян у надане житлове приміщення є ордер, який видається уповноваженим на це органом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, апеляційний суд встановив, що матеріали справи не містять належних доказів (рішень житлових органів про надання їй житла та видачу ордера), які б підтверджували право ОСОБА_3 на зайняття квартири АДРЕСА_1 і дійшов правильного висновку, що сам факт проживання ОСОБА_3 у спірній квартирі не свідчить про набуття нею права на житлову площу, оскільки вказану квартиру їй було надано лише для тимчасового мешкання, і ця обставина встановлена у постанові Нахімовського районного суду м. Севастополя від 14 серпня 2007 року (а.с. 6).
З урахуванням вищевикладеного, рішення апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 є законним та обґрунтованим.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції по їх оцінці.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення апеляційного суду м. Севастополя від 27 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук
судді: А.О. Леванчук
Л.М. Мазур
В.А. Нагорняк
Г.В. Юровська