Ухвала
іменем україни
15 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Горелкіної Н.А., Журавель В.І., Ситнік О.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Рівненського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - прокуратура м. Рівне та орган опіки та піклування Рівненського міськвиконкому про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення, за касаційною скаргою Рівненського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області на рішення апеляційного суду Рівненської області від 11 липня 2012 року,
Рівненський міський відділ управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області (далі - Рівненський МВ УМВС України у Рівненській області) звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що ОСОБА_8 працював у МВ УМВС України у Рівненській області та 04 травня 2001 року був звільнений за порушення дисципліни, звільнив кімнату у гуртожитку.
Вказував, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_8 визнаний таким, що втратив право користування кімнатою в гуртожитку, але його колишня дружина, двоє дітей і малолітній син його дочки дотепер проживають у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку. Просив суд виселити відповідачів та малолітнього сина відповідачки ОСОБА_6 з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 04 травня 2012 року позов задоволено, виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з кімнати НОМЕР_1 гуртожитку Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області, що розташований у АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 11 липня 2012 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 04 травня 2012 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі Рівненський МВ УМВС України у Рівненській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
При ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції встановив факти та відповідні їм правовідносини, застосував закон, що регулює спірні правовідносини.
Судом встановлено, що 06 квітня 1990 року ОСОБА_4 вселилася у вказану кімнату НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_1 як член сім'ї ОСОБА_8, співробітника органів внутрішніх справ. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, є дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_4 і проживали у гуртожитку разом з батьками, а після їх розлучення - з матір'ю ОСОБА_4
Правомірність вселення до спірної кімнати у гуртожитку ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 позивачем не оспорюється.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року, у справі за № 6-71цс11, закріплені у ст. 125 та ч. 3 ст. 132 ЖК України гарантії не можуть бути застосовані при вирішенні спору про виселення з гуртожитку громадян, які не перебували чи не перебувають з організацією у трудових відносинах.
Як на підставу виселення відповідачів Рівненський МВ УМВС послався на ст. 116, 127-132 ЖК України.
Разом з тим ст. 127-131 ЖК України не передбачають підстав для виселення членів сім'ї колишнього працівника, які правомірно вселилися у кімнату гуртожитку, а ст. 132 ЖК України на вказані правовідносини не поширюється.
У ст. 116 ЖК України надано виключний перелік підстав для виселення без надання іншого жилого приміщення.
У позовній заяві не уточнено з якої саме підстави позивач просив виселити відповідачів. Також не надано доказів існування будь-якої з передбачених ст. 116 ЖК України підстав для виселення без надання іншого жилого приміщення.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення і підстав для його скасування не вбачається.
Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Рівненського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області відхилити.
Рішення апеляційного суду Рівненської області від 11 липня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів :
Горелкіна Н.А., Журавель В.І., Ситнік О.М.