Справа № 2-2576/12
Провадження № 2/712/320/13
14 лютого 2013 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
при секретарі - ТІТОВА О.І.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ-ФУД» про відшкодування шкоди та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулась з позовом до відповідача про відшкодування шкоди та зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що вона є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та постійно приживає в ній. Вказана квартира розташована на другому поверсі дев'ятиповерхового будинку. З 2003 року під квартирою позивача був відкритий великий продуктовий магазин «Сільпо». В новому магазині працює велика розвантажувальна рампа, компресорне та холодильне обладнання та промислові кондиціонери. В даному випадку рівень шуму в квартирі позивача який створюється під час роботи розвантажувальної рампи, компресорного, холодильного обладнання та великих промислових кондиціонерів магазину відповідача, перевищує граничнодопустимий рівень у відповідності до вимог СН 3077-84 «Санитарные нормы допустимого шума в помещениях жилых и общественных зданий и на территории жилой застройки». На звернення позивача до відповідача про усунення шумів та заборони експлуатації розвантажувальної рампи магазину, позитивної відповіді не отримано, поведені заміри по шумам перевищують допустимі норми, всі ці обставини негативно впливають на стан здоров'я позивача, тому остання змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги уточнили та просили стягнути з відповідача 10 000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди нанесеною ушкодженням здоров'я, 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та припинити діяльність погрузочно-розвантажувальної рампи магазину «Сільпо» по вул. Сумгаїтській, 24 в м. Черкаси.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини які регулюються норами цивільного законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Свідоцтва на право власності на житло від 29 березня 1999 року ОСОБА_1 являється власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1.
Починаючи з 14 липня 2010 року відповідач а саме ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» орендує нежитлові приміщення розташовані за адресою АДРЕСА_2, що підтверджено копіями договорів оренди від 09 червня 2010 року, укладений між відповідачем та ТОВ «Черкаський Будинок Торгівлі», від 20 квітня 2011 року укладений між ТОВ «ФОЗЗІ- ФУД» та ТОВ «Черкаський Будинок Торгівлі» та договір оренди від 12 жовтня 2011 року укладений між ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» та Громадянином Російської Федерації ОСОБА_3.
Відповідно до догорів оренди, основним цільовим призначенням Об'єкту оренди є розміщення магазину для здійснення роздрібної торгівлі видами та групами продовольчих, непродовольчих товарів та супутніх товарів, в тому числі алкогольними та тютюновими виробами, виробництва напівфабрикатів, продовольчих товарів, продукції кулінарії та готової продовольчої продукції, розміщення підсобних, офісних та складських приміщень, що передбачає обов'язкову наявність місця для розвантаження товару.
До часу взяття в оренду, в даному приміщенні був розташований магазин «СПАР», що здійснював торгівлю продуктами харчування. Всі роботи по встановленню обладнання погоджувались та проводились орендодавцем самостійно. Для роботи супермаркету «Сільпо», отримано всю дозвільну документацію. З часу взяття в оренду та на час розгляду справи ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» не змінював функціональне призначення, та не вносив конструктивних змін до існуючого приміщення. Технологічне обладнання, а саме: вентиляційне обладнання, система кондиціонування залишилися у первинному стані. Крім того згідно договору оренди, всі роботи по переобладнанню приміщення, встановлення додаткового обладнання та інше, необхідно обов'язково погоджувати з власником будівлі, так як це визначено умовами Договору оренди.
Відповідач усвідомлюючи, що обладнання магазину може створювати певні незручності для мешканців будинку, намагавсь мінімізувати можливі негативні наслідки для своєї діяльності тому в жовтні 2011 року на звернення позивача, встановив металопластикові вікна в квартирі останньої, що підтверджено сторонами та видатковою накладною № РН-0032 від 24 жовтня 2011 року. Крім того, відповідачем ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» було запропоновано позивачці встановити кондиціонер з функцією іонізації повітря та провести косметичний ремонт квартири з використанням шумопоглинаючих матеріалів, та відповідачем було придбано зазначений кондиціонер, але коли хотіли встановити його в квартирі позивача, остання повідомила, що передумала, і що за умов шуму та не можливого проживання в квартирі, запропонувала відповідачу придбати їй квартиру в іншому будинку, але дані пропозиції не знайшли свого вирішення, що було підтверджено сторонами в судовому засіданні.
Не зважаючи на дані обставини, відповідач на початку 2012 року звернувсь до спеціалізованої організації для виявлення усунення причин, що можуть нести незручності мешканцям будинку та порушувати їх особисті права, тому ним було проведено роботи по шумоізоляції, а саме: проведено заміну віброподушок компресорного обладнання; виконані роботи з обклеювання компресорної піно гумою; проведено роботи по додатковій шумоізоляції компресорної шумопоглинаючим матеріалом; проведено роботи по монтажу та встановленню промислового гумового покриття в місці розвантаження спецавтотранспорту, коридорах та підсобних приміщеннях; переглянуто графіки розвантажувально-завантажувальних робіт та встановлено режим розвантаження спецавтотранспорту з 8-00 год. до 19-00 год., що підтверджено Актом приймання виконаних будівельних робіт.
З наданих до суду Протоколів Черкаської МСЕС, «досліджень шуму та вібрації» в квартирі позивача при роботі розвантажувальної рампи, роботи холодильно-компресорного обладнання, можливо зробити висновок, що відповідач після проведення вище вказаних заходів направлених на зменшення шуму та вібрації і при проведенні контрольних замірів встановлено, що рівень даних шумів не перевищує допустимі норми.
Позивачем надані до суду виписки медичних документів, про стан її здоров'я, які проаналізовані, та з яких вбачається, що ніяким чином робота магазину не впливає на стан її здоров'я, так як її захворювання ніяким чином не можливо пов'язати з роботою магазину. Стан її здоров'я погіршився задовго до відкриття магазину, і посилання позивача на дані обставини, суд оцінює критично.
Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, проводиться фізичною або юридичною особою, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі. Така особа зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані лікуванням та необхідністю посиленого харчування, санатроно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
З аналізу змісту цієї норми вбачається, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженим здоров'я, складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат,
викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Тобто будь-які витрати, які стягуються на користь потерпілого на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з лікуванням та заходами спрямованими на відновлення здоров'я.
В даному випадку, позивачем не доведено, що діями відповідача їй несена матеріальна шкода, і ті копії квитанцій на придбання ліків ніяким чином не можуть слугувати підставою, для задоволення її вимог так, як вони ніяким чином не підтверджують її хвороби пов'язаної з протиправною діяльністю магазина «Сільпо».
Статтею 1167 ЦК України, передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за її вини.
Відповідно до положень зазначеної статті, компенсація моральної шкоди стягується за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною та вини заподіювача.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (із змінами та доповненнями) "Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", передбачено, що відповідно до загальних цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння іі моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають для вирішення спору.
В даному випадку, вимоги позивача про стягнення з відповідача 50 000 грн., нічим об'єктивно не підтверджені, та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Статтею 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позивачем не надано суду доказів того, що їй спричинена матеріальна та моральна шкода, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між погіршенням її здоров'я та діяльністю магазину «Сільпо» відповідача, тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 208-210 ЦПК України, ст.ст. 1167, 1195 ЦК України, суд -
ОСОБА_1 в задоволенні позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.