Справа № 2515/14955/2012 Провадження № 22-ц/795/700/2013 Головуючий у I інстанції -Цибенко І. В. Доповідач - Острянський В. І.
Категорія -цивільна
28 лютого 2013 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіОстрянського В.І.,
суддів:Бечка Є.М., Хромець Н.С.,
при секретарі:Лучик Н.В.,
за участю:позивачки ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6, відповідачки ОСОБА_7, її представника ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 30 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, Новозаводської районної у м.Чернігові ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області, про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі,-
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 30 січня 2013 року, яким було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_7, Новозаводської районної у м.Чернігові ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області, про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі, скасувати та ухвалити нове рішення, по суті позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення є необгрунтованим та постановленим з порушенням судом норм процесуального та матеріального права. Апелянт наголошує на тому, що суд залишив поза увагою той факт, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області фактично відмовила їй в оформленні документів щодо введення в експлуатацію надбудови через відсутність згоди іншого співвласника, тому вона звернулася до суду з даним позовом. Апелянт зазначає, що вона зверталась до Новозаводської районної у м.Чернігові ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області, що підтверджується письмовивми відповідями, з яких вбачається, що вони не взмозі вирішити дане питання без надання згоди відповідачкою ОСОБА_7; апелянт наголошує, що суд не дав належної оцінки висновку про технічний стан основних конструкцій надбудови її будинку, з якого вбачається, що технічний стан основних конструкцій надбудови визначається як задовільний та придатний до експлуатації; апелянт звертає увагу суду на той факт, що в червні 2010 року вона отримала робочий проект, який не був підписаний, оскільки відповідачка не давала дозволу на будівництво надбудови, але отримавши позовну заяву, відповідачка наполягала на тому, що якщо буде проект, то вона надасть згоду на будівництво, тому проект був доопрацьований і підписаний, тими самими особами, які підписалися під тим, утвердивши, що при будівництві надбудови все було зроблено правильно та відповідно до всіх будівельних норм та правил і ніяких застережень або недоліків щодо неправильного будівництва проектант не написав; апелянт зазначає, що БТІ видало їй технічний паспорт, при цьому провівши технічне обстеження будівельних конструкцій і ніяких застережень не надало.
В своїх запереченнях на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_7 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити, оскільки позивачка ОСОБА_5 при будівництві надбудови не врахувала її вимог та побажань, чим порушила цивільні та житлові права відповідачки.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що порушене позивачкою у суді питання про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі не було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 є власником 2/5 частин будинку з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1, відповідно до договору дарування від 23.12.1976 року (а.с.14-15) та власником земельною ділянки, площею 0,0299 га у межах згідно з планом, яка знаходиться в АДРЕСА_1, яка виділена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.08.2008 року (а.с.17).
Власником інших 3/5 частин жилого будинку з належною частиною надвірних споруд і побутових будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 відповідно до договору дарування від 03.02.1995 року є відповідач ОСОБА_7 (а.с.85-86) та власником земельної ділянки, площею 0,0436 га, у межах згідно з планом за цією ж адресою відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.08.2008 року (а.с.87).
З копії технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 виготовленого станом на 12.11.2012 року Чернігівським бюро технічної інвентаризації, вбачається, що надбудова А7-1 є самочинним будівництвом (а.с.7-8).
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно з положенням ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Статтею 331 частиною 2 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе у тому разі, якщо в прийнятті такого об'єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу, якими в розумінні ч.3 ст.375 ЦК України та п.9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року „Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" є у цьому цивільному спорі: Новозаводська районна у м.Чернігові рада та Інспекція державного будівельного архітектурного контролю в Чернігівській області.
В абз.3 пункту 12 зазначеної постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено, що, вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття самочинної забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та правил істотними.
Оскільки матеріали справи не містять будь-яких даних щодо офіційного звернення позивачки до компетентних державних органів про прийняття в експлуатацію спірної надбудови до належної їй частини житлового будинку, а також відомостей про офіційну відмову відповідного державного органу у вирішенні питання про прийняття в експлуатацію самочинної надбудови, висновок суду про відмову у визнанні права власності на самочинно збудовану споруду є правильним. Посилання апелянта на те, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області, давши відповідь на її звернення, фактично відмовила їй в оформленні документів щодо введення в експлуатацію надбудови, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки в своїх відповідях Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області роз"яснила позивачці ОСОБА_5 які необхідно подати документи для прийняття об"єкта в експлуатацію (а.с.12-13), однак питання про прийняття чи відмову у прийнятті надбудови в експлуатацію інспекція не вирішувала.
Крім того, необхідно зазначити, що ч. 9 Прикінцевих положень ЗУ „Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року передбачено, що прийняття в експлуатацію збудованих до 31 грудня 2009 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і заяви про прийняття в експлуатацію яких подаються до 31 грудня 2012 року, здійснюється безоплатно інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об'єктів за наявності документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, протягом 30 днів з дня подання заяви. Порядок прийняття в експлуатацію таких об'єктів і проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж визначається центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
Отже, позивачка, ОСОБА_5 не позбавлена можливості звернутися до відповідних державних органів із заявою про прийняття забудови до експлуатації в порядку, встановленому законодавством України.
Посилання апелянта на те, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області та Новозаводська районна у м.Чернігові рада не дадуть згоди на оформлення документів щодо введення в експлуатацію надбудови, без згоди іншого співвласника будинку ОСОБА_7 є лише припущенням апелянта ОСОБА_5.
Судом першої інстанції дана правильна правова оцінка висновку, складеному Чернігівською філією „ Чернігівцивілпроектреконструкція", до якого суд віднісся критично, оскільки в матеріалах справи дійсно відсутні документи, які підтверджують статус цього інституту, як компетентного державного органу.
Також суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги робочий проект надбудови 2-го поверху жилого будинку АДРЕСА_1, оскільки ст.9 Закону України „Про архітектурну діяльність" передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об"єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів. Проект не є належно затвердженим за умови відсутності погодження архітектурно-планувальної частини проекту місцевим органом містобудування та архітектури і позитивного висновку державної експертизи у випадку, коли її проведення є обов"язковим (ст.7 Закону України „Про архітектурну діяльність", ст.31 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності").
Згідно з ч.3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. По даній справі таких порушень судом першої інстанції не допущено.
Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням вимог закону.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 30 січня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: