Справа № 2108/2852/2012
Провадження №2/654/26/2013
01 лютого 2013 року Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Сіянко В.М.,
при секретарі Роман Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гола Пристань Херсонської області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
11.07.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 37480 гривень, посилаючись на те, що в жовтні 2008 року позивач домовився в усній формі із відповідачкою та її чоловіком (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року) про придбання належного їм будинку АДРЕСА_1. Сторони домовилися про всі істотні умови договору купівлі-продажу будинку, він сплатив відповідачці завдаток в сумі 10000 гривень та 2000 доларів США, про що чоловіком відповідачки 15.10.2008 року була написана відповідна розписка. 25.10.2008 року він сплатив відповідачці ще 10000 гривень, а решту коштів вони домовилися сплатити пізніше. На виконання усної домовленості щодо придбання будинку відповідачки, він разом зі своєю дружиною вселилися до будинку та почали проживати в ньому. 25.07.2011 року він сплатив відповідачці ще 1500 гривень, а залишок заборгованості склав 6000 гривень, що підтверджується відповідною розпискою. Після смерті чоловіка відповідачка оформила на себе право власності на будинок. Восени 2011 року він запропонував відповідачці сплатити залишок боргу в сумі 6000 гривень після підписання нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу будинку, який відповідачка підписувати не поспішала, а восени 2012 року взагалі висловила свою відмову продавати будинок. Оскільки між сторонами не було укладено договору купівлі-продажу будинку в письмовій формі та нотаріально посвідченого, а також не укладався нотаріально посвідчений попередній договір, а тому укладений між сторонами договір про купівлю-продаж будинку в усній формі є нікчемним, який не створює для сторін жодних юридичних наслідків, а тому відповідачка, на підставах, передбачених ст. 1212 ЦК України зобов'язана повернути йому отримані кошти в рахунок продажу будинку в загальній сумі 37480 гривень, а також 3500 гривень, які він сплатив за правову допомогу.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав вимоги, зазначені у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні, з підстав, викладених у позові.
Відповідачка у судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що дійсно у жовтні 2008 року між сторонами було досягнуто домовленості в усній формі про продаж позивачу будинку АДРЕСА_1, в рахунок чого вона дійсно отримала від позивача 20000 гривень та 2000 доларів США і надала можливість позивачам користуватися будинком та проживати в ньому, а також користуватися присадибною земельною ділянкою. 1500 гривень за останньою за часом розпискою вона від позивача не отримувала, оскільки в той же день повернула їх дружині позивача і розписки про їх отримання не писала, а наявна у справі розписка є підробленою. У жовтні 2008 року між сторонами також було досягнуто домовленості, що у випадку, коли позивач передумає придбавати будинок, то отримані відповідачкою кошти будуть зараховані як плата за користування будинком та земельною ділянкою, з якої позивач отримує дохід і саме з цих підстав вона позов не визнає, вважаючи, що 20000 гривень та 2000 доларів США, отримані нею від позивача є платою за користування будинком всі ці роки та земельною ділянкою.
Представник відповідачки ОСОБА_4 у судовому засіданні висловив свою незгоду з позовом ще й з тих підстав, що гривневий еквівалент 2000 доларів США дорівнює 10000 гривень, за курсом на момент отримання доларів США, а не на момент звернення із позовом. Також зауважив, що розписку про отримання від позивача 10000 гривень та 2000 доларів США написала не відповідачка, а її син, до якого позивач позов не заявляв.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 15.09.2008 року виконкомом Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області власником будинку був чоловік відповідачки ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, після смерті якого право власності на весь будинок успадкувала відповідачка (а. с. 18-19).
у жовтні 2008 року між сторонами було досягнуто усної домовленості щодо придбання позивачем належного відповідачці та її чоловіку будинку АДРЕСА_1.
На виконання цієї домовленості позивач передав відповідачці 10000 гривень та 2000 доларів США, про що сином відповідачки ОСОБА_6 15.10.2008 року була написана відповідна розписка (а. с. 12).
25.10.2008 року позивач сплатив відповідачці ще 10000 гривень (а. с. 11).
Решту коштів в сумі 7500 тисяч позивач повинен був сплатити пізніше.
На виконання усної домовленості щодо придбання будинку відповідачки, позивач разом зі своєю дружиною вселилися до будинку та почали проживати в ньому.
Зазначені вище обставини, в тому числі отримання від позивача в загальній сумі 20000 гривень та 2000 тисячі доларів США, відповідачкою у судовому засіданні не заперечувалися, що у відповідності до ст. 61 ЦПК України не потребує доказуванню.
При цьому суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо написання розписки від 15.10.2008 року про отримання від позивача 10000 гривень та 2000 доларів США не відповідачкою, а її сином, як підставу для відмови у задоволенні позову в цій частині, заявлено саме до відповідачки, а не до особи, яка писала розписку (сина відповідачки ОСОБА_6), оскільки відповідачка в судовому засіданні підтвердила факт отриманні від позивача цих коштів 15.10.2008 року, а тому написання розписки сином відповідачки в даному випадку, на думку суду, не має вирішального значення, оскільки відповідачкою вказані кошти були отримані і саме цей факт має вирішальне значення.
Також судом не приймаються до уваги твердження представника відповідачки про необхідність перерахунку 2000 доларів США у гривневий еквівалент саме на момент отримання відповідачкою цих коштів (15.10.2008 року), а не на момент звернення до суду з позовом, оскільки таке твердження суперечить ст.ст. 216, 1213 ЦК України.
У відповідності до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 657 ЦК України (в редакції станом на 15.10.2008 року) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно ч.2 ст. 203 ЦК України (в редакції станом на 15.10.2008 року) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За ч. 1 ст. 209 ЦК України (в редакції станом на 15.10.2008 року) правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
У відповідності до ч.1 ст. 210 ЦК України (в редакції станом на 15.10.2008 року) правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
За ч.1 ст. 220 ЦК України (в редакції станом на 15.10.2008 року) у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України (в редакції станом на 15.10.2008 року) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У відповідності до ч.1 ст. 216 ЦК України (в редакції станом на 15.10.2008 року) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Таким чином, оскільки між сторонами не було укладено в належній формі договору купівлі-продажу будинку чи попереднього договору, а домовленість про продаж будинку в усній формі є нікчемною, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Тобто, позовні вимоги про стягнення з відповідачки 35980 гривень (20000 гривень + 2000 доларів США * 7,99 грн./дол. США (а. с. 13)) підлягають задоволенню, оскільки такі кошти отримані відповідачкою без достатньої правової підстави.
Позовні вимоги про стягнення з відповідачки 1500 гривень за розпискою від 25.07.2011 року задоволенню не підлягають, оскільки представником позивача до суду не було надано оригіналу розписки для огляду, а відповідачка заперечила факт отримання цих коштів від позивача та написання розписки.
Твердження відповідачки про наявність домовленості між сторонами про найм будинку та земельної ділянки та отримання коштів за розписками саме за найм житлового будинку, судом не береться до уваги при ухваленні рішення, оскільки такі твердження не доведені належними та допустимими доказами.
Клопотання позивача про стягнення з відповідачки на його користь 3500 гривень витрат на правову допомогу (а. с. 7) задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до п. 3.1. укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 договору, надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_3 є безкоштовним (а. с. 23).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 16, 203, 209, 210, 215, 216, 220, 628, 635, 655, 657, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57-66, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 35980,00 гривень безпідставно отриманих коштів, 359,80 грн. судового збору, а всього 36339 (тридцять шість тисяч триста тридцять дев'ять) гривень 80 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через Голопристанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В. М. Сіянко